Рішення № 99851427, 15.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2021 року м. Рівне №460/3896/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнати протиправними дій, які викладені у листі №1700-0304-8/35543 від 11.11.2020, про перерахунок пенсії з 01.10.2020 за довідкою від 19.10.2020 №21-559, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення) з покликанням на приписи ч.2 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" та про обмеження в перерахунку пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність та зобов`язання здійснити належний і повний перерахунок та виплату з 01.10.2020 пенсії на випадок втрати годувальника, що була призначена відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789 (в редакції станом на час призначення пенсії) у розмірі 60% заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно з довідкою №21-559 від 19.10.2020 без обмеження граничного (максимального) розмірі пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат та виплатою різниці суми між фактично отриманою та належною сумою пенсії.

Ухвалою від 28.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з березня 2007 року отримує пенсію по втраті годувальника згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), розмір якої становить 60% від суми місячного заробітку відповідної посади працівника прокуратури, яка була призначена, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , що попередньо працював на різних посадах в органах прокуратури. З 01.10.2020 відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача за довідкою Рівненської обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-559 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Однак, після перерахунку розмір пенсійної виплати становить 17120,00грн, тобто її обмежено до 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач зазначає, що вона є непрацюючим пенсіонером, пенсія призначена їй у березні 2007 року, тобто до 01.01.2016, а тому до розміру її пенсії не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. Крім того, позивач вказує, що при призначені їй пенсії на випадок втрати годувальника у березні 2007 року положення Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ не передбачали обмеження розміру пенсії, а тому застосування відповідачем до розміру її пенсії обмеження максимального розміру, визначеного абзацом 6 ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII суперечить положенням статей 22, 64 Конституції України, а відтак є протиправним. З огляду на вказане, дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення 01.10.2020 її перерахунку є протиправними. На підставі викладеного, позивач просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив. На обґрунтування заперечення зазначив, що ОСОБА_1 20.10.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати зазначеної у довідці Рівненської обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-559, згідно з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними станом на 11.09.2020 за відповідною (прирівняною) посадою, становить 82103,76 грн. Після проведеного перерахунку за довідкою, виданою Рівненською обласною прокуратурою від 19.10.2020 № 21-559, розмір пенсійної виплати позивача з 01.10.2020 становить 17120,00 грн. (82103,76 грн.- розмір заробітної плати (грошового забезпечення). Відповідно до абз.6 ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” максимальний розмір пенсії починаючи з 01.07.2020 не може перевищувати 17120,00 грн., а з 01.12.2020- 17690,00грн. Враховуючи вищезазначене, стверджує про відсутність підстав для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру оскільки, на законодавчому рівні дане питання врегульоване та встановлено максимальний розмір пенсії, що підлягає до виплати. За таких обставин, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті та подані сторонами матеріали, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з березня 2007 року отримує пенсію на випадок втрати годувальника, яку призначено згідно із Законом України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991, виходячи із розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати померлого чоловіка – ОСОБА_2 , що не заперечується обома сторонами.

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 року № 414 "Про день початку роботи обласних прокуратур" визначено днем початку роботи обласних прокуратур з 11.09.2020 року, про що опубліковано в газеті "Голос України" 09.09.2020 року у відповідності із п.4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ХІ.

20.10.2020 року позивач, вважаючи, що з 01.10.2020 року настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру її пенсії, звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на випадок втрати годувальника відповідно до довідки Рівненської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 19.10.2020 №21-559 (а.с.9).

Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.10.2020 проведено перерахунок пенсії позивача на підставі вказаної довідки (а.с.8).

Відповідач листом №1700-0304-8/35543 від 11.11.2020 повідомив позивача про те, що після проведеного перерахунку її пенсії з 01.10.2020 року у розмірі 60 % заробітної плати за посадою (чоловіка) начальника відділу, на підставі довідки від 19.10.2020 №21-559, розмір пенсійної виплати становить 17120 грн. (1712,00 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність х 10) (а.с.7).

Таким чином, розмір пенсії, що підлягає виплаті позивачу після перерахунку, визначений з обмеженням максимальної суми пенсії десятикратним прожитковим мінімумом, встановленим для осіб, які втратили працездатність.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідач визнає право позивача на перерахунок пенсії по втраті годувальника відповідно до ч.20 ст. 86 Закону № 1697 та такий перерахунок було проведено.

Спірним у вказаних правовідносинах є обмеження перерахованої пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи дії відповідача щодо такого обмеження протиправними, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійне забезпечення членів сімей пенсіонерів з числа працівників прокуратури було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

На час призначення позивачу пенсії по втраті годувальника (березень 2007 р.), особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з ч.ч. 1, 12, 16, 17 якої: прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку; обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону № 1789, норми яких не містили жодних застережень щодо обмеження максимального розміру пенсії певною величиною, в тому числі десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому, Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 № 3668-VI (далі – Закон № 3668-VI), до статті 50-1 Закону № 1789 внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі Закон №1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015.

Відповідно до нового Закону «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказана редакція абзацу 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII викладена внаслідок внесення змін згідно із Законами України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року та від 24.12.2015 року № 911-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016 року.

Однак, згідно п. 2 Прикінцевих Положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) встановлений цим Законом стосується саме працюючих пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIIІ, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, запроваджені Законом №911-VIIІ обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв`язку із викладенням частини 15 статті 86 Закону №1697-VII в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Отже, у даному спірному випадку до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, оскільки пенсія по втраті годувальника їй призначена ще у 2007 році, а тому дії відповідача по перерахунку пенсії із застосуванням такого обмеження звужують її права.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.22, ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В контексті викладеного, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання цими положеннями чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Більше того, аналізуючи зміст статті 86 Закону № 1697-VII, суд дійшов висновку про те, що частина 15 цієї статті регулює правові відносини, що виникли у зв`язку із призначенням та виплатою пенсії працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, а частина 20 цієї статті – правовідносини, пов`язані із перерахунком призначених працівникам прокуратури (членам їх сімей) пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.

Таким чином, зміни, що вносились до частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII не регулюють правовідносин, які виникають під час проведення перерахунку пенсії особам, на яких поширюється дія Закону №1697-VII у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.

Вказані правовідносини врегульовані частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VII.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив :

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки."

Таким чином, зміст ч.20 ст. 86 Закону № 1697-VII жодних застережень щодо обмеження максимальним розміром пенсії під час проведення її перерахунку не містить.

Тому, на переконання суду, максимальним розміром може бути обмежена пенсія, яка призначена, виключно працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону № 1697-VII (ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII).

До пенсії непрацюючих пенсіонерів, на яких поширюється дія Закону №1697-VII, обмеження максимальним розміром під час проведення її перерахунку, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, не застосовується (ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII)

Враховуючи те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, на якого поширюється дія Закону №1697-VII, суд приходить до переконання, що відповідач безпідставно застосував обмеження пенсії позивача максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01.10.2020.

При цьому, при проведенні перерахунку пенсії позивача має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу, тобто у розмірі 60 % заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно з довідкою №21-559 від 19.10.2020, що було дотримано відповідачем.

В свою чергу, на незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні у зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019.

Таку ж правову позицію цей же суд сформував у справі №360/1428/17 від 12.11.2019, в рішенні по якій вказав, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру не поширюється.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Так, згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

За результатом розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що охоронювані законом права позивача у спірних правовідносинах порушені діями відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами при її перерахунку з 01.10.2020, які суперечать приписам чинного законодавства та, відповідно, є протиправними.

Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо здійснення з 01.10.2020 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 19.10.2020 №21-559, із застосуванням обмеження суми пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-559 без обмеження суми пенсії максимальним розміром, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.(а.с.6) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо здійснення з 01.10.2020 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 19.10.2020 №21-559, із застосуванням обмеження суми пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-559 без обмеження суми пенсії максимальним розміром, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 15 вересня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима