Рішення № 99867665, 23.09.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2446/21

Провадження №2-а/226/16/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2021 Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Маркової Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної митної служби України, третя особа Мирноградський відділ Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, в обґрунтування якого вказала, що 02.08.2021 вона здійснила митне оформлення та реєстрацію транспортного засобу – легкового автомобіля «BMW 530» сірого кольору, 2002 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , через Запорізьку митницю. 05.08.2021 вона звернулася до Мирноградського ВДВС, де дізналася про наявність постанови митниці щодо стягнення з неї штрафу в розмірі 8500 грн та 09.08.2021 отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2021 та постанови про порушення митних правил №0022/70000/18 від 13.03.2018, якою її було притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України за перевищення встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу, який перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення більш ніж на 10 діб. Згідно з постановою 02.02.2018 відносно неї складався протокол про порушення митних правил №0022/70000/18. Вважає постанову необґрунтованою, незаконною і такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.

Так, дійсно 10.09.2017 нею через пункт пропуску «Яготин-Дорогуск» в зоні діяльності митного посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС «зеленим коридором» ввезено у митному режимі транзит вказаний вище автомобіль, який у строк до 19.09.2017 за межі митної території України не вивезений та в інший митний режим не поміщений. Разом із тим, жодних попереджень про дотримання вимог закону, протоколу про порушення митних правил і постанови вона не отримувала, про існування протоколу і постанови не знала, пояснень з цього приводу не надавала, отже була позбавлена можливості захистити свої права. 02.08.2021 нею сплачено відповідний добровільний внесок на підставі Закону України від 15.04.2021 №1403-ІХ, яким її звільнено від адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України. Просила суд поновити їй строк звернення до суду із цим позовом, визнати протиправною оскаржувану постанову та скасувати її, справу закрити.

Ухвалою суду від 26.08.2021 позивачеві поновлено строк звернення до суду з позовною заявою та відкрите спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.09.2021 замінено відповідача у справі на Донецьку митницю Державної митної служби України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, обґрунтувавши їх викладеними у позовній заяві обставинами. Додала, що і на момент ввезення автомобіля, і на теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , однак ніякої кореспонденції від митниці вона не отримувала, хто саме отримував листи – не знає. Вона не мала змоги виконати вимоги ст.95 МК України через те, що її матір хворіла, весь цей час збирала гроші для оформлення автомобіля і сплатила їх, коли мала таку змогу – 02.08.2021. Їй було відомо, що вона порушила вимоги закону щодо 10-денного строку вивезення автомобіля, однак вона не цікавилася наслідками цього порушення також з причини хвороби матері, не мала на це часу. Вважає, що сплачений нею добровільний внесок в сумі 8500 грн і є штрафом, тому не розуміє, за що ще має платити. 16.04.2021 прийнято Закон України №1403-ІХ, який анулює штрафи за порушення митних правил. Наполягала на задоволенні позову.

Представником відповідача Донецької митниці Державної митної служби подано суду відзив про невизнання позовних вимог, згідно з яким постанова є законною і обґрунтованою, оскільки транспортний засіб, ввезений позивачем 10.09.2017, у строк до 19.09.2017 за межі митної території України не вивезений та в інший митний режим не поміщений, заяв від ОСОБА_1 про настання обставин, які об`єктивно перешкоджали цьому, не надходило. Позивачеві надсилалося чотири запрошення до митниці, які були нею отримані і проігноровані, тому через її неявку протокол про порушення митних правил 02.02.2018 складено за її відсутності. Примірник протоколу направлявся позивачеві, в протоколі була зазначена дата розгляду справи – 13.03.2018, час та місце розгляду. Направлене 07.02.2018 повідомлення повернулося до митниці без вручення після закінчення строку зберігання. Для розгляду справи позивач не з`явилася, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду не надала, тому справу було розглянуто у її відсутність і 14.03.2018 їй була направлена копія постанови, однак лист так само повернувся до митниці без вручення адресатові за закінченням строку зберігання. Доказів, які б свідчили про неможливість отримання кореспонденції, позивачем не надано. Отже, процесуальні норми МК України та КпАП України відповідачем не порушено. Норми Закону України від 08.11.2018 «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» не могли бути використані позивачем для захисту під час розгляду справи через те, що розгляд справи відбувся 13.03.2018, тобто до прийняття цього закону. Митне оформлення транспортного засобу зі сплатою митних платежів та добровільного внеску в сумі 8500 грн на підставі Закону України від 15.04.2021 №1403-ІХ здійснено ОСОБА_1 02.08.2021. Зміни, що відбулися у законодавстві, не скасовують дію ст.470 МК України, а лише передбачають певні випадки звільнення від відповідальності за порушення митних правил. Законом передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення митних правил, факти яких виявлені або за якими здійснюється провадження у період дії змін – з 15.06.2021 протягом 180 днів. Сплата добровільного внеску не є сплатою штрафу, накладеного раніше, а звільнення позивача від відповідальності під час прийняття постанови не було можливе через відсутність на той час вказаних змін у законодавстві. Просила відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача Маркова Г.Ю. заперечувала проти позову, посилаючись на викладені у відзиві обставини, та просила залишити вимоги ОСОБА_1 без задоволення.

Від третьої особи судом отримане клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.

Вислухавши сторони та дослідивши і оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

02.02.2018 старшим державним інспектором відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Донецької митниці ДФС Онищенком М.О. відносно ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил №0022/70000/18 за порушення строків ввезення транспортного засобу в митному режимі «транзит».

13.03.2018 заступником начальника Донецької митниці ДФС – начальником Управління ПМП та МВ Тарнавським Ю.М. прийнято постанову постанову про порушення митних правил №0022/70000/18, якою ОСОБА_1 було визнано винуватою у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 8500 грн.

У постанові зазначено про те, що 10.09.2017 в зоні діяльності митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 на митну територію України в режимі «транзит» був ввезений автомобіль «BМW 530», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 . Відомості щодо вивезення ОСОБА_1 за межі митної території України зазначеного автомобіля або поміщення в інший митний режим відсутні.

ОСОБА_1 запрошувалася до Управління протидії митним правопорушенням Донецької митниці ДФС у зв`язку із проведенням перевірки щодо законності перебування на митній території України ввезеного нею транспортного засобу неодноразовими запрошеннями, які надсилалися їй за адресою: АДРЕСА_1 , де вона мешкала на той час і фактично мешкає й наразі.

Так, згідно з відомостями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, запрошення від 25.10.2017 на 10.11.2017 вручене їй 31.10.2017, запрошення від 29.11.2017 на 19.12.2017 вручене 08.12.2017, запрошення від 19.12.2017 на 10.01.2018 вручене 29.12.2017, запрошення від 12.01.2018 на 25.01.2018 вручене 22.01.2018, запрошення від 26.01.2018 на 02.02.2018 вручене ОСОБА_1 31.01.2018.

07.02.2018 ОСОБА_1 направлене повідомлення про складання 02.02.2018 протоколу про порушення нею митних правил та повістка про виклик для опитування на 02.03.2018, а 14.03.2018 – постанова про притягнення до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України, які не отримані адресатом і повернені відправникові за закінченням строку зберігання.

Відповідач стверджує, що в даному випадку суть правопорушення полягає у встановленому факті недоставляння ОСОБА_1 до митниці у встановлений ст.95 МК України строк зазначеного автомобіля. Згідно з п.2,3 ч.1 ст.93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, який в даному випадку становить 10 днів.

Недоставлення автомобіля до митного органу у 10-денний строк позивачем визнається і не оспорюється.

Згідно з відомостями електронного декларування та квитанцією №0848.10469798/2 від 02.08.2021 ОСОБА_1 на розмитнення транспортного засобу «BМW 530», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , сплачено 40470 грн, в тому числі 8500 грн добровільного внеску.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 90 МК України транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною другою статті 91 МК України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема, прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України).

Статтею 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб).

Виходячи зі змісту положень частини першої статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

В силу частини шостої статті 102 МК України митний орган призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1066, митниця відправлення – будь-який митний орган України, з якого починається переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем, а митниця призначення – будь-який митний орган України, в якому закінчується переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем.

Згідно з ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частино третьою ст.470 МК України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари до органу доходів і зборів призначення більше ніж на десять діб в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм дає підстави для висновку, що відповідальність, передбачена статтею 470 МК України, настає у разі перевищення встановленого строку доставки товарів до митного органу призначення, який виконує митні формальності щодо вивезення вказаних товарів за межі митної території України.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 10.09.2017 ОСОБА_1 в зоні діяльності Волинської митниці ДФС на митну територію України з метою особистого користування у митному режимі «транзит» було ввезено автомобіль «BМW 530», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 (країна реєстрації Литовська Республіка) з метою особистого користування, і після цього автомобіль до органу митниці не доставлявся і в інший митний режим не переводився.

Отже, десятиденний строк, передбачений ст.95 МК України для транзитного перевезення позивачем вказаного автомобіля, закінчився 19.09.2017, що свідчить про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України.

Разом із цим слід зазначити, що 15.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України» №1403-ІХ від 15.04.2021 (далі – Закон №1403-ІХ), який прийнято з метою врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил.

Так, Розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України доповнено пунктами 9-7-9-8 такого змісту:

«9-7. Установити, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», митне оформлення транспортних засобів особистого користування, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703 (крім транспортних засобів, що класифікуються за товарними підпозиціями 8703 10, 8703 40), 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, за умови сплати належних митних платежів з дотриманням особливостей, встановлених пунктом 77 підрозділу 2 та пунктом 36 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Здійснення митного оформлення транспортного засобу особистого користування, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, та добровільною сплатою до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.

Добровільна сплата коштів відповідно до пункту 9-9 цього розділу звільняє фізичних осіб від добровільної сплати коштів, передбаченої абзацом другим цього пункту.

9-8. Установити, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», звільняються від оподаткування ввізним митом транспортні засоби особистого користування (у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію), що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту».

Отже, з наведеного вбачається, що Законом №1403-ІХ визначено пільгові умови розмитнення транспортних засобів, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703 (крім транспортних засобів, що класифікуються за товарними підпозиціями 8703 10, 8703 40), 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, а також визначено підстави для звільнення особи, яка винна у порушенні строків митного режиму тимчасового ввезення (транзиту), від відповідальності, передбаченої, зокрема, статтею 470 МК України.

Таким чином, з 15.05.2021 звільняються від відповідальності за частиною 3 статті 470 МК України особи, відповідальні за дотримання строків та умов тимчасового ввезення та транзиту, за умови здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених п.9-7 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України.

Суд звертає увагу, що законодавцем встановлено саме звільнення осіб від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема, передбачене ч.3 ст.470 МК України.

Окремо слід зазначити, що оскільки Законом №1403-ІХ при дотриманні певних умов фактично скасовано відповідальність осіб, винних у порушенні митних правил під час здійснення ввезення транспортних засобів на територію України, то положення вказаного Закону в силу вимог ст.58 Конституції України мають зворотну силу в часі.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом встановлено, що позивачем 02.08.2021 здійснено митне оформлення транспортного засобу, ввезеного 10.09.2017 (тобто такого, що був у використанні та з року випуску якого минуло більше п`яти років, та станом на 31 грудня 2020 року перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту), сплачено належні митні платежі, а також добровільно сплачено до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказане не заперечується сторонами у справі.

Отже, позивач в силу дії положень п.9-7 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 470 МК України.

При цьому слід зауважити, що звільнення особи від відповідальності не вказує на відсутність в її діях складу порушення митних правил відповідно до ч.3 ст.470 МК України.

Приписами статті 531 МК України передбачені такі підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до частини 2 статті 8 КпАП України закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотню силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини щодо вчинення позивачем порушення митних правил, суд з огляду на обов`язковість застосування до спірних правовідносин приписів п.9-7 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 470 МК України.

Доводи відповідача щодо здійснення позивачем митного оформлення транспортного засобу після складення протоколу про порушення митних правил та прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення суд вважає необґрунтованими, оскільки законодавцем чітко визначено пільгові умови розмитнення транспортних засобів, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703 (крім транспортних засобів, що класифікуються за товарними підпозиціями 8703 10, 8703 40), 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, а також визначено підстави для звільнення особи, яка винна у порушенні строків митного режиму тимчасового ввезення (транзиту), від відповідальності, передбаченої, зокрема, статтею 470 МК України.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною оскаржуваної постанови, то вони є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки при прийнятті постанови посадовою особою митниці дотримано вимоги діючого на той час законодавства, постанову прийнято на підставі належних та допустимих доказів, відповідачем вжито заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про наявність справи, її рух та розгляд.

Крім того, вимоги позивача про визнання протиправною оскаржуваної постанови не узгоджуються з положеннями ч.3 ст.286 КАС України, якою встановлено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративної позовної заяви до суду в розмірі 908 грн.

В той самий час Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 (справа №543/775/17) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 13.12.2016 (провадження №21-1410а16), та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права слід вважати, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, належить застосовувати статті 2-5 Закону №3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270,00 грн.

За вимогами ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, позивачеві необхідно було сплатити судовий збір у сумі 454,00 грн.

Оскільки ставка судового збору за цим позовом складає 454 грн, то судовий збір саме в цій сумі підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Донецької митниці Державної митної служби.

Згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, в розмірі переплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11,77,131,242-246,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Донецької митниці Державної митної служби України (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Луніна, 1, код за ЄДРПОУ 44029605), третя особа Мирноградський відділ Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного МРУ МЮ (м. Харків) (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 15, код за ЄДРПОУ 34827868), про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил – задовольнити частково.

Скасувати постанову про порушення митних правил №0022/70000/18 від 13.03.2018, якою ОСОБА_1 визнана винуватою у порушенні митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 Митного кодексу, та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 гривень.

Справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Донецької митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Першого апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено та підписано 23.09.2021.

Суддя: В.С. Салькова