Рішення № 99831877, 21.09.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року справа № 580/3715/21

10 годин 27 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Осадчого В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/3715/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач – особисто]

до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 37853109) [представник відповідача – не прибув]

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

08.06.2021 за вх. №20515/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 23.06.2021 за вх. №22843/21 просить:

- визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, викладену у листі від 12.05.2021 № 6699/28-5/01-9, у наданні ОСОБА_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради здійснити з 01.01.2021 нарахування пільг ОСОБА_1 на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.

Ухвалою від 06.07.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.07.2021. Ухвалою від 13.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого засідання, призначено розгляд справи на 09.09.2021. Ухвалою від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 21.09.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має право на пільги за статусами «учасник війни», «дитина війни», «пенсіонер за віком». З 01.01.2021 позивач був позбавлений 50%-ї знижки на оплату житлово-комунальних послуг. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо відновлення нарахування пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідач листом від 12.05.2021 № 6699/28-5/01-9 повідомив позивача, що у зв`язку з тим, що розмір середньомісячного сукупного доходу позивача за попередні шість місяців перевищує величину доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, позивачу відмовлено у нарахуванні пільг з 01.01.2021. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.

Відповідач проти позову заперечив. 13.08.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 01.07.2015 пільги надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу (станом на 01.01.2021 становить 3180 грн). Позивач втратив право на пільги на житлово-комунальні послуги за статусом «учасник війни» з 01.07.2015, позаяк розмір середньомісячного сукупного доходу перевищує величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу. У задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Rysovskyy проти України (заява №29979/04) зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», що передбачає в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII передбачено, що споживач має право, зокрема: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною 6 статті 26 Закону № 2189 у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV визначено, що споживач теплової енергії має право, серед іншого, на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що позивач має ордер від 29.03.1975 на квартиру житловою площею 42,6 кв. м за адресом: АДРЕСА_2 (приватизовану),у розрахункових документах за о/р7241368052 споживач газу у графі пільги 50% має значення « 0».

Судом встановлено, що відповідно до листа Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 12.05.2021 № 6699/28-5/01-9 встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Єдиному держаному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги за статусами: «учасник війни», «дитина війни», «пенсіонер за віком». 22.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідач листом від 12.05.2021 № 6699/28-5/01-9 відмовив позивачу у наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг з тих підстав, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача за попередні шість місяців перевищує величину доходу, що дає «право на податкову соціальну пільгу».

ВС у справі №826/2426/16 листи – це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон № 393) передбачено, що органи державної влади зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Порядок розгляду звернень визначено ст. 15 Закону № 393, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Судом встановлено, що позивач не отримав обґрунтовану відповідь на звернення, позаяк не є тотожними «право на податкову соціальну пільгу» як сума, на яку працівник, як платник податку на доходи фізичних осіб, має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати від одного роботодавця і право на пільги в оплаті за користування житлово-комунальними послугами (послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами), позаяк у листі-відповіді зазначено про множину пільг без виокремлення кожної із пільг за користування житлово-комунальними послугами, що надаються за певних умов із зазначенням нормативно-правового регулювання та/або реалізації механізму нарахування за чинним законодавством. Відповідач не зазначив про склад сім`ї позивача та врахування/неврахування загальної площі житла на кожну особу, не скерував подальші дії позивача у забезпеченні реалізації права на пільги з дотриманням умов за законодавством та/або не переадресував за належністю звернення позивача для вжиття відповідних заходів, не повідомив про порядок оскарження дій відповідача, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до положення про Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (рішення Черкаської міської ради від 21.03.2019 № 2-4180 http://dspck.gov.ua/polozhennya-pro-departament) Департамент забезпечує реалізацію державної політики (у межах власних і делегованих повноважень) у сфері соціального захисту населення; здійснює координацію діяльності і контролю за виконанням підрозділами департаменту та підпорядкованими йому закладами, установами, організаціями, законодавства України з питань реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення, надання їм організаційно-методичної допомоги щодо правильності застосування законодавства у цій сфері; забезпечує розроблення та організацію виконання міських програм, спрямованих на поліпшення становища соціально-вразливих верств населення, сімей та громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння в отриманні ними соціальних виплат та послуг.

Судом встановлено, що позивач 26.04.1932 року народження, має статус учасника війни, переконаний у законних очікуваннях щодо сприяння органів місцевого самоврядування у реалізації прав на пільги учасника війни та поширення дії Закону №3551 саме на нього.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993. (далі - Закон №3551). Частиною 1 статті 1 Закону №3551 визначено, що Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я. Згідно із статтею 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 14 Закону №3551 визначені пільги учасникам війни. Відповідно до 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону №3551 учасникам війни надаються такі пільги: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, під час розрахунку плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Позивач повідомив, що до складу сім`ї належить він та дружина.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю); 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Згідно із частинною 2 статті 14 Закону №3551 пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Згідно із частиною 3 статті 14 Закону №3551 площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати.

Згідно із Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 (далі – Закон №76) статтю 14 Закону №3551 було доповнено частиною 6, що передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом враховано, шо рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину 6 статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України частина 6 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551 умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Дослідивши матеріали справи та правове регулювання спірних відносин за законодавством України у сфері соціального захисту громадян, Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.

Обмеження або скасування положеннями Закону № 76, що є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом № 3551, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України виходив із того, що для відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг потрібно передбачити кошти у Державному бюджеті України, внести відповідні зміни до законів України.

Встановивши невідповідність Конституції України (неконституційність) абзацу другого підпункту 1, абзацу другого підпункту 2, абзаців другого, третього, четвертого підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону №76, частини шостої статті 14, частини другої статті 16 Закону №3551, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цими положеннями на три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституційний Суд України рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною 6 статті 14 Закону №3551 з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.

Після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України частина 6 статті 14 Закону №3551 втратила чинність та застосуванню не належить. Проте нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом №3551, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось. Визнання закону неконституційним, не застосування судом конституційного закону свідчить про помилку з боку держави та підриває довіру до судового рішення.

Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, що існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551.

Верховний Суд (№460/762/16-ц) зазначає: дотримання принципу належного врядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, що дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, що, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (постанови від 28.02.2018 у справі № 800/284/17; 22.05.2018 у справі № 800/474/16; 07.11.2018 у справі № 214/2435/17; 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц; 03.07.2019 у справі № 127/2209/18).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо не вжиття заходів з нарахування ОСОБА_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона є протиправною, позаяк відповідач не посприяв в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів позивача, не здійснив заходи з реалізації прав учасника війни щодо нарахування пільг позивачу на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону №3551, чим допустив протиправну бездіяльність, не діяв обачно і обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не врахував поважний вік і заслуги позивача з метою врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає що до матеріалів адміністративної справи заявою позивача від 05.07.2021 вх. 24238/21 долучено належним чином завірену та засвідчену підписом службової особи банку квитанцію від 05.07.2021 № 56813763 про здійснення платіжної операції в сумі 908,00 грн з призначенням платежу – судовий збір за позовом, проте платником зазначено іншу особу ОСОБА_1 . Суд не може розцінити квитанцію як належний доказ сплати судового збору саме ОСОБА_1 , що може бути кваліфіковано як помилкова сплата, тому судові витрати розподілу не належать за відсутності відповідного клопотання сторін у справі.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, викладену у листі від 12.05.2021 №6699/28-5/01-9, у наданні ОСОБА_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 37853109) здійснити з 01.01.2021 заходи з нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.

Копію рішення направити учасникам справи.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Департамент соціальної політики Черкаської міської ради [бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 37853109].

Повне судове рішення складено 23.09.2021.

Суддя Л.В. Трофімова