Постанова № 9983967, 11.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

11 червня 2010 р. р. № 2а-291/10/1370

ДП "Всеукраїнське спеціалізоване видавництво "Світ"

до ДІ з контролю за цінами у Л/о

пропро визнання рішення недійсним ,

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О. ,

при секретарі судового засідання Зановяк О.П.,

за участю представників сторін:

від позивача Козачок Є.М. (довіреність від 11.02.2010 року №01/23), Петлевич С.С. (довіреність від 11.02.2010 року №01/21)

від відповідача Миколайська Г.І. (довіреність від 05.05.2010 року №04-1466), Копняк Н.Я.(довіреність від 11.01.2010 року №04-7)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ»»до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання недійсним рішення,-

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ»»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання недійсним рішення №330 від 18.12.2009 року.

Ухвалою від 12 січня 2010 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно віднесено вартість авторського гонорару до загальної собівартості друкованих видань, оскільки такий є складовою витрат на виробництво. В процесі формування вартості друкованої продукції, що виготовляється позивачем, він керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом МФУ №318 від 31.12.1999 року та Інструкцією «Планування, облік, калькулювання собівартості видавничої і поліграфічної продукції»,затвердженої Наказом Держкомтелерадіо від 31.01.2004 року №14. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку встановлено, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. В свою чергу, загальна собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Позивач покликається на пп. 2.6, 7.2 вказаної Інструкції, ст..2 Закону України «Про видавничу справу». Зазначають ,що ними правомірно включено такі витрати в планову калькуляцію, оскільки у типовому бланку кошторису, який розроблений і затверджується Держкомтелерадіо України при укладені договору на випуск книжкової продукції, невідємною складовою загальної вартості видання є доставка продукції до споживача в розмірі 5%. Тому вважають ,що ними не було порушено вимог Постанови КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо врегулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996 року №1548, що також підтверджується розясненням Державного комітету телебачення та радіомовлення України від 10.12.2009 року, даного на запит підприємства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов вх. №5506 від 17.02.2010 року, обґрунтовується п.6-1 Постанови КМУ від 25.12.1996 року №1548, ст..1,2 Закону України «Про видавничу справу». Вказують, що процес виробництва (виготовлення) продукції включає лише витрати на технологічний процес відтворення оригіналу поліграфічними чи іншими засобами і не може включати в себе витрати, спрямовані на підготовку і випуск в світ видавничої продукції.

Представника відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просять відмовити у задоволенні позову повністю.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 червня 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та обєктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

27.11.2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведено перевірка Державного підприємства «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ»»за період 2008 листопад 2009 року за результатами якої складено акт №000745 (далі акт).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем Постанови КМУ від 25.12.1996 року №1548 в період з 2008-по листопада 2009 року при випуску друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів застосовувався норматив рентабельності в розмірі 15 відсотків до загальної собівартості друкованих видань, а не до витрат на виробництво, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у розмірі 109478,84 грн., в тому числі з січня по 21.11.2009 року 58266,00 грн.; в планову калькуляцію, розраховану на друковану продукцію для Державного комітету телебачення та радіомовлення України, включено витрати по доставці цієї продукції в розмірі 5 відсотків від собівартості друкованого видання, тоді як вартість цієї послуги повинно розраховувати підприємство, яке фактично здійснює згадану послугу, а саме ВАТ «Галицька книга»корпоративне підприємство ДАК Укрвидавполіграфія, виходячи з економічно обґрунтованих витрат та рентабельності 5%.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення №330 від 18.12.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за порушення постанови КМУ від 25.12.1996 року №1548 ,керуючись ст..14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вирішили вилучити у позивача в дохід Держбюджету Галицького району 141467,10 грн. (далі рішення).

Відповідно до п.1.3 Інструкції «Планування, облік, калькулювання собівартості видавничої і поліграфічної продукції», затвердженої наказом Держкомтелерадіо від 31.01.2004 року №14 (далі Інструкція), встановлено, що виробнича собівартість продукції це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво.

Відповідно до п.2.6 Інструкції, до прямих витрат на оплату праці належать авторський гонорар за літературний матеріал і художньо графічні роботи, заробітна плата за компютерне підготовлення, оброблення і оформлення оригіналів, заробітна плата та інші виплати робітникам ,зайнятим у виробництві поліграфічної продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного замовлення.

Відповідно до п.2.11 Інструкції, виробничі витрати це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці ,інші прямі витрати та загальновиробничі витрати.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про видавничу справу»від 05.06.1997 № 318/97-ВРіз змінами і доповненнями, видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Складовими частинами видавничої справи є: видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції; виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами; розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

Відповідно до п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»із змінами і доповненнями, МОН, Держкомінформ, інші центральні органи виконавчої влади, що розміщують державне замовлення на випуск друкованої продукції, встановлюють норматив рентабельності виробництва (у разі випуску друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів) у розмірі 15 відсотків та на їх доставку до споживачів у розмірі 5 відсотків.

Крім того, судом також враховано, що при укладенні договору на закупівлю послуг на випуск книжкової продукції на умовах державного замовлення за програмою «Українська книга»від 27.10.2009 року замовником Державним комітетом телебачення та радіомовлення України погоджено плановий кошторис витрат, що підтверджується копіями вказаних документів, які долучені до матеріалів справи. При укладенні договору №34/1-2009 від 15.06.2009 року на випуск навчальної літератури замовником, Міністерством освіти і науки погоджено кошторис витрат, що підтверджується копіями вказаних документів, які долучені до матеріалів справи. Розрахунок рентабельності у вказаних кошторисах погоджений у встановленому порядку замовником.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем не доведено правомірність тверджень стосовно виключення з виробничої собівартості авторського гонорару при розрахунку рентабельності виробництва (у разі випуску друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів) у розмірі 15 відсотків, оскільки спростовуються визначенням виробничої собівартості продукції, наведеному у Інструкції. Відповідачем не вказано норми, яка б передбачала обовязок позивача виключення з виробничої собівартості авторського гонорару при розрахунку рентабельності виробництва (у разі випуску друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів) у розмірі 15 відсотків.

Таким чином, твердження відповідача про отримання позивачем необґрунтованої виручки за період 2008 листопад 2009 рік у розмірі 109478,84 грн., в тому числі з січня по 21.11.2009 року 58266,00 грн. з підстав, викладених у акті перевірки не відповідають обставинам справи є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990, № 507-XII із змінами і доповненнями , підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки та рішенні, прийнятому на підставі матеріалів перевірки є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позовні вимоги слід задоволити повністю.

Судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 70,71, 86, 94, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №330 від 18.12.2009 року.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ»» (адреса:79008, м. Львів, вул.. Галицька,21, код ЄДРПОУ 03355703) 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як О.О.