Рішення № 99848550, 26.07.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36766/20

Провадження № 2/761/4583/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті кошти у розмірі 13 607, 55 грн., а також судові витрати у тому числі за правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Славутицького міського суду Київської області по справі №377/279/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 471 від 19.02.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. Водночас в рамках виконавчого провадження № 61678869, відкрито на підставі зазначеного вище виконавчого напису, з позивача на користь відповідача приватним виконавцем було безпідставно стягнуто за період з 31.03.2020 по 01.09.2020 грошові кошти у розмірі 13607, 55 грн. Оскільки правова підстава, на якій відповідач набув грошові кошти, відпала, то грошові кошти підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України. При цьому, відповідач у добровільному порядку вказані кошти не повертає.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача у своєму відзиві заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

18.11.2020 ухвалою суду по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

13.04.2021 від представника відповідача надійшов відзив.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідних клопотань до суду не надходило.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У судовому засіданні встановлено, що 19.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар`єю Ігорівною вчинено виконавчий напис №471 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № Ск-102-005836/9-2008 від 22.09.2008 року в сумі 28515,39 гривень.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до рішення Славутицького міського суду Київської області від 01.09.2020, прийнятого по справі №377/279/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Богомолової Дар`ї Ігорівни, вчинений 19.02.2020, зареєстрований в реєстрі за № 471, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № Ск-102-005836/9-2008 від 22.09.2008 в сумі 28515,39 гривень.

Рішення суду набрало законної сили 02.10.2020.

Разом з тим, 31.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Романом Васильовичем на підставі оспорюваного виконавчого напису відкрито виконавче провадження за № 61678869 та до моменту набрання рішенням законної сили із заробітної плати позивача на користь відповідача були відраховані грошові кошти у сумі 13 607, 55 грн./Довідка ДСП ЧАЕС від 28.10.2020/.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18).

Враховуючи наведене, судом встановлено, що грошові кошти із заробітної плати позивача на користь відповідача були стягнуті в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису, який в судовому порядку був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки правова підстава (виконавчий напис) в установленому порядку скасована, суд дійшов висновку, що відповідачем грошові кошти у сумі 13 607, 55 грн. набуті без достатньої правової підстави.

Отже, позивні вимоги в частині стягнення вказаних коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надано Договір про надання правової допомоги № 90 від 19.10.2020, укладений з адвокатом Кушнеренко Євгеном Юрійовичем, Ордер від 06.11.2020, виписаний на ім`я адвоката Кушнеренко Є.Ю. на представництво інтересів позивача в Шевченківському районному суді м. Києва № 1007359, акт виконаних робіт за Договором від 06.11.2020 з переліком виконаних робіт із зазначенням їх вартості, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 90 від 19.10.2020 на оплату послуг адвоката у сумі 7000, 00 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 7000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу сплачений судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 1212, 1214 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 222, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» /дані: код ЄДРПОУ 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5б/ на користь ОСОБА_1 /дані: ІНП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 / грошові кошти у розмірі 13 607, 55 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» /дані: код ЄДРПОУ 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5б/ на користь ОСОБА_1 /дані: ІНП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 / витрати на правову допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» /дані: код ЄДРПОУ 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5б/ на користь ОСОБА_1 /дані: ІНП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 / судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: