Рішення № 99869365, 21.09.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3775/20

Провадження № 2/307/1721/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в місті Тячів, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення, та звільнення приміщення від особистих речей,

В С Т А Н О В И В:

АТ «Альфа-Банк» звернулося в суд з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що 8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги за кредитним договором № 11221994000, 25.09.2007, ПАТ «Дельта Банк».

Дев`ятого грудня дві тисячі дев`ятнадцятого року між АТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором № 11221994000 були відступлені на АТ «Альфа-Банк».

Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 11221994000 від 25.09.2007, що було укладено АКІБ «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк».

Таким чином, на даний час усі права кредитора за вищевказаним договором належить АТ «Альфа-Банк».

За АТ «Альфа-Банк» відповідно до договору іпотеки зареєстроване право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 197.7 м.кв., житловою площею 127.7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 11221994000, відповідно до якого банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумці 149000 доларів США.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 11221994000, ОСОБА_1 , як іпотекодавець передала в іпотеку житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 127.7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 не належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання по кредитному договору - АТ «Альфа Банк» звернув стягнення на будинок іпотекодавця на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора.

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно є відповідне застереження в пп. 5.1 договору іпотеки від 25.09.2007, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудовий спосіб стягнення).

Згідно до вимог чч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя прирівнюється за своїм правовими наслідками до відповідного застереження в іпотечному договорі, а іпотечне застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до витягу з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.11.2020 № 232999895, право власності було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» на житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 197.7 м.кв., житловою площею 127.7 м.кв., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Законним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є АТ «Альфа-Банк».

Втративши право власності на квартиру, відповідач втратив відповідно до ст. 317 ЦК України право користування.

Згідно довідки Тячівської міської ради № 0875 від 09.10.2020 в будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Подальше проживання відповідачів в будинку, що належить на праві власності АТ «Альфа-Банк» та відмова добровільно звільнити помешкання, перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися нерухомим майном на свій розсуд, внаслідок чого порушується законні права та інтереси АТ «Альфа-Банк».

Оскільки відповідачі не є власниками квартири, проживаючи в ній без будь-яких правових підстав, вони фактично порушують законні права власника - АТ «Альфа-Банк», а отже підлягають визнанню такими, що втратили право користуватися цим.

Просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 25.09.2007 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11221994000, відповідно до якого особі було надано кредитні кошти в іноземній валюті 149000 доларів США.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 11221994000, ОСОБА_1 як іпотекодавець передала в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 197.7 м.кв., житловою 127.7 м.кв., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пп. 2.1.1. цього договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно до вимог пп. 4.1., 4.2. та 4.6. договору іпотеки звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених п.п. 2.1.1.-2.1.2. цього договору іпотек, або: у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або, у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, або у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором:в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється на підставі або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до розділу Закону України «Про іпотеку».

Згідно підпункту 5.1. цього договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання договору зобов`язання у поряду, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги за кредитним договором № 11221994000 від 25.09.2007 ПАТ «Дельта Банк».

Дев`ятого грудня дві тисячі дев`ятнадцятого року між АТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором № 11221994000 були відступлені АТ «Альфа-Банк».

Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 11221994000 від 25.09.2007, який був укладений АКІБ «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_1 , на користь АТ «Альфа-Банк».

Отже, усі права кредитора за вищевказаним договором належить АТ «Альфа-Банк».

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна вбачається, що житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 197.7 м.кв., житловою - 127.7 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , 31 српня 2020 року був зареєстрований за АТ «Альфа-Банк».

17 листопада 2020 року АТ «Альфа-Банк» відповідачам було направлено вимогу про добровільне виселення з вищевказаного будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» ( ред. станом на 21.10.2019) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом частини першої, другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Отже, законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу останньому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 705/4381/19 (провадження № 61-17883св20).

Законом України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтями 319, 321, 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із статті ст. 41 Конституції України вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені стст. 16, 386, 391 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь банку слід стягнути судовий збір у розмірі по 840.80 грн з кожного судових витрат.

Тому керуючись стст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, стст. 1, 3, 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Виселити громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з житлового будинку з господарськими спорудами, загальною площею 197.7 м.кв., житловою площею 127.7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільнити житловий будинок АДРЕСА_1 , від особистих речей.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» по 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 23.09.2021 року.

Головуючий В.І. Гримут