Рішення № 99831945, 23.09.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2413/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (далі – відповідач-1 або ТУ ДСА) та Державної судової адміністрації України (далі – відповідач-2 або ДСА) , в якому просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати йому, як судді Путильського районного суду Чернівецької області, суддівської винагороди за грудень 2020 року не в повному розмірі;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити йому, як судді Путильського районного суду Чернівецької області, суддівську винагороду за грудень 2020 року в сумі 8361,83 грн.

1.2. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року позовну заяву залишено без руху.

1.3. Ухвалою суду від 15.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

1.4. 08.07.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позивач

2.1. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача-1, ним недоотримано за грудень 2020 року суддівської винагороди у розмірі 8361,83 грн.

2.2. Обґрунтовуючи позов, позивач звертає увагу на те, що факт не нарахування та не виплати в повному обсязі йому суддівської винагороди за грудень 2020 року підтверджується: інформацією Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, наведеною в листі №01.03.-2073 від 30.12.2020 року, згідно якої станом на 30.12.2020 року виник дефіцит коштів у сумі 562,5 тис. грн, який не був покритий жодними додатковими асигнуваннями з державного бюджету, що призвело до не нарахування в повному обсязі обов`язкових складових заробітної плати; та розрахунковим листом за грудень 2020 року.

2.3. Вважає такі дії протиправними та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач-1

2.4. Відповідно до наявного у справі відзиву на позовну заяву, відповідач-1 позову не визнає, обґрунтовує свою позиції тим, що у нього, як розпорядника коштів нижчого рівня, було відсутнє фінансування для виплати суддівської винагороди в повному обсязі. Жодних заборгованостей з виплати суддівської винагороди не обліковувалось та не реєструвалось.

2.5. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області не раз озвучено позицію щодо необхідності помісячного забезпечення оплати праці суддів та працівників апаратів судів Чернівецької області згідно всіх норм чинного законодавства в повному обсязі та без жодних обмежень.

2.6. Наприкінці 2020 року виникла ситуація щодо недофінансування з Державного бюджету України видатків для виплати суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Чернівецької області у сумі 562,6 тис. грн. Кредиторська заборгованість по виплатам суддівської винагороди не зареєстрована.

Відповідач -2

2.7. Відповідач-2 про свою позицію щодо предмету спору суд не повідомив, будь-якої процесуальної активності не проявив.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Відповідно до Указу Президента України від 24.04.2012 року, №286/2012 “Про призначення суддів” ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області (а.с.17-20).

3.2. Згідно наказу в.о. голови Путильського районного суду Чернівецької області від 29.05.2012 року, №4-к «Про зарахування в штат Путильського районного суду Чернівецької області на посаду судді ОСОБА_1 » позивача зараховано в штат Путильського районного суду Чернівецької області з 29.05.2012 року строком на 5 років (а.с.24).

3.3. Указом Президента України від 07.09.2018 року, №271/2018 “Про призначення суддів” ОСОБА_1 призначено на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області (а.с.21-23).

3.4. Наказом в.о. голови Путильського районного суду Чернівецької області від 02.01.2020 року, №1-к «Про встановлення розмірів щомісячної процентної надбавки за вислугу років судді Путильського районного суду» позивачу встановлено з 01.01.2020 року щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 30% до посадового окладу (а.с.25).

3.5. У матеріалах справи наявний розрахунковий лист ОСОБА_1 щодо оплати його праці (розрахунок суддівської винагороди) за грудень 2020 року, в якому зазначено: оклад – 63060,00 грн; оплата основна - 63060,00 грн, вислуга років – 18918,00 грн, адм. посада – 2293,00 грн, допл. до окладу/пе - -8361,83 грн, всього нараховано - 75909,26 грн; утримання : аванс – 26000,00 грн, прибутковий податок - 13663,67 грн, військовий збір – 1138,64 грн, утримання податку – 0,01, всього утримано - 40802,30, до виплати - 35106,96 грн, виплачувана сума – 35106,96 грн (а.с.26,45).

3.6. 30.12.2020 року за підписом начальника ТУ ДСА на голів місцевих загальних судів м. Чернівці та Чернівецької області надіслано лист №01.03-2073, згідно змісту якого інформується «… Станом на 30.12.2020 року виник дефіцит коштів у сумі 562,5 тис. грн, який не був покритий жодними додатковими асигнуваннями з державного бюджету, що було великим занепокоєнням. Даний факт й призвів до не нарахування в повному обсязі обов`язкових складових заробітної плати.

Така ситуація склалася практично в останні дні року, коли всі наявні кошторисні призначення були використані, а реєстрація зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням норм Бюджетного кодексу України та відповідно органами Державної казначейської служби не проводиться.

Просимо дану інформацію взяти до відома. З великою тривогою, повідомляємо, що дана ситуація не є типовою, та являється виключенням із правил. І віримо, що в останнє. За роки діяльності територіального управління подібна ситуація має місце вперше .

У свою чергу, ми вже звернулися до Державної судової адміністрації України з приводу утвореної різниці в сумі 562,6 тис. грн, з метою її погашення в наступному бюджетному році» (а.с.27-28).

3.7. Також, у матеріалах справи наявний лист від 06.01.2021 року, №01.01-22 за підписом начальника ТУ ДСА, який адресований головам місцевих загальних судів м. Чернівці та Чернівецької області, згідно якого інформується, що ТУ ДСА звернулося до ДСА щодо додаткового виділення бюджетних асигнувань для здійснення донарахування суддівської винагороди суддям (а.с.29).

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Щодо правомірності обмеження

4.1. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини, і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

4.2. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.3. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

4.4. У преамбулі до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, №1402-VIII (далі - Закон №1402) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

4.5. Згідно частини 1 статті 4 Закону №1402 судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

4.6. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (частина друга статті 4).

4.7. Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

4.8. За частиною 2 статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

4.9. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402 (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

4.10. Згідно частини 5 статті 135 Закону №1402 суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу, а згідно частини 6 цієї ж статті Закону №1402 суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду – 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

4.11. Згідно частини 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

4.12. Пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

4.13. Згідно статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів в тому числі: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

4.14. Згідно частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

4.15. В Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВ 0501150, метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів та працівників апаратів судів, її завданням є - виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" передбачено видатки у розмірі 3000,00 тис. грн (додаток №3).

4.16. Згідно частини 1 статті 148 Закону №1402 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а пунктом 2 частини 3 цієї ж статті Закону №1402 передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України здійснює Державна судова адміністрація України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина 4 статті 148 Закону №1402).

4.17. Частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Надаючи оцінку цим правовідносинам, суд насамперед має визначити проблему, яка породила правовий конфлікт (яким є публічно-правовий спір) та ефективні, разом з цим справедливі, шляхи її усунення.

5.2. Сутністю цього спору є те, що позивач в грудні 2020 року недотримав суддівської винагороди у розмірі 8361,83 грн, оскільки у відповідача-1, як розпорядника коштів нижчого рівня, було відсутнє фінансування для виплати суддівської винагороди в повному обсязі.

5.3. Отже, у цій справі суд має встановити, чи підлягала суддівська винагорода обмеженню у разі відсутності у розпорядника коштів нижчого рівня (ТУ ДСА) фінансування для виплати суддівської винагороди в повному обсязі за грудень 2020 року.

5.4. Перед висвітленням цього питання, наведемо його нормативну передісторію та доктринальні положення, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

5.5. Так, з 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” (далі - Закон № 1401).

5.6. Цим Законом, з-поміж іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої наведено в пункті 4.3. цього рішення. У контексті спірних правовідносин потрібно наголосити, що Конституція України у редакції Закону №1401 вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що “розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій”.

5.7. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону №1402, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

5.8. Отже, аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що Закон №1402 є спеціальним для правовідносин щодо врегулювання розміру суддівської винагороди, і з врахуванням доктринальних правил подолання змістових колізій, збігу темпоральної та змістовної колізій, збігу ієрархічної та змістовної колізій пріоритет зазвичай віддається спеціальній нормі.

5.9. Наведене правозастосування суду відповідає висновку щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року, справа №340/1916/20 (адміністративне провадження №К/9901/369/21), згідно якого: “Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій). Додамо також, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України) (пункт 53).

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України (пункт 54).”

5.10. Відповідно до наявного у справі відзиву на позовну заяву (а.с.39-41), ТУ ДСА обмежило виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за грудень 2020 року у розмірі 8361,83 грн у зв`язку із відсутністю фінансування для виплати суддівської винагороди в повному обсязі, без наявної на те будь-якої нормативної передумови.

5.11. Оцінюючи обґрунтування позиції відповідача-1 по справі, згідно якої Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та у зв`язку із відсутністю фінансування для виплати суддівської винагороди у повному обсязі не виплатило позивачу суддівську винагороду за грудень 2020 року у повному обсязі, суд звертає увагу на те, що у розумінні КАС України відповідач-1 є суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.12. Стаття 130 Конституції України та стаття 135 Закону №1402 зобов`язує виплачувати судді суддівську винагороду визначену законом про судоустрій, яка складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

5.16. Відповідно до наявних у справі розрахункових листків посадовий оклад судді ОСОБА_1 у грудні 2020 року складав 63060,00 грн, йому призначена доплата за вислугу років у розмірі 30% до посадового окладу (63060,00х30%=18918,00 грн), доплата за адміністративну посаду у розмірі 10 % (виконання обов`язків голови суду 2293,09 грн). Всього розмір суддівської винагороди склав 84271,09 грн.

5.17. З цієї суми, відповідно до вимог податкового законодавства підлягало утриманню 18% податку на доходи фізичних осіб (15168,80 грн) та 1,5% військового збору (1264,07 грн).

Отже, позивач за грудень 2020 року мав отримати 67838,22 грн.

5.18. Однак, всупереч положень чинного податкового та трудового законодавства України, у грудні позивачу недонараховано, а фактично утримано з суддівської винагороди 8361,83 грн, що свідчить з проставлення знаку «-» перед цим числом у розрахунковому листі.

Таке недонарахування суддівської винагороди призвело до того, що розмір нарахованої суддівської винагороди позивача склав 75909,26 грн, з якої утримано податок на доходи фізичних осіб 13663,67 грн та військового збору 1138,64 грн.

5.19. Отже, підсумовуючи наведене, слід прийти до висновку, що відповідач-1, діючи всупереч положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402, недонарахував без будь-якої правової підстави позивачеві 8361,83 грн, тим самим зменшивши базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

5.20. При цьому суд зазначає, що позиція відповідача-1, згідно якої не виплата позивачеві суддівської винагороди за грудень 2020 року у повному обсязі обумовлена відсутністю фінансування, не є правовою та не підкріплюється будь-яким нормативним актом.

5.21. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що головуючий у цій справі, будучи суддею суду першої інстанції, за грудень 2020 року отримав у повному обсязі суддівську винагороду, а тому питання не виплати у повному обсязі суддівської винагороди ОСОБА_1 не пов`язане із системним недофінансуванням судової влади, а пов`язане з управлінською діяльністю ТУ ДСА.

Водночас суд звертає увагу, що відповідач-1 не зареєстрував наявну заборгованість з виплати суддівської винагороди та офіційно не обліковує її (див. відзив на позов а.с.39-41), що свідчить про свідоме офіційне приховування існуючої проблеми.

5.22. За таких обставин, суд вважає, що відповідач-1 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за грудень 2020 року діяв неправомірно, а тому останній потребує судового захисту у спосіб обраний ним у позові.

5.23. Разом з цим, суд звертає увагу, що захисту порушеного права ОСОБА_1 має відбутись відповідно до процедури визначеної законами України, яка унеможливлює блокування діяльності суду та ТУ ДСА.

5.24. Зокрема, виходячи з аналізу норм чинного законодавства України, якщо виконання рішення суду неможливе через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету, а здійснення виплати нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливе лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень, таке списання коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

5.25. Беручи до уваги ту обставину, що позивачем у даній справі є діючий суддя, і у разі відсутності у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області відповідних бюджетних призначень, Державна казначейська служба України повинна здійснити списання за рахунок коштів передбачених бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів", після нарахування таких позивачеві відповідачем-1.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" передбачено видатки у розмірі 3000,00 тис. грн (додаток №3).

5.26. Наведене правозастосування суду, відповідає висновку щодо застосування права, який наведений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, справа №822/743/16 (адміністративне провадження №К/9901/11040/18).

5.27. Отже, підсумовуючи наведене, слід прийти до висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, є належним відповідачем у цій справі, оскільки саме ним порушено право позивача на належну суддівську винагороду, а тому саме воно зобов`язано нарахувати та виплатити позивачеві недотриманий розмір суддівської винагороди за грудень 2020 року.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Право на суддівську винагороду належить до прав людини другого покоління (соціальні, економічні та культурні права) та може бути обмеженим, відповідно до правової процедури та за належною аргументацією підстав такого обмеження і механізмів їх компенсації.

6.2. У цій справі судом встановлено, що обмеження суддівської винагороди відбулось не у правовий спосіб, без відповідної аргументації та визначених механізмів компенсації такого обмеження. До спеціального закону, який врегульовує питання виплати суддівської винагороди, будь-яких змін не вносилось.

6.3. Водночас суд звертає увагу на те, що суддівська винагорода є складовою незалежності суду, про що неодноразово наголошували міжнародні інституції та Конституційний Суд України (рішення Конституційного Суд України від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016, від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013, від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15), пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019 пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01 січня 2001 року № 1 (2001)), а тому її обмеження має відбуватись в зрозумілій та легітимній формі.

6.4. У цій справі суд захищає не тільки право ОСОБА_1 на суддівську винагороду, а й верховенство права, оскільки будь-яке свавільне обмеження прав людини, не у спосіб визначений правом, підриває його засади, що є неприпустимим в цивілізованому суспільстві.

6.5. За таких обставин, аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що зазначений позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи із обставин, які викладені в мотивувальній частині цього рішення.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Оскільки у цій справі ОСОБА_1 не сплачував судовий збір, внаслідок звільнення від його сплати, а також враховуючи, що ним не надано суду доказів понесення інших витрат, суд не стягує, не присуджує на його користь судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області та Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як судді Путильського районного суду Чернівецької області, суддівської винагороди за грудень 2020 року не у повному розмірі.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як судді Путильського районного суду Чернівецької області, суддівську винагороду за грудень 2020 року в сумі 8361 (вісім тисяч триста шістдесят одна) грн 83 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач -1 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (вул. Хотинська, 3,м.Чернівці,58007, код ЄДРПОУ 26311401).

Суддя О.В. Анісімов