Рішення № 99849609, 15.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 р. Справа№200/4994/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника відповідача Вовченка С.П.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, буд.59, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №0021442413 від 03.03.2021 про застосування до ОСОБА_1 , штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплачу (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-411232-46 від 08.04.2021.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець по 10.01.2020. Як платник єдиного внеску позивач перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Маріупольське управління, Лівобережна ДПІ). Зазначав, що як платник єдиного внеску, який перебувала на обліку в органі доходів і зборів, розташованому у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, була звільнена від відповідальності за виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464) на підставі п.9-4 розділу VIII цього Закону, а тому до неї не можуть застосовуватись штрафні санкції та пеня. Крім того, вказує, що згідно наданої відповідачем інформації щодо заборгованості податкових зобов`язань, позивачем було сплачено наявну суму заборгованості 10.06.2020.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. В даній справі такі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Також вказує, що підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі -Закон №1669-VII) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3. Проте, пунктом 1 Закону України від 02 березня 2015 року №219-VIII до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4. Пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII. Таким чином, вищевказані зміни до Закону №2464-VI внесені Законом №1669-VII, втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016, отже з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні. Борг позивача в оскаржуваній вимозі виник у 2018-2020 роках. При таких обставинах, п.9-3 (п. 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування неможливо. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

17.05.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

16.07.2021 ухвалою суду розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №200/4994/21 на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч.4 ст.173 КАС України. Призначено підготовче засідання на 16.08.2021. Витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області додаткові докази по справі.

16.08.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2021.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , була зареєстрована як фізична особа-підприємець до 10.01.2020. Місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Перебувала на обліку в Лівобережній ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДФС у Донецькій області.

03.03.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області прийнято відносно ОСОБА_1 рішення №0021442413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 12653,93 грн, з яких сума штрафу 3036,98 грн та сума пені 9616,95 грн за період з 10.02.2018 до 11.06.2020.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків позивача за спірний період станом на 04.06.2021 позивач мала недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 16223,90 грн. Після часткової сплати боргу платіжним дорученням №5414774SB від 10.06.2020 у розмірі 15355 грн., борг зі сплати єдиного внеску складає 868,90 грн.

08.04.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області прийнято відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-411232-46 зі сплати єдиного внеску у розмірі 13522,83 грн (недоїмка 868,90 грн, штрафи 3036,98 грн, пеня 9616,95 грн).

Перевіряючи оскаржуване рішення та вимогу відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Приписами абзаців першого та другого ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом другим ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Законом України №1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014, у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Отже, єдиною умовою звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, - є перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Подання окремих заяв про звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, сертифікатів тощо Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не вимагається.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» мав посилання на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тільки в частині визначення органів доходів і зборів, на обліку в яких платники єдиного внеску (у межах спірних правовідносин) звільнюються від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій. Тому, на спірні в межах цієї справи правовідносини не поширюється дія ст.10 «Підтвердження обставин непереборної сили» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиною умовою для звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій визначає факт перебування на обліку в певному органі доходів і зборів, а не настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджується на правовідносини щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та щодо відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що подання заяви щодо звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску згідно абзацу другого п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є диспозитивним правом платника єдиного внеску, який бажає бути звільненим від виконання таких обов`язків. Проте, положення абзацу третього п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, - є імперативним приписом щодо всіх платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Статтею другою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Маріуполь Донецької області.

Дія вказаного Розпорядження зупинена Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Маріуполь Донецької області.

Отже, позивач є платником єдиного внеску, визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та який на момент виникнення заборгованості з єдиного внеску перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», але положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а зміни безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону - не були внесені.

Тобто, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а сам пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05.02.2008. справа №2-1/2008.

Оскільки на момент прийняття спірної вимоги п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію після 01.01.2016.

Проте, Законом України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключено 13.02.2020.

Таким чином, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 був діючим з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону №2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

03.03.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області прийнято відносно ОСОБА_1 рішення №0021442413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 12653,93 грн, з яких сума штрафу 3036,98 грн та сума пені 9616,95 грн за період з 10.02.2018 до 11.06.2020.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку у період з 09.02.2018 до 13.02.2020 позивачу за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску була нарахована пеня у розмірі 7809,94 грн та штрафні санкції у розмірі 3036,98 грн.

Відтак, оскільки оскаржуваним рішенням порушується право позивача на звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання під час дії п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обов`язків платника єдиного внеску в частині нарахування 10846,92 грн, в тому числі 3036,98 грн штрафних санкцій та 7809,94 грн пені, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправним та часткове скасування спірного рішення, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-411232-46 від 08.04.2021 також підлягають задоволенню частково на суму 10846,92 грн, в тому числі 3036,98 грн штрафних санкцій та 7809,94 грн пені як похідні.

Разом з цим, на час формування спірної вимоги в частині недоїмки у розмірі 868,90 грн норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), як вже зазначалось раніше, втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону №2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Як встановлено судом, борг з єдиного внеску в оскаржуваній позивачем частині вимоги виник у червні 2020 року за наслідками самостійного нарахування позивачем у поданому звіті, що також підтверджується відомостями інтегрованої картки платника податку, яка міститься в матеріалах справи, тобто борг виник після 13 лютого 2020 року, коли позивач повинен виконували покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону №2464-VI.

Отже, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-411232-46 від 08.04.2021 в частині недоїмки у розмірі 868,90 грн. слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29)

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, буд.59, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправним та частково скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 0021442413 від 03.03.2021 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплачу (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10846,92 грн.

Визнати протиправною та частково скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-411232-46 від 08.04.2021 у розмірі 10846,92 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 752,46 (сімсот п`ятдесят дві) грн.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 15.09.2021.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2021.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька