Рішення № 99849169, 26.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Справа № 160/9086/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Служби безпеки України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо невиплати ОСОБА_1 коштів індексації грошового забезпечення у повному обсязі за час проходження служби в СБУ з 29.01.2004 р. по 31.03.2020 р.;

- зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби в СБУ з 29.01.2004 р. по 31.03.2020 р. у повному обсязі;

- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо утримання з нарахованої ОСОБА_1 індексації грошових доходів за період з 01.01.2019 р. по день звільнення зі служби у сумі 2500 грн. 92 коп. переплату грошового забезпечення (доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 р.) у сумі 634 грн., що була нібито помилково нарахована та виплачена йому за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 р. у справі №160/3664/19;

- зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти, що були утримані з нарахованої йому індексації грошових доходів за період з 01.01.2019 р. по 15.03.2020 р. у сумі 634 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду доказів, що підтверджують утримання з нарахованої ОСОБА_1 індексації грошових доходів за період з 01.01.2019 року по день звільнення зі служби у сумі 2 500,92 грн. переплату грошового забезпечення у сумі 634 грн.

На виконання вимог зазначеної ухвали 10.09.2020 року на адресу суду надійшов лист щодо надання додаткових доказів з додатками.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 29.01.2004 по 31.03.2020 року він проходив службу в Службі безпеки України. Позивач стверджує, що у період проходження ним служби відповідач не здійснював індексацію його грошового забезпечення, що суперечить вимогам Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". На його неодноразові звернення до керівництва СБУ, йому було нараховано індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року – 70 грн. та за період з 01.01.2019 по день звільнення зі служби (31.03.2020) у сумі 2500,00 грн., з яких було утримано 634 грн. переплату за помилково нараховане грошове забезпечення. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплату коштів індексації грошового забезпечення у повному обсязі за час проходження служби в СБУ з 29.01.2004 року по 31.03.2020 року, а також протиправними дії щодо утримання коштів індексації, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9086/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.10.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву Служби безпеки України в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, відповідачем зазначено, що позивач проходив військову службу в органах СБУ за контрактом осіб офіцерського складу з 2004 року, останній контракт про проходження служби укладений на шість років, з 29.01.2014 до 29.01.2020 року. Наказом СБУ від 21.03.2020 року № 237-ОС/ДСК ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення СБУ та підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, згідно наказу СБУ від 24.04.2020 № 544-ОС/ДСК виключено зі списків особового складу. Також відповідачем зазначено, що за матеріалами особової справи № 738 гриф обмеження доступу «Таємно», з 29.01.2004 до 25.07.2014 року позивач проходив військову службу в регіональному органі СБУ – Управлінні СБУ у Дніпропетровській області, у зв`язку із чим у відповідача відсутня інформація про нарахування індексації грошового забезпечення за цей період. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/11077/19 позивачу було нараховано грошове забезпечення за період з 01.01.2019 по 15.03.2020 року у розмірі 169718,49 грн. та нарахована індексація за період з 01.12.2018 по 31.03.2020 року у сумі 2500,92 грн. та 16.06.2020 року перерахована на картковий рахунок суму індексації, з якої утримано переплату доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 року в сумі 634,00 грн., що була помилково нарахована та виплачена. Також звертають увагу на ту обставину, що індексація грошових доходів військовослужбовців СБУ здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, у зв`язку із чим, нарахування індексації здійснювалось працівникам лише після 01.03.2018 року, після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

06.11.2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив в якому зазначено, що із твердженнями відповідача щодо відсутності підстав для нарахування індексації грошового забезпечення він не погоджується, оскільки це протиречить нормам Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Ухвалою суду від 21.12.2020 року здійснено перехід до розгляду адміністративної справи №160/9086/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2021 року на 12:00 год.

Слухання справи 14.01.2021 року було знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

В судовому засіданні 03.02.2021 року було оголошено перерву до 15.02.2021 року до 13:00 год.

В судовому засіданні 15.02.2021 року було оголошено перерву до 22.02.2021 року до 12:30 год.

В судовому засіданні 22.02.2021 року було оголошено перерву до 01.03.2021 року до 13:30 год.

В підготовчому судовому засіданні 01.03.2021 року у зв`язку із встановленою інформацією, яка свідчить про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби в Службі безпеки України різними структурними підрозділами СБУ регіонального та центрального рівня, на розгляд сторін було поставлено питання щодо залучення до участі у справі співвідповідачів, а саме – Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області та Управління Служби безпеки України в Одеській області.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів- Управління Служби безпеки України в Одеській області та Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області.

Судове засідання 05.04.2021 року було відкладено на 19.04.2021 року на 14:00 год. за клопотанням представника відповідача.

07.04.2021 року та 08.04.2021 року від Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що ОСОБА_1 у період 2004– 2014 років проходив військову службу в органах СБУ, а саме, Управлінні військової контррозвідки СБУ по Сухопутних військах Збройних сил України у Південному регіоні (з дислокацією у м. Одесса), Управлінні військової контррозвідки СБУ по Державній прикордонній службі України (з дислокацією у м. Києві), Управлінні військової контррозвідки СБУ у Південному регіоні (з дислокацією у м. Одеса), Управлінні військової контррозвідки СБУ у Південному регіоні (з дислокацією у м. Дніпропетровську), ДКР СБУ з 25.07.2014 року по 31.03.2020 року. У період з 25.07.2011 по 25.07.2014 року фінансовим підрозділом Управління СБУ у Дніпропетровській області здійснювалось нарахування грошового забезпечення позивача. В період з 01.07.2011 по 01.05.2014 року співробітникам Управління СБУ у Дніпропетровській області було підвищено грошове забезпечення за рахунок виплати надбавки за особливі умови служби та премій, що не призводило до перевищення порогу інфляції, у зв`язку із чим, підстави для нарахування ОСОБА_1 індексації за період служби в Управлінні, були відсутні.

12.04.2021 року та 13.04.2020 року від Управління Служби безпеки України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позивач не проходив військову службу в УСБУ в Одеській області, оскільки в період з 2004 по 2014 роки проходив військову службу в Управлінні військової контррозвідки СБУ по Сухопутних військах Збройних сил України у Південному регіоні (з дислокацією в м. Одеса), Управлінні військової контррозвідки СБУ по Державній прикордонній службі України (з дислокацією у м. Києві), Управлінні військової контррозвідки СБУ у Південному регіоні (з дислокацією у м. Одеса), Управлінні військової контррозвідки СБУ у Південному регіоні (з дислокацією у м. Дніпропетровську), ДКР СБУ з 25.07.2014 року по 31.03.2020 року. ОСОБА_1 не знаходився на фінансовому забезпеченні в УСБУ в Одеській області, тобто грошове забезпечення відповідачем, як регіональним органом СБУ йому не нараховувалось. За час проходження позивачем військової служби в підрозділах УВКР СБУ по СВ ЗСУ у Південному регіоні йому нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення фінансовими підрозділами саме зазначеного органу військової контррозвідки, що підтверджується довідкою фінансового відділу УСБУ в Одеській області. Згідно з картками грошового забезпечення, що зберігаються в архіві УСБУ в Одеській області, в період з листопада 2004 по червень 2011 року грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось Управлінням військової контррозвідки СБУ по Сухопутних військах Збройних сил України у Південному регіоні, в тому числі нараховувалась і індексація грошового забезпечення, копії яких просять залучити до матеріалів справи. За таких обставин вважають, що відповідачем не було допущено протиправних дій, у зв`язку із чим у задоволенні позову просять відмовити.

16.04.2021 року від представника відповідача – Служби безпеки України надійшли доповнення до відзиву на адміністративний позов, в якому зазначено, що в органі СБУ – Департаменті контррозвідки СБУ позивач проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу з 25.07.2014 (наказ СБУ від 06.09.2014 № 1739-ОС/ДСК) по 31.03.2020 (наказ СБУ від 04.04.2020 № 544-ОС/ДСК). За період з жовтня 2014 року по серпень 2015 року (до періоду зарахування у розпорядження начальника ДКР СБУ) позивачу було збільшено розмір грошового забезпечення за рахунок виплати премії, надбавки за особливі умови служби та доплату військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності, що не призводило до перевищення порогу інфляції, у зв`язку із чим були відсутні підстави для індексації. Починаючи з 21.09.2015 року у зв`язку із зарахуванням позивача у розпорядження начальника ДКР СБУ за підпунктом «в» пункту 48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, розрахунок його грошового забезпечення здійснювався на підставі раніше встановлених розмірів надбавок, доплат, преміювання та виплат компенсаційного характеру. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб позивачу було змінено посадовий оклад та перераховано суму грошового забезпечення, однак сума індексації не нараховувалась. Індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена у зв`язку із виконанням рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/11077/19 від 21.04.2020 про виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 15.03.2020 року, у зв`язку із чим, твердження позивача про протиправну бездіяльність – є безпідставним.

19.04.2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на додатковий відзив відповідача в якому позивач звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не надано належних доказів щодо правомірності утримання суми переплати 634,00 грн., що була помилково нарахована та вважає дії відповідача щодо невиплати індексації у повному розмірі, протиправними.

26.04.2021 року від відповідача – Служби безпеки України до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача в яких зазначено, що Служба безпеки України є державною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України та здійснює бюджетні зобов`язання на підставі затвердженого розпорядником кошторису, за дорученням якого Державне казначейство України здійснює платежі за відповідним кодами економічної класифікації видатків бюджету. За інформацією ФЕУ СБУ від 06.10.2020 року № 21/3/1-2747, у межах наявного фінансового результату виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям за періоди коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг інфляції до 2018 року – можливості не було у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України. Отже, кошторисом СБУ на 2015 – 2017 роки не було передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям СБУ.

В судовому засіданні 26.04.2021 року закрито підготовче засідання та суд перейшов до розгляду справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 26.04.2021 року було оголошено перерву до 17.05.2021 року до 11:00 год.

В судове засідання 17.05.2021 року сторони не з`явились, подали клопотання про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року було вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковник запасу з 29.01.2004 року по 31.03.2020 року проходив військову службу в різних підрозділах військової контррозвідки Служби безпеки України.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період 2004-2020 роки проходив військову службу:

- з 29.01.2004 по 01.10.2004 року в Управлінні військової контррозвідки СБУ по Сухопутних військах Збройних сил України у Південному регіоні (з дислокацією в м. Одеса);

- з 01.10.2004 по 27.03.2006 в Управлінні військової контррозвідки СБУ по Державній прикордонній службі України (з дислокацією в м. Київ);

- з 27.03.2006 по 09.08.2010 в Управлінні військової контррозвідки Управління СБУ у Південному регіоні (з дислокацією в м. Одеса);

- з 09.08.2010 по 16.09.2011 в Управлінні військової контррозвідки Управління СБУ у Південному регіоні (з дислокацією в смт Черкаське);

- з 16.05.2011 по 25.07.2014 у відділі військової контррозвідки Управління СБУ у Дніпропетровській області (з дислокацією в м. Дніпропетровськ);

- з 25.07.2017 по 21.09.2015 року в Головному управлінні військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ України (с дислокацією в м. Дніпропетровську);

- з 21.09.2015 по 31.03.2021 року перебував у розпорядженні начальника Департаменту контррозвідки СБУ.

Згідно з інформацією, що міститься в листі Фінансово – економічного управління Служби безпеки України від 22.01.2021 за вих. № 21/2/2 – Д-100/5, з 01.10.2014 року по 31.03.2020 року ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні Фінансово – економічного управління Служби безпеки України. За попередні періоди проходження військової служби позивач знаходився на грошовому забезпеченні в наступних фінансових підрозділах: Управлінні військової контррозвідки СБУ по Сухопутних військах Збройних сил України у Південному регіоні (з дислокацією в м. Одеса); Управлінні військової контррозвідки СБУ по Державній прикордонній службі України (з дислокацією в м. Київ); Управлінні військової контррозвідки Управління СБУ у Південному регіоні (з дислокацією в м. Одеса); Управлінні військової контррозвідки Управління СБУ у Південному регіоні (з дислокацією в м. Одеса);Управління СБУ у Дніпропетровській області (з дислокацією в м. Дніпропетровськ).

Матеріалами справи також підтверджено, що 22 листопада 2013 року між ОСОБА_1 , майором, старшим уповноваженим 2 сектору 2 відділу військової контррозвідки УСБУ у Дніпропетровській області, Б-005643, та Службою безпеки України укладений контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України, строком дії до 29 січня 2020 року.

Наказом СБУ від 21.02.2020 року № 237-ОС/ДСК ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення СБУ та підпунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом насіння військової форми одягу, згідно наказу СБУ від 24.04.2020 № 544-ОС/ДСК виключено зі списків особового складу з 31.03.2020 року.

Сторонами не заперечується той факт, що у день звільнення зі служби позивачу не були нараховані кошти індексації грошового забезпечення в повному обсязі, що передбачені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 108, за період з 29.01.2004 року по 31.03.2020 року.

Згідно листа ФЕУ СБУ № 21/2/2-К-75/5 від 25.11.2019 року на адвокатський запит від 14.11.2019 року вих. № 3376/аз/19, позивачу було повідомлено про те, що співробітникам СБУ нараховуються та виплачуються кошти індексації грошового забезпечення, які передбачені Порядком № 1078, але зазначено, що за весь час проходження служби ОСОБА_1 кошти індексації не нараховувались та не виплачувались.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/11077/19 позивачу було нараховано грошове забезпечення за період з 01.01.2019 по 15.03.2020 року у розмірі 169718,49 грн. та нарахована індексація за період з 01.12.2018 по 31.03.2020 року у сумі 2500,92 грн. та 16.06.2020 року перерахована на картковий рахунок суму індексації, з якої утримано переплату доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 року в сумі 634,00 грн., що була помилково нарахована та виплачена.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби в СБУ, а також безпідставне утримання суми нарахованої індексації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно зі статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2229-ХІІ) визначено, що Служба безпеки України це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Частиною 1 статті 9, частиною 1 статті 10 Закону України "Про Службу безпеки України" передбачено, що систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв`язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.

З метою ефективного виконання своїх завдань Службою безпеки України створюються її регіональні органи: обласні управління Служби безпеки України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України. В інтересах державної безпеки органи і підрозділи Служби безпеки України можуть створюватися на окремих державних стратегічних об`єктах і територіях, у військових формуваннях. У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи Служби безпеки України є незалежними від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів (ст. 11 Закону України "Про Службу безпеки України").

Органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дислокованих на території України (ст. 12 Закону України "Про Службу безпеки України").

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про Службу безпеки України" кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про Службу безпеки України" умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону України "Про Службу безпеки України" держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991р. № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Визначення індексації наведено у ч.1 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015р.).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

В матеріалах справи містяться довідки, складені на підставі особових карток грошового забезпечення ОСОБА_1 , що містяться в архіві Управління СБУ в Одеській області з яких вбачається, що позивач за період з 2004 по 2011 рік проходив військову службу в органах СБУ, а саме, Управлінні військової контррозвідки СБУ по Сухопутних військах Збройних сил України у Південному регіоні (з дислокацією у м. Одеса), Управлінні військової контррозвідки СБУ по Державній прикордонній службі України (з дислокацією у м. Київ), Управлінні військової контррозвідки СБУ у Південному регіоні (з дислокацією у м. Одеса), в Управлінні військової контррозвідки Управління СБУ у Південному регіоні (з дислокацією в смт Черкаське).

Згідно даних про нарахування вказаними підрозділами СБУ грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з листопада 2004 по червень 2011 нараховувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується графою 11 таблиць та приміток, які містяться в довідці №32, а саме:

- за 2004 – 2005 роки була здійснена у березні 2006 року у розмірі 207,02 грн.;

- за 2006 рік була здійснена у березні 2007 року у розмірі 80,69 грн.;

- за січень– березень 2007 року у квітні 2007 року у розмірі 110,25 грн., за квітень – червень 2007 року – у липні 2007 року у розмірі 134,64 грн., за липень – вересень 2007 року здійснена у жовтні 2007 року у розмірі 195,79 грн., за жовтень – грудень 2007 року була здійснена індексація в січні 2008 року в розмірі 285,70 грн.;

- за січень – вересень 2008 року – у жовтні 2008 року у розмірі 344,24 грн., за жовтень– грудень 2008 року – у грудні 2008 року у сумі 259,57 грн.;

- за січень – березень 2009 року була здійснена індексація в квітні 2009 року у розмірі 109,72 грн., за квітень – червень 2009 – у липні 2009 у розмірі 18,74 грн., за липень– вересень 2009 року – у жовтні 2009 року у розмірі 18,73 грн., за жовтень – грудень 2009 року у грудні 2009 року у розмірі 12,65 грн.;

- за січень – березень 2010 року розрахована як 0,00 грн. у квітні 2010 року, за жовтень – грудень 2010 року виплачена у грудні 2010 року у розмірі 85,87 грн.;

- за січень – березень 2011 року виплачена у березні 2011 року у розмірі 147,74 грн. (т. 2 а.с. 32-38).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції станом на 01.01.2008), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Суд зазначає, що індекс споживчих цін з листопада 2010 року офіційно публікується на інтернет сторінці газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» (адреса сайту https://ukurier.gov.ua).

Матеріалами справи підтверджено нарахування та виплату індексації за 2006-2011 роки. У період служби позивача з листопада 2004 року по грудень 2005 року індекс інфляції перевищив поріг у 101 %, а саме: листопад 2004 – 101,6%, грудень 2004 - 102,4 % та січень 2005 -101,7%, лютий 2005 -101%, березень 2005 – 101,6%, листопад 2005 – 101,2%, проте нарахування індексації за цей період проведено не було.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідачів з приводу того, що Довідкою № 32 підтверджено нарахування індексації за 2004 – 2005 роки в березні 2006 року у розмірі 207,02 грн., оскільки в таблицях 1-2 інформація щодо проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до положень п. 1-1 порядку № 1078 (підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін), відсутня.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку що відповідачем 1 – Службою безпеки України, до Центрального управління якого входять підрозділи військової контррозвідки, де позивач проходив військову службу в період 2004 – 2005 року, безпідставно не було проведено індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв`язку із перевищення індексу інфляції за листопад 2004 року, грудень 2004 року, січень - березень 2005 року та листопад 2005 року.

З наданих до суду Довідок про нарахування грошового забезпечення № 32 судом встановлено, що підвищення посадового окладу ОСОБА_1 мало місце в листопаді 2006 року – 383,54 грн, але в грудні 2006 року посадовий оклад зменшено до 217,50 грн. Посадовий оклад залишався незмінний до березня 2008 року, наступне підвищення посадового окладу відбулось у квітні 2008 року – 1000 грн. Після цього зміни посадового окладу відбулись у жовтні 2008 року та посадовий оклад став складати 774,19 грн. Також у жовтні 2008 року була нарахована індексація на суму 344,24 грн. З листопада 2008 року по лютий 2010 року посадовий оклад залишався незмінним - 1000,00 грн. Проте, індексація нараховувалась у жовтні та грудні 2008 року, у березні, липні, жовтні та грудні 2009 року, у грудні 2010 року та у березні 2011 року.

Судом встановлено, що у період з липня 2011 по серпень 2014 року посадовий оклад ОСОБА_1 не змінювався та залишався на рівні 1100,00 грн. змінними були лише складові заробітної плати. У залучених відповідачем – 2 до матеріалів справи розрахункових за період з липня 2011 року по серпень 2014 року листах (т. 1, а.с.201-214) інформація про проведення індексації відсутня.

Згідно даних про індекс споживчих цін (індекс інфляції) з офіційного сайту газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» (адреса сайту https://ukurier.gov.ua), з липня 2011 по лютий 2014 року величина індексу не перевищувала 101 %, у зв`язку із чим, були відсутні підстави нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність в Управління СБУ у Дніпропетровській області, де на цей час проходив військову службу позивач, обов`язку нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення за період з липня 2011 року по лютий 2014 року.

Щодо періоду з березня 2014 по травень 2017 року, суд зазначає таке.

По - перше, слід зазначити, що в період з 16.05.2011 по 25.07.2014 позивач проходив службу у відділі військової контррозвідки Управління СБУ у Дніпропетровській області (з дислокацією в м. Дніпропетровськ) і перебував на грошовому забезпеченні в Головному управлінні СБУ у Дніпропетровській області, а з 25.07.2017 по 31.03.2020 року проходив службу в Головному управлінні військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ України (с дислокацією в м. Дніпропетровську) і перебував на грошовому забезпеченні Фінансово – економічного управління Служби безпеки України (відповідач 1).

Згідно даних про індекс споживчих цін (індекс інфляції) з офіційного сайту газети «Урядовий кур`єр», індекс споживчих цін у березні 2014 року становив 102,2%, квітень 2014– 103,3 %, травень 2014 – 103,8%, червень 2014 – 101% , вересень 2014- 102,9%, жовтень 2014 – 102,4 %, листопад 2014- 104,9 %, грудень 2014- 103% (посилання за адресою https://ukurier.gov.ua/uk/articles/category/indeks-inflyaciyi/?page=9). Отже, за березень-червень та вересень – грудень 2014 року відповідачем 1 - Службою безпеки України та відповідачем 2– Головним управлінням СБУ у Дніпропетровській області повинна була бути проведена індексація грошового забезпечення позивача.

Так відповідач 1 у своєму відзиві вказує, що частиною шостою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Беручи до уваги вимоги статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань, взятих на облік органами Казначейства України.

Суд не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 02.12.2012) Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Наведена вище частина 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з`явилась після внесення змін Законом № 76-VIII від 28.12.2014, що на думку суду, не звільняє від обов`язку проводити індексацію грошового забезпечення у період до 28.12.2014 року.

Разом з тим, суд вважає за потрібне зазначити, що з січня по травень 2015 року індекс споживчих цін (індекс інфляції) перевищував 101%, що є підставою для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Отже, позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Службою безпеки України за період, коли з січня 2015 по травень 2015 року відбувалось перевищення порогу інфляції, підлягають задоволенню.

Варто вказати, що вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що з червня 2015 року до грудень 2015 року індекс споживчих цін не перевищував 101%, що, відповідно не давало підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Одночасно з цим суд зазначає, що Законом № 911-VIII від 24.12.2015 внесені зміни до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», яку викладено в наступній редакції (редакція від 01.01.2016) - індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Отже, з 01.01.2016 року індексація грошового забезпечення можлива лише за підстав перевищення індексом споживчих цін (індексом інфляції) 103% або, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (редакція від 01.01.2016) – у разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у пункті 5 Порядку № 1078 - у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Оскільки сторонами не надано інформації про підвищення посадового окладу позивача після внесення змін до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (01.01.2016), суд зазначає, що за таких обставин підставою для проведення індексації грошового забезпечення є перевищення індексу споживчих цін величини 103%.

Так, відповідно до даних офіційного джерела – газети «Урядовий кур`єр», індекс споживчих цін (індекс інфляції) у 103,5 % був лише у квітні 2016 року (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/category/indeks-inflyaciyi/?page=7), отже, позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у зв`язку із перевищенням порогу інфляції у квітні 2016 року, підлягають задоволенню.

Згідно даних з газети «Урядовий кур`єр» індекс споживчих цін (індекс інфляції) з травня 2016 року по листопад 2018 року не перевищував встановлену величину у 103%, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Щодо періоду з 01.12.2018 по 31.03.2020 року, то суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка від 03.10.2020 року № 21/2/2-1199, відповідно до якої індексація грошових доходів нарахована за період з 01.12.2018 по 31.03.2020 року та перерахована 16.06.2020 року на картковий рахунок в сумі 2500 грн. 92 коп.(т. 1, а.с. 71).

Суд враховує, що обов`язок розрахунку конкретних помісячних розмірів індексації доходів позивача покладається саме на його роботодавця, а тому, у суду відсутні можливості для встановлення факту перевищення або не перевищення розміру підвищення грошового доходу над сумою індексації.

При цьому суд звертає увагу, що обмежене фінансування, на яке посилається відповідач, жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині проведення індексації з 01.12.2018 по 31.03.2020 не підлягають задоволенню.

З аналізу приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема, розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Військову частину А3283 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, без визначення суми та базового місяця.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

В даному випадку, індексація нарахована та виплачена позивачеві лише частково, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, враховуючи те, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», слід покласти на відповідача.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року по справі № 240/11882/19.

Щодо позовних вимог в частині про визнання протиправними дій Служби безпеки України щодо утримання з нарахованої ОСОБА_1 індексації грошових доходів за період з 01.01.2019 р. по день звільнення зі служби у сумі 2500 грн. 92 коп., як переплату грошового забезпечення (доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 р.) у сумі 634 грн., що була нібито помилково нарахована та виплачена йому, суд зазначає наступне.

Як було встановлено в ході розгляду справи, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/11077/19 позивачу було нараховано грошове забезпечення за період з 01.01.2019 по 15.03.2020 року у розмірі 169718,49 грн., яке було перераховано на картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» 16.06.2020 року. Крім того, відповідачем 1 була нарахована індексація за період з 01.12.2018 по 31.03.2020 року у сумі 2500,92 грн., з якої утримано переплату доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 року в сумі 634,00 грн., що була помилково нарахована та виплачена. 16.06.2020 року індексація у розмірі 1876,44 також була перерахована на картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» 16.06.2020 року.

Вважаючи протиправними дії Служби безпеки України щодо утримання нарахованої суми індексації у розмірі 634,00 грн. позивач посилається на те, що відповідачем 1 не доведено помилкове нарахування за період з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року надбавки «доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності на конфіденційній основі» в розмрі 2% від посадового окладу, у зв`язку із чим, просить нарахувати та виплатити йому вказану суму.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що листом Фінансово – економічного управління СБУ від 23.07.2020 року № 21/2/2 – Д-18/5 позивача було повідомлено, що згідно до наказу Голови СБУ від 20.07.2018 року № 928/ОС з 01.03.2018 року йому було встановлено надбавку «доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності на конфіденційній основі» в розмірі 1% від посадового окладу, в той час, як за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 року вказана доплата помилково була нарахована в розмірі 2%. Тому, з метою впорядкування нарахувань при остаточних розрахунках при звільненні з військової служби було утримано переплату в сумі 634,00 грн. при нарахуванні індексації грошових коштів за період з 01.01.2019 по 31.03.2020 року (т. 1 а.с. 38).

Між тим, суд зазначає, що згідно з Довідкою Фінансово – економічного управління СБУ від 02.04.2021 року № 2/2/2-383 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 по справі №160/3664/19, позивачу було нараховано надбавку «доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності на конфіденційній основі» у розмірі 1% від посадового окладу (6340,00 грн.) у розмірі 63,40 грн. (т. 2 а.с. 55).

У вказаному розмірі дана надбавка нараховувалась відповідачем 1 протягом 2019 – лютого 2020 року, що підтверджується аналогічним довідками, наявним в матеріалах справи (т. 2 а.с. 39).

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що в період з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року позивачу взагалі нараховувалось грошове забезпечення, оскільки сторонами не заперечується той факт, що грошове забезпечення позивача в період з 01.05.2017 по 31.03.2020 виплачувалось виключно на підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справам: № 804/5139/17, № 160/3664/19, № 160/11077/19, №160/8742/20.

Тобто, в ході розгляду справи відповідачем 1 не доведено проведення нарахування позивачу період з 01.03.2018 по 31.12.2018 року надбавки «доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності на конфіденційній основі» в розмірі 2% від посадового окладу, у зв`язку із чим, утримання з нарахованих за рішенням суду сум індексації 634,00 грн., є протиправним.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі – Служба безпеуи України та Головне управління СБУ у Дніпропетровській області, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241-246, 257-263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, ЄДРПОУ 00034074), Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (вул. Святослава Хороброго, 23, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 20001496), Управління Служби безпеки України в Одеській області (вул. Єврейська, 43 м.Одеса, код ЄДРПОУ 20001645) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 коштів індексації грошового забезпечення за час проходження служби в СБУ з листопада 2004 по грудень 2005 року, вересень – грудень 2014 року, січень - травень 2015, квітень 2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 коштів індексації грошового забезпечення за час проходження служби в Управлінні Службі безпеки України у Дніпропетровській області з березня по червень 2014 року.

Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби в СБУ з листопада 2004 по грудень 2005 року, вересень – грудень 2014 року, січень - травень 2015, квітень 2016 року.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби в Управлінні Служби безпеки України у Дніпропетровській області з березня по червень 2014 року.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо утримання з нарахованої ОСОБА_1 індексації грошових доходів у сумі 2500 грн. 92 коп. суми доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності на конфіденційній основі за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 634 грн.

Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності на конфіденційній основі за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 634 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева