Рішення № 9984083, 11.02.2009, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 5540-2008

Головуючий у 1 інстанції Губська Л.В.

Категорія 46

Доповідач Новосядла В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2009 року

м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого Новосядлої В.М., суддів: Троценко Л.І., Алексеева А.В.,

при секретарі Алексєєвій Г.Є.,

за участю сторін, розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 25 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 25 червня 2008 року був частково задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна, а саме: ОСОБА_2 було виділено у рахунок розподілу спільного майна подружжя спальний гарнітур блакитного кольору з матрацем «Меніском» розміром 1.6 х 2, 0 м вартістю 5 493 гривні, ОСОБА_1 було виділено в рахунок поділу спільного майна подружжя торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 8 786 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості майна у розмірі 1 646 гривень 50 копійок та судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і направити справу на новий судовий розгляд через порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині розподілу торгівельного павільйону скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Судом першої інстанції було встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 29 жовтня 2005 року по 20 лютого 2007 року.

На весілля сторонам були подаровані гроші і предмети домашнього вжитку (а.с7-8).

Рішенням Верхньоторецької селищної ради від 27 червня 2006 року та від 29 вересня 2006 року ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розташування на земельній ділянці, переданій в оренду 2 листопада 2006 року, торгівельного павільйону (а.с.59-61, 67, 68).

Згідно із Актом обстеження торгівельного павільйону вбачається, що установка та обладнання його проводились з серпня 2006 року по квітень-травень 2007 року.

Під час розгляду справи в апеляційному суді була призначена судова будівельно-технічна експертиза, відповідно до висновків якої торгівельний павільйон не є тимчасовою спорудою, а відноситься до стаціонарної архітектурної форми У1 групи капітальності. Крім того, торгівельний павільйон має ознаки суцільного малозаглибленого бетонного фундаменту у вигляді плити.

Таким чином, спірний торгівельний павільйон є капітальною спорудою, завершеною будівництвом, але не введеною в експлуатацію.

Відповідно до пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних осіб.

За пунктом 1.6 Вказаного положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Згідно із частиною 2 статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оскільки право власності на торгівельний павільйон ОСОБА_1 не було зареєстровано, то право власності на вказане нерухоме майно у нього не виникло, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для розподілу вказаного майна.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що в порушення вимог матеріального закону, судом першої інстанції було розділене майно, право власності на яке не було зареєстровано у встановленому законом, порядку і фактично суд першої інстанції своїм рішенням (яке є правовстановлювальним документом, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно - пункт 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна) підмінив місцеві органи державної влади або місцевого самоврядування, до компетенції яких входить видача Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, вимог закону, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині розподілу торгівельного павільйону скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині розподілу іншого майна, яке було придбано сторонами в період шлюбу, то рішення суду в цій частині постановлено на підставі наданих сторонами доказів, які суд першої інстанції оцінив і прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 і виділення їй в рахунок поділу спільного майна спального гарнітуру, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив через недоведеність обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Апеляційним судом не встановлені нові факти (обставини), які б давали підстави змінити або скасувати рішення суду в цій частині.

Оскільки позивачці було передано у власність спальний гарнітур вартістю 5 493 гривні, а торгівельний павільйон на час розгляду справи не може бути розділений, то на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з ОСОБА_2 вартість 1\2 частини гарнітуру у розмірі 2 746 гривень 50 копійок.

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не був розглянутий додатковий позов ОСОБА_2 не заслуговує на увагу, оскільки судом першої інстанції були розглянуті всі позовні вимоги.

Ухвалою Апеляційного суду від 1 жовтня 2008 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Проведення експертизи було доручено Донецькому НДІСЕ, який направив апеляційному суду рахунок на оплату робіт по проведенню експертизи у розмірі 891 гривня 48 копійок.

Відповідно до частини 1 статті 86 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Клопотання про проведення експертизи було заявлено представником ОСОБА_2.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з позивачки ОСОБА_2 на користь Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз (розрахунковий рахунок 35324001000122 в УГК Донецької області, ЄДРПО 02883147, МФО 834016) вартість судової експертизи №5323/23 у розмірі 891 гривня 48 копійок.

Керуючись статтями 308, 309, 316 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 25 червня 2008 року в частині розподілу торгівельного павільйону скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл торгівельного павільйону, розташованого за адресою АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на спальний гарнітур у розмірі 2 746 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз (розрахунковий рахунок 35324001000122 в УГК Донецької області, ЄДРПО 02883147, МФО 834016) вартість судової експертизи №5323/23 у розмірі 891 гривня 48 копійок.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.