Рішення № 99826681, 20.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2021 року Справа № 280/6021/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1; код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №923210134552 від 15.06.2021 відповідача про відмову в проведенні перерахунку пенсії за віком позивачу;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву №1924 від 11.06.2021, провести перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу починаючи з 01.01.2020 у розмірах відповідно до чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.06.2021 він звернувся через відділ обслуговування громадян №17 (сервісний центр) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком у зв`язку з неодноразовими збільшенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.07.2020, 01.12.2020, 01.01.2021 та 01.07.2021. Разом з тим, оскаржуваний рішенням відповідача йому було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії за наданою заявою№1924 від 11.06.2021 у зв`язку із тим, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон не передбачено переліком Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи таке рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що грубо порушує право на проведення перерахунку пенсії та отримання перерахованої пенсії, що передбачено законодавством України, позивач звернувся до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та проведення судового засідання. Повідомлено про розгляд справи протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.09.2021 відмовлено в задоволенні заяви про розгляд адміністративної справи №280/6021/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Частиною другою статті 175 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С. в період з 13.09.2021 по 17.09.2021 включно приймав участь у підготовці суддів окружних адміністративних судів для підтримання кваліфікації, яка проводилась Дніпровським регіональним відділенням Національної школи суддів України в онлайн режимі, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в перший робочий день, тобто 20.09.2021.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

По досягненні пенсійного віку, позивачу була призначена пенсія за віком, про що свідчить посвідченням № НОМЕР_3 від 02.02.2010.

09.12.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії наперед за 6 місяців у зв`язку і виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, на виконання якої відповідачем здійснено виплату пенсії на підставі протоколу від 09.12.2016, з грудня 2016 року по травень 2017 року.

У грудні 2016 року позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 по справі №0840/3103/18 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано протиправним дії Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Токмацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 01 червня 2017 року та здійснювати виплату пенсії на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

11.06.2021 року ОСОБА_1 , як непрацюючий пенсіонер, звернувся через відділ обслуговування громадян №17 (сервісний центр) до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком у зв`язку з неодноразовими збільшеннями прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.07.2020, 01.12.2020, 01.01.2021, 01.07.2021. При цьому, ним було додано до заяви копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон, копію трудової книжки та копії проїзних документів з держави Ізраїль до держави Україна.

Рішенням відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.06.2021 року №923210134552 йому було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії за наданою заявою №1924 від 11.06.2021 в зв`язку з тим, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон не передбачено переліком Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, не погодившись з правомірністю рішення про відмову у перерахунку пенсії, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 3, 19, 46 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-IV.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (дачі - Закон №1058-IV) визначено, що він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно статті 1 Закону №1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім X які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 1 №1058-IV принципами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок) передбачено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

З аналізу пунктів 2.1, 2.9 Порядку вбачається, що до заяви про призначення (перерахунку) пенсії за віком подаються, зокрема документи про місце проживання (реєстрації) особи, тобто особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує гро особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

З викладеного вище слід дійти висновку, що право громадянина України на пенсійне забезпечення є беззаперечним та становить складову гарантованого Конституцією права на соціальний захист для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості. Відповідне право не може пов`язуватись, зокрема, з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Разом з тим, наведеними нормами закону та підзаконними нормативно-правовими актами передбачений механізм реалізації відповідного права особи. Дотримання вказаного механізму є обов`язковим не тільки для суб`єкта владних повноважень, але й для особи, що звернулась за поновленням виплати пенсії.

Одним з обов`язкових вимог до заявника є подання ним разом з заявою паспорту (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також' посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Так, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492- VI (далі - Закон №5492-VI).

За змістом пункту 1 частини першої статті 13 цього Закону до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, відносяться паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 13 вказаного Закону до документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, належать посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру, а за кордоном - ЗДУ. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру та ЗДУ, а також уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

З системного аналізу положень наведених норм суд дійшов висновку, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок та поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі особисто поданої пенсіонером заяви, також, заяву про перерахунок та поновлення виплати пенсії може бути подано пенсіонером через свого повноважного представника.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною третьою статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, законодавством імперативно визначено категорію, від якої залежить мінімальний розмір пенсії за віком. Так, прямо пов`язує мінімальний розмір пенсії за віком з прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Відповідно до статті 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пічкур проти України» №10441/06 від 07.02.2014 (пункти 48-49) зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення.

Також Європейський суд з прав людини в даному рішенні зазначив, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-1V «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19.06.2012). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), №68385/10 та №71378/10), від 26.09.2014)

Отже, не врегулювання питання на законодавчому рівні щодо пенсійного забезпечення громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон в держави, з якими не укладено відповідних договорів, за практикою Європейського Суду з прав людини породжує дискримінацію громадян.

Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, проживаючи в Державі Ізраїль, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання та перерахунок пенсії за ознакою місця проживання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, шо оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області с протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо обов`язку саме Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії, слід зазначити про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про відмову в переведенні перерахунку пенсії було прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Відтак, органом, що призначає пенсію, в даному випадку є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що зумовлює висновок про задоволення позовних вимог в частині вимог про проведення перерахунку пенсії за віком позивачу починаючи з 01.01.2020 у розмірах відповідно до чинного законодавства України.

Разом з тим, виплату пенсії позивачу повинен здійснювати територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача, яким в даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5300,00 грн.

При цьому, відповідно до наданих до матеріалів справи розрахунків, витрати на правничу допомогу складаються з:

- вивчення документів наданих Клієнтом, вивчення юридичної практики щодо визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та надання юридичної консультації щодо послідовності дій та надання письмових доказів - 3 год., 70 грн.;

- підготовка позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - 6 год., 2100,00 грн.;

- представництво інтересів в суді за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - 2500,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»«, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), №31107/96).

Також, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5300,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 2000,00 грн.

За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 605,3 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1; код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №923210134552 від 15.06.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянути заяву №1924 від 11.06.2021, провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2020 у розмірах відповідно до чинного законодавства України.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у сумі 605,33 грн. (шістсот п`ять гривень 33 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.09.2021.

Суддя М.С. Лазаренко