Постанова № 9986390, 16.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1624/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Кіптіла О.М.,

прокурора - Савченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Миргородідо Приватного підприємця ОСОБА_1про стягнення боргу по сплаті фінансових санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2010 року Миргородський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Миргородізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1про стягнення боргу по сплаті фінансових санкцій та пені в сумі 928,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав на наявність у відповідача заборгованості по сплаті фінансових санкцій та пені в сумі 928,16 грн. Вказану суму заборгованості підтвердив даними карток особового рахунку страхувальника-відповідача та рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, від 23.01.2009 № 184.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи повідомлявся за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як місце його проживання, що з урахуванням приписів частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, частини 3 статті 4, статті 18, частини 2 статті 45 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ” розцінюється судом як повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.

Відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а недобросовісна правова поведінка відповідача в цьому випадку не може бути визнана перешкодою для відправлення правосуддя.

Оцінивши надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, як того вимагають приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та керуючись принципом законності відповідно до статей 7, 9 цього Кодексу, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі по тексту Основ) загальнообовязкове державне соціальне страхування це система прав, обовязків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 цих Основ одним із видів загальнообовязкового державного соціального страхування є пенсійне страхування.

Відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, регулює Закон України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 № 1058.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: перший рівень солідарна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування, другий рівень накопичувальна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування, третій рівень система недержавного пенсійного забезпечення; перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообовязкового пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 3 цього ж Закону субєктами солідарної системи є зокрема застраховані особи та страхувальники.

Статтею 15 названого Закону визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Порядок подачі такої звітності до 01 січня 2010 року встановлювався Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція).

Пунктом 11.11 Інструкції встановлено, що платники щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Згідно з частиною 1 статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (в редакції Закону від 26.12.2008) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (частина 2 статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Спірна сума заборгованості складається із суми заборгованості по оплаті штрафу - 687,74 грн та суми пені - 259,00 грн згідно рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 23.01.2009 № 184.

Штраф та пеня накладені на відповідача на підставі частини 2 та пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” в редакції Закону, діючій до 11.06.2009.

Згідно з цими нормами суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій /частина 2/; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу /пункт 2 частини 9 зазначеної статті/.

Вказаним рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені встановлено, що штраф і пеня мають бути оплачені відповідачем в десятиденний термін від дня отримання рішення. Матеріали справи містять докази отримання відповідачем зазначеного рішення 27.01.2009.

Судовим розглядом встановлено, що строки оплати спірної суми заборгованості закінчились. Разом з тим, відповідач не надав суду жодних доказів про повне виконання ним вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що існування у відповідача заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Миргороді в сумі 928,16 грн доведено матеріалами справи, а тому вимога про стягнення цієї суми визнається судом обґрунтованою і задовольняється.

Частинами першою та другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурора віднесено до органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва прокурора у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи те, що страхові внески є джерелом формування коштів Пенсійного фонду України, які використовуються на виплату пенсій, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків негативно впливає на своєчасність виплат пенсій та інших соціальних виплат, у зв'язку з чим порушуються інтереси держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді, а тому прокурор має право на вчинення процесуальної дії по зверненню до суду в інтересах цього Управління.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

< ТЕКСТ ПОСТАНОВИ >

Адміністративний позов Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій та пені в сумі 928,16 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в в м. Миргороді (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, р/р 25607301288 в ОПЕРВ Полтавського облуправління ВАТ "Державний ощадбанк", МФО 331467, код ЄДРПОУ 22529669) борг по сплаті фінансових санкцій та пені в сумі 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн 16 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня нею отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк