Ухвала суду № 99825560, 07.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

07 вересня 2021 року Справа № 160/10776/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняЛогвиненко В.М. за участі: представника позивача представника відповідача Сліпець С.С. Перкіна В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання представника відповідача про притягнення до встановленої законом відповідальності позивача у адміністративній справі №160/10776/21 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

- стягнути податковий борг з платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 921 331,82 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

Також, даною ухвалою витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформацію стосовно наявності податкового боргу та інформацію щодо оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Ухвалою суду від 16.07.2021 року призначено подальший розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

11.08.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про притягнення до відповідальності позивача, в якій останній просив:

- притягти до встановленої законом відповідальності позивача у справі №160/10776/21 – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області за не повагу до суду, що полягає у систематичному не виконанні судового рішення у формі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі №160/10776/21.

В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою суду від 07.07.2021 року витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформацію стосовно наявності податкового боргу та інформацію щодо оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги. Проте, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, КАС України та ухвали суду від 07.07.2021 року позивачем не були надані ні суду, ні стороні відповідача, витребувані документи. У судовому засіданні 03.08.2021 року судом повторно зобов`язано сторону позивача надати витребувані документи. Разом з тим, станом на 09-00 годин 11.08.2021 року стороні відповідача не було надано витребувані документи, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності.

17.08.2021 року на адресу суду від позивача надійшли заперечення на заяву про притягнення контролюючого органу до відповідальності, оскільки на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2021 року, контролюючим органом 09.08.2021 року було подано до канцелярії суду відповідь на відзив разом з клопотанням про долучення до матеріалів справи розрахунку податкового боргу відповідача з доказами направлення клопотання відповідачу. Разом з тим, не ознайомившись з матеріалами справи, відповідач зробив передчасні висновки щодо невиконання контролюючим органом вимог суду. На підставі викладеного у задоволенні заяви просив відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні заяву про притягнення позивача до відповідальності підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про притягнення контролюючого органу до відповідальності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, заперечення представника позивача, ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Згідно ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 144 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Статтею 145 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заходом процесуального примусу, зокрема, є штраф.

За змістом ст. 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Отже, застосування заходу процесуального примусу є правом, а не обов`язком суду і пов`язується з наявністю певних підстав і умов, зокрема, тих, що зазначені у ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України як підстава для визнання зловживанням процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є обов`язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на суд та право на доступ до суду не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення де ла Прадель проти Франції, пункт 28 рішення Станєв проти Болгарії). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2019 року у справі №814/218/14.

У даному випадку суд не знаходить підстав для застосування таких заходів, оскільки обставини справи не свідчать про те, що представник позивача зловживає своїми процесуальними правами, до того ж вимоги ухвали суду від 07.07.2021 року позивачем були виконані шляхом надання до канцелярії суду 09.08.2021 року розрахунок податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача про притягнення до встановленої законом відповідальності позивача.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у період з 08.09.2021 року по 10.09.2021 року у відпустці, та з 13.09.2021 року по 17.09.2021 року на навчанні, повний текст ухвали складений першого робочого дня - 20.09.2021 року.

Керуючись ст.ст. 149, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про притягнення до встановленої законом відповідальності позивача у адміністративній справі №160/10776/21 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо оскарженню не підлягає заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складений 20 вересня 2021 року.

Суддя Н.Є. Сліпець