Рішення № 99837342, 21.09.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1848/20

2/310/196/21

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кошевої О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ледовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник позивача ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області, Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту у якій зазначила, що 21 березня 2017 слідчим суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Кошевою О.А. за результатами розгляду клопотання старшого слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Пономаренка А.А. про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080130000447 від 01.02.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, постановлено ухвалу (справа № 310/8167/16-к), якою клопотання старшого слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізької області Пономаренко А.А. від 20.03.2017 задоволено. Накладено арешт на майно, належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:транспортні засоби особистого використання марки: ВАЗ 21013 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , та MERSEDES-BENZ B170, д.н.з. НОМЕР_2 ; а також на майно належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : транспортний засіб особистого використання марки: CHEVROLET LACETTI, д.н.з. НОМЕР_3 , та об`єкт нерухомості: квартира, однокімнатна, загальною площею 31,3кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , як на майно сумісної власності подружжя, частка якого належить підозрюваному ОСОБА_3 .

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018 (справа № 310/1928/17) ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Арешт, накладений на майно ОСОБА_3 , скасовано.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 5 листопада 2019 (справа № 310/1928/17) апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Скуйбеди О.Л. залишено без задоволення. Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018, стосовно ОСОБА_3 залишено без змін.

Позивач зазначає, що відпала потреба у арешті майна, накладеного ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області от 21.03.2017 по справі № 310/8167/16-к, а відтак необґрунтовано обмежуються її права власності, у зв`язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.03.2020 відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту, призначено розгляд справи в загальному порядку.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2021 залучено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту,до участі співвідповідача - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 03.04.2020 року надано відзив на позов у якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» територіальні органи Державної фіскальної служби реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Згідно Положення про ГУ ДПС У Запорізькій області, затвердженого наказом ДПС України від 12.07.2019 року № 14 ГУ ДПС у Запорізькій області є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Запорізькій області.

Вважає, що позов подано з порушенням правил підсудності встановлених ст. 20 КАС України та ГУ ДПС у Запорізькій області є неналежним відповідачем. Зазначає, що за його думкою питання звільнення майна з під арешту повинно вирішуватися на підставі норм кримінального процесуального законодавства. У зв`язку з чим просило у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання позивач та його представник адвокат Полянчук С.О. не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності у якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Державної фіскальної служби в Запорізькій області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, відзив на позовну заяву, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Кошевою О.А. від 21.03.2017 за результатами розгляду клопотання старшого слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Пономаренка А.А. про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080130000447 від 01.02.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, постановлено ухвалу (справа № 310/8167/16-к), якою клопотання старшого слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізької області Пономаренко А.А. від 20.03.2017 задоволено. Накладено арешт на майно, належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:транспортні засоби особистого використання марки: ВАЗ 21013 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , та MERSEDES-BENZ B170, д.н.з. НОМЕР_2 ; а також на майно належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : транспортний засіб особистого використання марки: CHEVROLET LACETTI, д.н.з. НОМЕР_3 , та об`єкт нерухомості: квартира, однокімнатна, загальною площею 31,3кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , як на майно сумісної власності подружжя, частка якого належить підозрюваному ОСОБА_3 (а.с.5,6 ). Зі змісту ухвали вбачається, що підставою накладення арешту є забезпечення відшкодування державі шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018 року (справа № 310/1928/17) ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення; арешт, накладений на майно ОСОБА_3 , скасовано .

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 5 листопада 2019 року (справа № 310/1928/17) апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Скуйбеди О.Л. залишено без задоволення. Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018 року, стосовно ОСОБА_3 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.08.2020 касаційну скаргу прокурора задоволено частково; ухвалу Запорізького апеляційного суду від 5 листопада 2019 року щодо ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08.04.2021 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 в цій справі залишено без змін.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.11.2019 року у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» зазначено про реєстрацію 27.03.2017 року арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_2 , як на майно сумісної власності подружжя частка якого належить підозрюваному ОСОБА_3 , на підставі ухвали Бердянського міськрайонного суду № 310/8167/16-к від 21.03.2017 року.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст. 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним зі способів захисту права власності є гарантована в ст. 391 цього кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.

Згідно зі ст. 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. За змістом ч. 4 ст. 174 КПК, суд скасовує арешт майна у випадку виправдання обвинуваченого одночасно з ухваленням судового рішення.

Після набрання чинності виправдовувального вироку втрачається легітимна мета арешту майна як втручання в конвенційне право особи на мирне володіння ним — збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст.3 Конституції, ст.13 конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час ухвалення вироку про виправдання обвинуваченого, рішення про скасування арешту майна особи, щодо якої не здійснювалось кримінальне провадження, кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

З огляду на зазначене будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінальної справи, з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна в такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15 травня 2019 по справі № 372/2904/17-ц.

З цих же підстав помилковою є позиція відповідача Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області про наявність публічно-правових відносин та розгляд справи у порядку передбаченому КАС України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29 липня 2020 року відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи «Головне управління ДФС у Запорізькій області (ГУ ДФС у Запорізькій області» відсутні.

З аналізу частини 1 ст. 55 ЦПК цивільне правонаступництво можливе виключно у разі припинення юридичної особи.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо правонаступництва та вважає помилкової позицію відповідача щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача та залучення правонаступника у справі.

Судом встановлено, що кримінальна процедура відносно ОСОБА_4 припинена, у зв`язку з набранням чинності виправдовувального вироку від 11.12.2018 легітимна мета арешту майна ОСОБА_1 втрачена, що є підставою для його звільнення з-під арешту.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 321, 391 ЦК України та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головне управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 39396146, місцезнаходження юридичної особи: 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 166), Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області(ідентифікаційний код юридичної особи:43143945, місцезнаходження:69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 166), про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту майно належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : транспортний засіб особистого використання марки: CHEVROLET LACETTI, д.н.з. НОМЕР_3 , та об`єкт нерухомості: квартира, однокімнатна, загальною площею 31,3кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області 21 березня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О. А. Кошева