Ухвала суду № 99830677, 16.09.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18889/21

1-кс/569/6358/21

УХВАЛА

16 вересня 2021 рокум. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді – Даш`ян К.Е.

з участю секретаря - Шкіндер І.М.

прокурора - Бучинського В.

слідчого – Кладька А.І.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника підозрюваного адвоката – Бородавки І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Дуляницького Павла Івановича, яке погоджене із прокурором Рівненської окружної прокуратури Бучинським В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, не судимого, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,, ?

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції Дуляницький Павло Іванович звернулася до суду з клопотанням яке погоджене із прокурором Рівненської окружної прокуратури Бучинським В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що 15.09.2021 о 10:50 год., в м.Рівне, на перехресті нерівнозначних доріг вул.Павлюченка-Чехова, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, в порушення вимог п.п. б) п. 2.3 та п. 16.13 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту – Правила дорожнього руху) рухаючись по вул.Павлюченка зі сторони вул.Макарова в напрямку вул.О.Теліги, на перехресті вул.Павлюченка-Чехова виконуючи маневр повороту ліворуч не дав дорогу та допустив зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, осадження шкіри лоба, закритого перелому зап`ястя правої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Порушення ОСОБА_1 вимог пункту 16.13 Правил дорожнього руху, який передбачає, що перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення –ч. 1 ст. 286-1 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення – вина підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується сукупністю зібраних по даному кримінальному провадженні доказів, протоколом огляду місця ДТП, протоколом допиту потерпілого, копіями медичних документів та іншими матеріалами кримінального провадження.

15.09.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України – є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків передбачених ст. 177 КПК України – ОСОБА_1 :

- може переховуватись від органів досудового розслідування, а також ухилитись від слідства, суду, а саме є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи відповідальність за вчинений ним злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, покинувши межі країни, чи змінити місце проживання, вчасно не з`являтися на виклик слідчого для проведення слідчих дій, чи прокурора та суду, також необхідно зазначити, що підозрюваний ОСОБА_1 , після ДТП покинув місце події, але був затриманий неподалік місця скоєння ДТП перехожими громадянами.

- може незаконно впливати на свідків та потерпілих, а саме, впливати на свідків безпосередньо дорожньо-транспортної пригоди та потерпілого, оскільки судом будуть братися до уваги показання, дані лише під час судового розгляду.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди відмовився від проходження освідування на перебування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів – застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного, а тому є підстави вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України, і не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Встановлено, що ОСОБА_1 було вручено постанову прокурора (яка є обов`язковою до виконання освідуваною особою) про його освідування з метою встановлення чи перебував він у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та постанову на відібрання біологічних зразків – крові, з метою подальшого проведення експертизи, та він відмовився від проходження відповідного освідування. Тому є достатні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 перешкоджає кримінальному провадженню та встановленню об`єктивної істини у провадженні.

Враховуючи вище викладене та те, що більш м`який вид запобіжного заходу, не зможе гарантувати виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою без визначення розміру застави.

Підозрюваний та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання. Просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення слідчого, підозрюваного, його захисника, думку прокурора, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021181010001831 від 15.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

О 17 год. 59 хв. 15.09.2021 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст.. 208 КПК україни.

15.09.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Вище наведені у клопотанні докази в сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.

Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вивченням особи ОСОБА_1 на даний час встановлено, що він працездатний, одружений, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років, а також, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування, а також ухилитись від слідства, суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, після скоєння ДТП підозрюваний ОСОБА_1 покинув місце ДТП.

15.09.2021 процесуальним прокурором у кримінальному провадженні винесено постанову про відібрання біологічних зразків – крові та сечі у ОСОБА_1 для забезпечення проведення у даному кримінальному провадженні судових експертиз.

Після ознайомлення з постановою від 15.09.2021 року про відібрання біологічних зразків для проведення судових експертизи, ОСОБА_1 відмовилася добровільно надавати відповідні біологічні зразки – крові та сечі для проведення судових експертиз, із зазначеного слідує, що підозрюваний ОСОБА_1 буде переховуватись від органів досудового розслідування, а також ухилитись від слідства, суду.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід – тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років, вважаю за необхідне визначити розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений до 15.10.2021 року, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя, –

У х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, не судимого, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 30 днів.

Встановити строк дії ухвали терміном на 30 днів з моменту затримання підозрюваного, а саме з 17 год. 59 хв. 15.09.2021 року.

Встановити строк дії ухвали до 17 год. 59 хв. 15.10. 2021 року.

Одночасно визначити розмір застави 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 71 370 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувачаUA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваного вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 17 год. 59 хв. 15.10.2021 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду К.Е. Даш`ян