Рішення № 99849554, 23.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 р. Справа№200/9594/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості з пенсії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 01.03.2016 по 30.06.2021 у розмірі 600 000 грн.

Позивач зазначила, що рішенням суду у справі № 200/1608/20-а від 18.03.2020 визнано протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016, зобов`язано зазначене управління поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016. До теперішнього часу рішення суду не виконано. Позивач зауважує, що на сьогоднішній день заборгованість відповідача з невиплаченої позивачу пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2021 становить 600 000 грн, що має бути стягнута з відповідача.

У наданому до суду відзиві на позов управлінням зазначено про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. Відповідач вказав, що на виконання рішення суду від 18.03.2020 у справі № 200/1608/20-а ним нараховано заборгованість з пенсії перед позивачем за період з 01.03.2016 по 31.10.2020. Поточну виплату пенсії позивачу було заплановано на жовтень 2020 року, однак, її не проведено, оскільки відповідно до Постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється на рахунки в ПАТ «Державний ощадний банк України». 12.10.2020 на адресу управління поштою надійшла довідка з банківськими реквізитами позивача у ПАТ «Державний ощадний банк України», проте така довідка залишена без розгляду відповідачем, оскільки відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 30.09.1999 № 1596, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії, яка має бути подана пенсійному органу особисто пенсіонером або установою уповноваженого банку. Крім того, усі заяви приймаються пенсійним органом від осіб за умови пред`явлення ними паспорту, а про виплату пенсії – і ідентифікаційного коду. Відповідач також зауважив на пропуску позивач строку звернення до суду, а також на тому, що заявлена до стягнення сума у розмірі 600 000 грн жодним чином не обґрунтована.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 04.08.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 21.09.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості з пенсії за період з 01.03.2016 по 18.03.2020.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Позивач є інвалідом 2 групи безстроково (довідка МСЕК № 372580 від 15.05.2013), отримувала пенсію як внутрішньо переміщена особа, перебуває на обліку у відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1608/20-а від 18.03.2020, що набрало законної сили 11.08.2020, визнано протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016, зобов`язано це управління поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016.

Відповідач (згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 є правонаступником Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області) повідомив суду, що на виконання рішення суду від 18.03.2020 у справі № 200/1608/20-а ним нараховано заборгованість з пенсії перед позивачем за період з 01.03.2016 по 31.10.2020 у сумі 91 570,17 грн, про що ним суду надано довідку від 16.08.2021 № 9279.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі за текстом ЗУ № 1058).

Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV, згідно з положеннями частини 1 якої виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Отже, виходячи з викладеного, умовою призначення (продовження) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку в місці перебування, що підтверджується відповідною довідкою; про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії, передбачених ст. 49 ЗУ № 1058.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 78 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Виплату пенсії позивачу припинено з 01.03.2016. Відповідачем суду повідомлено, що на виконання рішення суду від 18.03.2020 у справі № 200/1608/20-а ним нараховано заборгованість з пенсії перед позивачем за період з 01.03.2016 по 31.10.2020 у сумі 91 570,17 грн, проте суму нарахованої пенсії не виплачено. Відомості про нарахування позивачу пенсії з 01.11.2021 в матеріалах справи відсутні. Підставою невиплати нарахованої позивачу пенсії відповідач визначив неналежним чином подання позивачем довідки про її реквізити у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Проте, враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем рішення про припинення нарахування (виплати) позивачу пенсії, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058, та неповідомлення відповідачем визначених цією статтею причин припинення її нарахування та виплати, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності не нарахування (невиплати) позивачу пенсії відповідачем.

Доказів відсутності у позивача рахунку у ПАТ "Державний ощадний банк України", необхідність виплати пенсії виключно на який передбачена постановою КМУ від 05.11.2014 № 637, відповідачем суду не надано. В той же час, відповідач власноруч надав суду видану цією банківською установою позивачу довідку про її реквізити. У відповідності до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Проте, відповідачем не здійснювалось запитів до ПАТ "Державний ощадний банк України".

Частиною 2 статті 46 Закону № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Європейський Суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Підстави для такого висновку суд також вбачає з правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній, крім іншого і у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій визначено обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

Оскільки, під час розгляду справи встановлено протиправну невиплату відповідачем пенсії позивачу з 19.03.2020 року, з урахуванням заявлених позивачем вимог та закриття провадження у справі в частині позовних вимог, відповідач має здійснити виплату позивачу пенсії з цієї дати. Втім, заявлена до стягнення сума пенсії позивачем жодним чином не обґрунтована, в матеріалах справи відсутні документи, які б надавали можливість встановити розмір невиплаченої позивачу пенсії за період з 19.03.2020 по 30.06.2021 У зв`язку з наведеним, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії за період з 19.03.2020 по 30.06.2021 та зобов`язання відповідача виплатити позивачу пенсію, починаючи з 19.03.2020.

Вимоги про стягнення пенсії задоволенню не підлягають через неможливість визначення розміру належної позивачу пенсії за спірний період.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнена від сплати судового збору як інвалід 2 групи, у зв`язку з чим підстав для його розподілу немає.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості з пенсії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 19.03.2020 по 30.06.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 19.03.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач) – адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010.

Суддя А.С. Михайлик