Вирок № 99847648, 24.09.2021, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2114/20

провадження № 1-кп/527/50/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Павлійчук А. В.,

з участю секретаря судового засідання - Бурбиги Ю.С,,

прокурора- Данко К.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Грущенко С.Г.

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Глобине кримінальне провадження № 12020170140000567 від 24.10.2020 року про обвинувачення -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гриньки Глобинського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня - спеціальна, не одруженого, працюючого апаратчиком технічного обладнання ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2020 року, близько 3-ї год. 30 хвилин, ОСОБА_1 , на ґрунті виниклих неприязних відносин, перебуваючи біля приміщення кафе «Старий млин», яке розташоване, по вул. Володимирівська, м. Глобине, Глобинського району, Полтавської області, діючи з прямим умислом, наніс ОСОБА_2 , умисно один удар, правою рукою стиснутою у кулак в область нижньої щелепи, чим спричинив тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи Глобинського відділення Полтавського обласного бюро СМЕ №116 від 24.11.2020, у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи, рани м`яких тканин обличчя, рани слизової оболонки роту, які за ступенем тяжкості відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Своїми умисними діями, які виразилися в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисний злочин, передбачений ч.1 ст. 122 КК України.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що в жовтні 2020 року вночі отримав травму щелепи біля кафе « Млин». Після закриття обвинувачений перебував разом із своєю дівчиною, там були і інші особи, які заважали обвинуваченому поїхати. Він хотів всіх заспокоїти, щоб не було конфлікту, але ОСОБА_1 його не послухав і вдарив, потім він втратив свідомість в подальшому пішов додому, до лікарні звернувся на ранок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України визнав повністю і дав суду пояснення за змістом ідентичні обвинувальному акту та описовій частині вироку, крім того додатково пояснив, що в ніч з 23 на 24 жовтня після закриття кафе «Млин» він зі своєю дівчиною вийшли з кафе, звідки вийшла компанія людей, серед яких був потерпілий ОСОБА_2 , в них була незрозуміла поведінка, вони не давали йому їхати, відкривали двері машини, він зробив зауваження ОСОБА_2 , який відкривав двері, коли той закрив двері він підійшов до нього і вдарив. Після чого приїхали його, ОСОБА_1 , друзі і забрали його та дівчину. Вину визнав повністю, щиро каявся.

Фактичні обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорювалися, тому за згодою учасників судового провадження інші докази по справі, крім показань потерпілого, обвинуваченого та даних, що його характеризують, в порядку ч.3 ст. 349 КПК України судом не досліджувалися.

Вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження і доведена повністю.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, в ході судового засідання не встановлено.

ОСОБА_1 вчинив умисний злочин середньої тяжкості, за місцем проживання компрометуючих матеріалів не має, офіційно працевлаштований.

Згідно довідки ЦРЛ на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Беручи до уваги викладене та те, що обвинувачений ОСОБА_1 працює апаратчиком технічного обладнання ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат», суд дійшов висновку, що для виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 слід призначити йому покарання у виді виправних робіт.

Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

При вирішенні питання щодо заявленого прокурором цивільного позову про стягнення витрат на лікування потерпілого, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 12, ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян у порядку, передбаченому цим кодексом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Як встановлено судом у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий перебував на лікуванні у відділенні шелепно - лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» з 24.10.2020 по 27.10.2020 р. де на його лікування витрачено 4990,87 грн. відповідно до розрахунку вартості лікування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Підсумовуючи вище викладене, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на лікування підлягає до задоволення в повному обсязі.

Вказані позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі.

Крім того потерпілий ОСОБА_2 до початку судового розгляду кримінального провадження подав суду позовну заяву до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушення в порядку ст. 128 КПК України.

Вивчивши матеріали цивільного позову із врахуванням наданих додатків до позовної заяви, враховуючи заперечення відповідача ОСОБА_1 ,, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню, а саме в частині задоволення стягнення матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення на суму 4839,70 грн. в тій частині що підтверджуються витрати потерпілого ОСОБА_2 , та у частині стягнення моральної шкоди частковому задоволенню в розмірі 2000 грн..

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) місяців виправних робіт за місцем роботи засудженого із відрахуванням в дохід держави 15% із суми заробітку.

Підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні Данко К.С. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП ««Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» в дохід держави витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в загальній сумі 4990,87 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 4839,70 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн., в решті позовних вимог відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення учасниками судового провадження через Глобинський районний суд Полтавської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя А. В. Павлійчук