Рішення № 99857725, 21.09.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/2096/21

провадження у справі № 2/0285/610/21

21 вересня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої – судді Сташків Т.Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський

за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства “Українська залізниця”, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору — комісія по трудових спорах Державного територіально-галузевого об`єднання “Південно-Західна залізниця”, про скасування незаконно встановленого режиму роботи неповного робочого тижня, визнання незаконним рішення комісії по трудовим спорам та стягнення втраченого середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, у якій просив: визнати незаконним та скасувати режим роботи неповного робочого тижня з 20.07.2020 року до 15.04.2021 року, встановлений позивачу наказом Коростенської дирекції залізничних перевезень № 236 від 27.04.2020 року; скасувати рішення комісії по трудових спорах ДТГО “Південно-Західна залізниця” в частині встановлення режиму роботи неповного робочого тижня; стягнути середній заробіток за незаконно встановлений режим роботи неповного робочого тижня з 20.07.2020 року до 15.04.2021 року в розмірі 44 160 грн. 61 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 14.03.1995 року він перебував на посаді начальника станції Новоград-Волинський-І виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії “Південно-Західна залізниця” АТ “Укрзалізниця”. Згідно штатного розпису на посаді позивача було передбачено 5-дений робочий тиждень. Однак наказом Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії “Південно-Західна залізниця” АТ “Укрзалізниця” № 236 від 27.04.2020 року з 01.07.2020 року встановлено режим неповного робочого тижня з неробочими днями по понеділках для працівників, які працюють за графіком 5-денного робочого тижня. Про зміну істотних умов праці зобов`язано ознайомити усіх працівників під особистий підпис. Однак, про зміст вказаного наказу позивача під особистий підпис ознайомлено не було, лише 17.07.2020 року у телефонному режимі начальник відділу кадрів Коростенської дирекції АТ “Укрзалізниця” повідомив про те, що відбулися зміни істотних умов праці щодо режиму роботи, згідно якими понеділки є неробочими днями. Листом від 02.09.2020 року позивачу направлено копію наказу № 236 від 27.04.2020 року, який позивач отримав 05.12.2020 року. Таким чином, відповідачем порушено вимоги ч. 3 ст. 32 КЗпП України, згідно якої про зміну істотних умов праці, у тому числі режиму роботи, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Внаслідок незаконних дій відповідача, позивач був позбавлений можливості працювати по понеділкам, що призвело до втрати заробітної плати за 37 понеділків за період з 20.07.2020 року до 15.04.2021 року, а тому просив стягнути з відповідача на його користь втрачений середній заробіток за незаконно встановлений режим роботи неповного робочого тижня за вказаний період в розмірі 44 160 грн. 61 коп. Відповідно до протоколу № 1 засідання комісії по трудових спорах Державного територіально-галузевого об`єднання “Південно-Західна залізниця” вирішено не розглядати звернення позивача щодо незаконності змін істотних умов праці, оскільки питання скасування рішення АТ “Укрзалізниця” не належить до компетенції комісії по трудових спорах. Позивач вважає вказане рішення комісії по трудових спорах у зазначеній частині незаконним, а тому просив скасувати його та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за незаконно встановлений режим роботи неповного робочого тижня з 20.07.2020 року до 15.04.2021 року в розмірі 44 160 грн. 61 коп.

01.06.2021 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території України встановлено карантин. У зв`язку з цим, роз`ясненнями Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23.06.2020 року рекомендовано зупинення (скорочення) діяльності підприємства через проведення заходів запобігання та поширенню COVID-19, а також доцільно запроваджувати неповний робочий час. Тому рішенням Правління АТ “Укрзалізниця” № Ц-45/35 від 15.04.2020 року схвалено запровадження з 01.07.2020 року працівникам підприємства , які працюють з 5-денним робочим тижнем, роботу за режимом неповного (чотириденного) робочого тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт. На виконання вказаного рішення Правління АТ “Укрзалізниця”, наказом Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії “Південно-Західна залізниця” АТ “Укрзалізниця” № 236 від 27.04.2020 року з 01.07.2020 року встановлено режим неповного робочого тижня з неробочими днями по понеділках для працівників, які працюють за графіком 5-денного робочого тижня. Про зміну істотних умов праці позивача повідомив начальник відділу кадрів Коростенської дирекції залізничних перевезень в телефонному режимі 04.05.2020 року, про що складено відповідний акт. Позивач, вислухавши зміст наказу, про не згоду з ним не заявляв та погодився. Наказом Коростенської дирекції залізничних перевезень № 205 від 01.04.2021 року режим неповного робочого тижня для працівників Коростенської дирекції залізничних перевезень було скасовано 15.04.2021 року. Щодо позовних вимоги про стягнення середнього заробітку, то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Втрачений заробіток, що вимагає позивач, за незаконно, на його думку, встановлений режим роботи неповного робочого тижня, розраховується ним за 37 понеділків з 20.07.2020 року до 15.04.2021 року на підставі середньоденного заробітку за два місяці, що передують початку подій — травень, червень 2020 року — за понеділки, у які позивач не працював, оскільки у ці дні (понеділки) позивач не працював, не мав права на отримання заробітної плати, а тому й правові підстави для стягнення середнього заробітку - відсутні. Приймаючи оспорюване рішення комісія по трудовим спорам, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 224 КЗпП України, дійшла обґрунтованого висновку про те, що повноваження щодо розгляду трудового спору, який виник між позивачем та відповідачем належить до компетенції суду, а не комісії, а тому остання обґрунтовано відмовила у розгляді такого трудового спору (а.с. 71).

02.06.2021 року відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, у якій просив відмовити в позові у зв`язку із спливом строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач про зміну істотних умов праці, встановлення неповного робочого тижня з 01.07.2020 року згідно наказом від 27.04.2020 року № 236, був повідомлений в телефонному режимі начальником відділу кадрів 04.05.2020 року, однак звернувся до суду із зазначеним позовом лише 22.04.2021 року, тобто з пропуском 3-місячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України (а.с. 158).

02.06.2021 позивачем надано відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 наполягає на задоволенні позову. Зазначає, що позиція відповідача, що він в телефонному режимі був повідомлений про зміну істотних умов праці 04.05.2021 року є неправдивою. Такого дзвінка не було, в акті не зазначено номеру телефону, з якого здійснено дзвінок, не долучено роздруківки про саме існування такого дзвінка. Крім того, про зміну істотних умов праці працівника необхідно повідомити під особистий підпис, що роботодавцем виконано не було. Також розмір його середнього заробітку занижений, ніж у довідці відповідача від 18.12.2020 року, що є незаконним.

08.06.2021 року відповідач подав заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач з наказом про встановлення неповного робочого тижня ознайомився в телефонному режимі 04.05.2020 року, а з 09.06.2020 року до 18.07.2020 року позивач перебував у щорічній відпустці, після цього у встановлені режимом вихідні дні, тобто в понеділки 20.07.2020 року, 27.07.2020 року, 03.08.2020 року, 10.08.2020 року, 17.08.2020 року на роботу не з`являвся, що свідчить про його згоду із змінами істотних умов праці (а.с. 175).

27.07.2021 року третя особа подала клопотання, у якому просила відмовити в задоволенні позову та проводити розгляд справи без представника третьої особи. Зазначила, що трудовий спір, який виник між позивачем та роботодавцем згідно вимог ч. 5 ст. 223 КзпП України не належить до компетенції комісії по трудовим спорам, яка не має повноважень скасовувати рішення правління АТ “Укрзалізниця”. Разом з тим, позивач, згідно ч. 1 ст. 232 КЗпП України не був позбавлений можливості звернутись до суду із позовом про виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, якщо на його думку, роботодавець незаконно змінив істотні умови праці (а.с. 196).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та запереченні на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, подав клопотання у якому просив проводити розгляд справи без його участі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , працівник АТ "Укрзалізниця", пояснила, що 04.05.2020 року вона особисто повідомила ОСОБА_1 про встановлення режиму неповного робочого часу з 01.07.2020 року. Про це було складено акт за її підписом та підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 погодився зі змінами умов праці, оскільки на роботу по понеділках не виходив. В телефонному режимі повідомили, оскільки ОСОБА_1 на той час працював дистанційно. З якого номеру телефону був здійснений дзвінок не пам`ятає. Копію акту позивачу не направляли.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідка, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 16.03.1995 року позивач працює на посаді начальника станції Новоград-Волинський-І виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії “Південно-Західна залізниця” АТ “Укрзалізниця” (а.с. 16).

Згідно штатного розпису, на посаді позивача було передбачено 5-денний робочий тиждень (субота та неділя - вихідні дні).

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території України встановлено карантин. У зв`язку з цим, роз`ясненнями Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23.06.2020 року рекомендовано зупинення (скорочення) діяльності підприємства через проведення заходів запобігання та поширенню COVID-19, а також доцільно запроваджувати неповний робочий час.

Рішенням Правління АТ “Укрзалізниця” № Ц-45/35 від 15.04.2020 року схвалено запровадження з 01.07.2020 року працівникам підприємства, які працюють з 5-денним робочим тижнем, роботу за режимом неповного (чотириденного) робочого тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт (а.с. 97).

На виконання вказаного рішення, наказом Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії “Південно-Західна залізниця” АТ “Укрзалізниця” № 236 від 27.04.2020 року з 01.07.2020 року встановлено режим неповного робочого тижня з неробочими днями по понеділках для працівників, які працюють за графіком 5-денного робочого тижня. Згідно п. 3.2. зазначеного наказу із змістом наказу ознайомити працівників під особистий підпис (а.с. 47).

Про зміну істотних умов праці позивача повідомив начальник відділу кадрів Коростенської дирекції залізничних перевезень в телефонному режимі 04.05.2020 року, про що складено відповідний акт. (а.с. 100).

Наказом Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії “Південно-Західна залізниця” АТ “Укрзалізниця” № 205 від 01.04.2021 року відмінено з 15.04.2021 року режим неповного (чотириденного) робочого тижня з неробочими днями по понеділках для працівників дирекції, які працюють за графіком п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, запровадженого наказом дирекції № 236 від 27.04.2020 року (а.с. 101).

Позивач є членом профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень (а.с. 45).

15.10.2020 року позивач звернувся до комісії по трудових спорах Держажвного територіально-галузевого об`єднання “Південно-Західна залізниця” із заявою, у якій зокрема просив скасувати для позивача режим неповного робочого тижня, як незаконно встановлений (а.с. 37). Рішенням комісії по трудових спорах, оформлених протоколом № 1 від 11.03.2021 року, вирішено не розглядати питання, порушене у зверненні ОСОБА_1 , оскільки наказ Коростенської дирекції № 236 від 27.04.2020 року про встановлення з 01.07.2020 року режиму неповного робочого тижня з неробочими днями по понеділках був виданий на підставі рішення Правління АТ “Укрзалізниця” № Ц-45/35 від 15.04.2020 року, а питання щодо скасування рішення Правління АТ “Укрзалізниця” - не належать до компетенції комісії по трудових спорах. Крім того, з наказом Коростенської дирекції № 236 від 27.04.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений в телефонному режимі. На роботу по понеділках не з`являвся, чим підтвердив своє погодження зі зміненими умовами праці (а.с. 41).

І. Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування режиму роботи неповного робочого тижня з 20.07.2020 року до 15.04.2021, встановлений позивачу наказом Коростенської дирекції залізничних перевезень № 236 від 27.04.2020 року, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст. 103 КЗпП України та ч. 2 ст. 29 Закону України «Про оплату праці» про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно із ч. 3 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 КЗпП України якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Зміна умов трудового договору й оплати праці працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є (ч. 2 ст. 252 КЗпП).

При цьому, трудовим законодавством України не передбачено форми повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та форми погодження працівника чи його відмови (незгоди) продовжувати роботу в нових умовах.

Разом з тим, у разі виникнення трудових спорів роботодавець повинен мати докази, що працівника було повідомлено про відповідні зміни за два місяці. Такими доказами можуть бути, зокрема, письмове повідомлення працівника про заплановані зміни з підписом останнього про ознайомлення; відповідний акт, яким засвідчено факт відмови працівника підписати повідомлення; або докази направлення вказаного повідомлення працівнику за зареєстрованим місцем його проживання поштовим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Встановлено, що роботодавець належним чином (письмово) не повідомив позивача про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, а доводи відповідача про те, що позивач був повідомлений про такі зміни в телефонному режимі, про що свідчить відповідний акт, не заслуговують на увагу, оскільки таке повідомлення не узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 32 КЗпП України та ст. 77 ЦПК України.

Крім того, п. 3.2. наказу Коростенської дирекції № 236 від 27.04.2020 року, яким встановлено істотні зміни умов праці підприємства, передбачено, що із змістом вказаного наказу необхідно ознайомити працівників під особистий підпис. Однак, дане положення наказу посадовими особами Коростенської дирекції виконано не було.

Таким чином, під час зміни істотних умов праці роботодавцем порушено вимоги ч. 3 ст. 32 КЗпП України щодо належного повідомлювання працівника не пізніше ніж за два місяці.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування встановленого для позивача режиму роботи неповного робочого тижня підлягають задоволенню, у зв`язку з чим наказ Коростенської дирекції залізничних перевезень № 236 від 27.04.2020 року в частині встановлення режиму роботи неповного робочого тижня для позивача підлягає скасуванню.

Крім того, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності з посиланням на те, позивачем пропущено тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, на звернення до суду із вказаним позовом, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки згідно п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року на території України встановлено карантин, який триває і на момент розгляду справи, то строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, є продовженим. Крім цього, оспорюване рішення комісії по трудовим спорам направлено позивачу 13.04.2021 року (а.с. 38), а із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся до суд 22.04.2021 року (а.с. 2), тобто з дотриманням 10-го строку, передбаченого ст. 228 КЗпП України.

ІІ. Щодо позовних вимог про скасування рішення комісії по трудових спорах ДТГО “Південно-Західна залізниця” в частині встановлення режиму роботи неповного робочого тижня, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, 15.10.2020 року позивач звернувся до комісії по трудових спорах Державного територіально-галузевого об`єднання “Південно-Західна залізниця” із заявою, у якій, зокрема, просив скасувати для позивача режим неповного робочого тижня, як незаконно встановлений (а.с. 37).

Згідно п. 3 оспорюваного рішення комісії по трудових спорах, оформлених протоколом № 1 від 11.03.2021 року, вирішено не розглядати питання, порушене у зверненні ОСОБА_1 , оскільки наказ Коростенської дирекції № 236 від 27.04.2020 року про встановлення з 01.07.2020 року режиму неповного робочого тижня з неробочими днями по понеділках був виданий на підставі рішення Правління АТ “Укрзалізниця” № Ц-45/35 від 15.04.2020 року, а питання щодо скасування рішення Правління АТ “Укрзалізниця” - не належать до компетенції комісії по трудових спорах (а.с. 41).

Відповідно до статті 221 КЗпП України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно зі статтею 225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом порушена справа, після вирішення спору в КТС суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір, що вирішується в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації (п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року).

Аналізуючи наведене, а також той факт, що комісія по трудових спорах Державного територіально-галузевого об`єднання “Південно-Західна залізниця” не є юридичною особою (створена на АТ "Українська залізниця" та використовує код ЄДРПОУ товариства), суд приходить до переконання, що позивачем обрано правильний спосіб захисту пред`являючи вимоги до роботодавця, оспорюючи рішення комісії по трудовим спорам.

Оскільки судом встановлено порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України щодо належного повідомлювання працівника не пізніше ніж за два місяці про істотні зміни умов праці, то п. 3 оспорюваного рішення комісії по трудових спорах є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Комісія по трудових спорах під час розгляду заяви ОСОБА_1 в межах своїх повноважень зобов`язана була перевірити доводи заявника, перевірити наявність чи відсутність порушень роботодавцем трудового законодавства, зокрема щодо процедури встановлення позивачу істотних змін умов праці, однак вказаних вимог закону комісія не дотрималась, та з формальних підстав вирішила не розглядати заяву ОСОБА_1 . При цьому, відмовляючи у розгляді заяви комісія посилалась на те, що вона не наділена повноваженнями скасовувати рішення Правління АТ “Укрзалізниця”, однак зі змісту заяви ОСОБА_1 від 15.10.2020 року вбачається, що він не просив скасувати рішення Правління АТ “Укрзалізниця”, а просив, зокрема скасувати встановлений для позивача режим неповного робочого тижня, як незаконно встановлений (а.с. 37).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 3 рішення комісії по трудових спорах ДТГО “Південно-Західна залізниця”, оформленого протоколом № 1 від 11.03.2021 року в частині зміни істотних умов праці позивачу, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

ІІІ. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за незаконно встановлений режим роботи неповного робочого тижня з 20.07.2020 року до 15.04.2021 року в розмірі 44 160 грн. 61 коп., суд виходить з наступного.

Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оскільки позивач по понеділках у період з 20.07.2020 року до 15.04.2021 року не працював, то згідно вимог ст. 94 КЗпП України, він не має права на отримання заробітної плати за вказані дні.

Вимоги позивача про стягнення втраченого середнього заробітку за понеділки у вказаний період не грунтуються на положеннях закону.

Стягнення середнього заробітку є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника (Постанова ОПКЦС Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18).

Законодавець визначає умови відшкодування середнього заробітку робітнику як штрафну санкцію за чітко визначені грубі порушення прав працівника роботодавцем, як то: несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником (ст. 117 КЗпП України), за затримку у видачі трудової книжки звільненому працівнику (ст. 235 КЗпП України), тощо.

Законом не визначено такої відповідальності роботовця за порушення порядку ознайомлення працівника зі зміною істотних умов праці.

Відтак позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також при розподілі судових витрат судом враховано факт, що позивачем при зверненні до суду було недоплачено судовий збір за одну позовну вимогу у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 4, 10-12, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, вул. Єжи Ґедройця, 5, м Київ, код ЄДРПОУ 40075815) задовольнити частково.

Скасувати встановлений для ОСОБА_1 наказом № 236 від 27.04.2020 року режим роботи неповного робочого тижня з 20.07.2020 року до 15.04.2021 року.

Визнати незаконним рішення комісії по трудових спорах Державного територіально-галузевого об`єднання “Південно-Західна залізниця”, оформлене протоколом № 1 від 11.03.2021 року, в частині відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 щодо незаконної зміни істотних умов праці.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за незаконно встановлений режим роботи неповного робочого тижня — відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 гривень.

Стягнути з акціонерного товариства “Українська залізниця” в дохід держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляці йного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 24.09.2021 року.

Головуюча суддя Т.Г. Сташків