Ухвала суду № 99827069, 21.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 вересня 2021 року м. Київ № 320/10202/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області , у якому просить суд:

- витребувати від ТУ ДБР у м. Києві інформацію, згідно ст. 80 КАС України, про хід досудового розслідування по кримінальному провадженню № 620211100000000074 в частині підтвердження та/або спростування в ході досудового розслідування факту порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , що виразилося у перевезенні пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, що як наслідок призвело до смерті пасажира, яку Позивач не може отримати самостійно;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 26.01.2021 № 32 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління від 18.02.2021 № 51 о/с про звільнення зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ч. 1 ст. 77 капрала поліції ОСОБА_1 з посади молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення Головного управління Національної поліції у Київській області;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення Головного управління Національної поліції у Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) з 19.02.2021;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення Головного управління Національної поліції у Київській області;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 , суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця (з якої підлягають відрахуванню податкові платежі та обов`язкові внески).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 даний позов було залишено без руху та запропоновано усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням у ній інших поважних причин пропуску такого строку та надати докази, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення.

15.09.2021 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2021, у якій він стверджує, що 15.09.2021 він отримав відповідь від Державного бюро розслідувань про закриття кримінального провадження №620211100000000074, а тому наказ №32 від 26.01.2021 в частині його звільнення є безпідставним та протиправним. До своєї заяви позивач додав адвокатський запит від 01.07.2021 №14/1 та відповідь на нього Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві від 19.08.2021 №15174-21/11-03-2552/21.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що звернувшись 19.08.2021 до суду з позовом позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 займав посаду молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення Головного управління Національної поліції у Київській області, відносно якого було ініційовано дисциплінарне провадження та на підставі спірного рішення звільнено.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір виник під час проходження позивачем публічної служби, у зв`язку з чим, строк звернення до адміністративного суду щодо скасування спірного наказу, становить один місяць.

Так, позивач просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду посилаючись на ч. 2 ст. 122 КАС України та зазначаючи, що пропуск строку обумовлений тим, що про закриття кримінального провадження відносно нього дізнався лише у серпні 2021 року, а отримав відповідь ДБР лише у вересні 2021 року.

Проте, початок перебігу строку звернення до суду слід відраховувати саме від дати коли позивач дізнався про спірні накази, а не про закриття кримінального провадження відносно себе.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку до дати звернення з позовною заявою.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк звернутись до суду.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження рішення, дії чи бездіяльності у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

Окрему увагу необхідно акцентувати на тому, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 473/653/17 (ЄДРСРУ № 74991952).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Олександр Шевченко проти України”, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Суд зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Предметом позову у даній справі є, зокрема, оскарження наказу №32 від 26.01.2021 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області" в частині застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 та наказу від 18.02.2021 № 51 о/с про звільнення позивача зі служби з поліції за п.6 ч.1 ст. 77 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Отже, в силу вищенаведених норм КАС України слідує, що оскарження особою до суду притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції здійснюється протягом місячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві ОСОБА_1 не заперечує, що про спірні накази йому було відомо своєчасно, однак право на їх оскарження він пов`язує з необізнаністю щодо перебігу досудового розслідування по кримінальному провадженню №620211100000000074.

Між тим, як зазначає позивач, підставою для прийняття спірних наказів було службове розслідування, проведене на підставі наказу ГУ НП в Київській області №32 від 26.01.2021, про яке також позивачеві було відомо.

Тому, на думку суду, про своє порушене право позивач був обізнаний раніше, а саме у лютому 2021 року після ознайомлення зі спірними наказами, однак не скористався своїм правом їх оскарження.

Таким чином, надаючи оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення позивача до суду, вважає їх безпідставними.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що позивач не навів причин поважності пропуску строку звернення з даним позовом до суду, які б свідчили про поважність причин пропуску встановленого чинним законодавством України строку. Суд критично ставиться до перелічених позивачем та зазначених вище судом обставин, які позивач наводить в обґрунтування пропуску строку звернення до суду, оскільки вказані обставини не були перешкодою для звернення до суду протягом такого тривалого часу.

На думку суду, сукупність обставин та доказів, які подані позивачем не дають підстави для поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви та не надано належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду, суд вважає за можливе даний позов повернути.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ - 40108616) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.