Рішення № 99849668, 20.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р. Справа№200/7560/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з березня 2016 року ОСОБА_2 ;

- визнання протиправною відмову виплатити спадкоємцю недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 з березня 2016 року по 01 жовтня 2017 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року по 01 жовтня 2017 року в розмірі 35 755, 65 грн.

Також позивач просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, спадщина складається з недоотриманої пенсії за період з 01 жовтня 2017 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 91 566,95 грн.

Отримавши грошові кошти у меншому розмірі, а саме 89 347,71 грн., позивач через свого представника звернувся до відповідача із запитом щодо надання інформації про повний розмір недоотриманої пенсії з дати припинення її виплати до дня смерті.

Листом від 14 квітня 2021 року відповідач повідомив про те, що виплату грошових коштів проведено за період з грудня 2017 року по лютий 2020 року. Розмір недоотриманої пенсії був зменшений з урахуванням вимог ч.1 ст. 46 Закону №1058 в залежності від дня звернення особи до ПФУ за отримання пенсії.

Згідно наданої відповідачем довідки ОСОБА_2 було нараховано пенсію з березня 2016 року по лютий 2019 року у розмірі 127 322,60 грн., фактично виплачено за цей період 89 347,71 грн. різниця складає 37 974,89 грн.,з яких 2219,24 грн. за період з 01 жовтня 2017 року по грудень 2017 року.

Таким чином, відповідачем було надано нотаріусу не повну інформацію про розмір недоотриманої пенсії померлої у зв`язку з чим не весь розрахунок був включений в спадщину та виплата пенсії управлінням здійснена не в повному обсязі.

Позивач вважає дії відповідача незаконними, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року замінено первісного відповідача на правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач, управління).

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року відкладено підготовче засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 27 серпня 2021 року підготовче засідання було відкладено до 09 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з березня 2016 року.

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Станом на 09 вересня 2021 року відзиву відповідачем до суду надано не було.

Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, до суду не з`явились.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .

23 листопада 2020 року приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижковим О.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Спадщина складається з недоотриманої пенсії за період з 01 жовтня 2017 року по 29 лютого 2020 року, яка зберігається в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області і належить спадкодавцю згідно довідки, виданої Бахмутсько-Лиманьским об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області 13.10.2020 №0574-05-8/14050. Згідно цієї довідки сума недоотриманої пенсії складає 91 566,95 грн.

На запит позивача щодо виплати недоотриманої пенсії, відповідач листом від 14 квітня 2021 року № 0574-02-8/13009 повідомив, що при нарахуванні недоотриманої пенсії за минулий час померлого пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб органи Пенсійного фонду України застосовують п. 1 ст. 46 Закону №1058. На запит нотаріуса надана інформація, що пенсіонер ОСОБА_2 не отримала пенсію за період з 01 жовтня 2017 року по 29 лютого 2020 року в загальній сумі 91 566,95 грн. Сума боргу може бути зменшена з урахуванням ст. 46 Закону № 1058.

Оскільки з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої дверна особа спадкоємця звернулась 16 грудня 2020 року, пенсія виплачена за три роки до дня звернення за період з грудня 2017 року по лютий 2020 року в сумі 89 347,71 грн.

Матеріали справи також містять довідку Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 квітня 2021 року № 2204 з якої вбачається, що за спірний період березень 2016 – вересень 2017 року ОСОБА_2 нараховувалась, але не виплачувалась пенсія.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ч. ч. 1, 2 якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно з п. 1.5 розд. І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі – Порядок №22-1, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.

Пунктом 2.26 розд. ІІ Порядку також визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

При цьому згідно з п. 1.7 розд. І Порядку днем звернення, зокрема за виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Отже, відповідно до наведених положень законодавства відповідним членам сім`ї померлого пенсіонера (членам сім`ї, що проживали разом з пенсіонером на день його смерті або перебували на його утриманні) надається право на звернення за виплатою суми недоотриманої таким пенсіонером пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини або ж вказаним особам чи іншим спадкоємцям після цього строку - після того, як пенсія, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини.

Таке право реалізується шляхом волевиявлення - звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами.

Як вже зазначалось раніше та підтверджується у листі від 14.04.2021 року, на запит приватного нотаріуса відповідачем було надано відомості про те, що померла ОСОБА_2 не отримала пенсію за період з 01 жовтня 2017 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 91 566,95 грн.

Такі дії обґрунтовані тим, що при нарахування недоотриманої пенсії за минулий час померлого пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб застосовуються норми п. 1 ст. 46 Закону № 1058.

Суд звертає увагу, що Органом Пенсійного фонду України до спірних правовідносин помилково застосовані інші положення - положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які не регулюють спірного питання, а регулюють питання виплати пенсії за минулий час пенсіонеру, який мав право її отримати, але не отримав своєчасно з власної вини.

Такі дії відповідача призвели до неправомірного зменшення періоду недоотриманої пенсії та відповідно надання нотаріусу недостовірної інформації з цього питання.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсії виплачуються щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст. 49 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Загальновідомою обставиною є те, що в Україні ані воєнного, ані надзвичайного стану не оголошено, а з 14.04.2014 року в країні триває антитерористична операція (ООС), яка не може за своєю правовою сутністю відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» обмежувати конституційні права громадян України, зокрема, конституційне право на соціальний захист у старості. Тобто, стаття 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в частині введення тимчасових обмежень прав і свобод громадян у районі проведення антитерористичної операції суперечить статті 64 Конституції України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого відноситься м. Єнакієве.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція знову включено м. Єнакієве.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Ані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ані Законом України від 02.09.2014р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ані будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд звертає увагу, що згідно наданої відповідачем довідки від 15 квітня 2021 року №2204 ОСОБА_2 було нараховано пенсію за період березень 2016 року – вересень 2017 року включно, але не виплачено.

Таким чином, право померлої ОСОБА_3 щодо отримання пенсії з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2017 є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини другої статті 46 Закону України № 1058-ІV.

Враховуючи наведене, суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижкову О.О. інформації щодо розміру пенсії ОСОБА_2 , яка була їй нарахована, але не виплачена за життя за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2017 року та зобов`язання відповідача надати приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижкову О.О. довідку про розмір пенсії, яка була нарахована ОСОБА_2 , але не була одержана нею за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2017 року.

Позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за спірний період задоволенню не підлягають, оскільки встановлено судом померлій спадкодавеці позивача пенсія за цей період нараховувалась. Крім того вимоги про виплату недоотриманої пенсії є передчасними до видачі нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, яка складається з недоотриманої пенсії за спірний період.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що відповідно до ст. 382 КАС України суд, яких ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Суд зазначає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав необхідності встановлення такого виду судового контролю. Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд не вбачає достатніх підстав вважати що дане рішення може бути не належним чином виконано суб`єктом владних повноважень.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про передчасність вимоги позивача про встановлення строку для подання звіту про виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 908 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір у розмірі 454 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України та у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не надання приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижкову О.О. інформації щодо розміру пенсії ОСОБА_2 , яка була їй нарахована, але не виплачена за життя за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) надати приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижкову О.О. довідку про розмір пенсії, яка була нарахована ОСОБА_2 , але не була одержана нею за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 454 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 454 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 20 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко