Рішення № 99825164, 20.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 р. Справа № 120/7279/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сало Павло Ігорович, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини 3008, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 26480,02 грн в день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням позивача з військової служби у запас;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 26480,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира військової частини 3008 від 24.06.2021 № 21 о/с позивача звільнено з військової служби у запас, а наказом від 24.06.2021 № 135 (по стройовій частині) знято з усіх видів забезпечення з 24.06.2021.

Позивач зазначає, що під час проходження військової служби відповідач не забезпечив його обмундируванням та іншими речами відповідно до ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому повинен був здійснити виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна під час звільнення.

25.06.2021 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 06/25-1/2021, у якому просив виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Однак станом на день подання позову відповідач виплату такої компенсації не здійснив, що змушує позивача звертатися до суду за захистом своїх порушених прав та майнових інтересів.

Ухвалою суду від 09.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

30.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що на день звільнення позивача з військової служби у військової частини 3008 були відсутні належні бюджетні призначення на виплату компенсації за неотримане речове майно. Натомість позивач мав право отримати речове майно в натуральному вигляді під час проходження військової служби, але таким своїм правом не скористався.

На думку відповідача, військова частина 3008 вжила всіх заходів щодо організації дотримання права позивача на отримання належних предметів форменого обмундирування чи отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Також відповідач зазначає, що після надходження коштів позивачу буде виплачена компенсація за неотримане речове майно в сумі 26480,02 грн.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що наказом командира військової частини 3008 від 24.06.2021 № 21 о/с позивача звільнено з військової служби у запас, а наказом від 24.06.2021 № 135 (по стройовій частині) знято з усіх видів забезпечення з 24.06.2021.

25.06.2021 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 06/25-1/2021, у якому просив виплатити позивачу грошову компенсацію вартості речового майна,неотриманого позивача за час служби.

Оскільки відповідач не надав відповіді на вказаний запит та не виплатив спірну компенсацію, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України: визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей; встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту; гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі - є Закон України від 20 .12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), відповідно до ст. 1 якого, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закон № 2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація), визначається Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п. 4 Порядку № 178 ).

За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Порядку №178.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які звільнилися в запас, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 32 від 24.06.2021, виданої військовою частиною 3008, вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 26480,02 грн.

Проте на момент виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не здійснив виплату позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у зазначеній сумі.

Отже, станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 26480,02 грн, яку відповідач до цього часу не виплатив (відповідних доказів суду не надано).

Наведене підтверджується і приписами абзацами 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153) (дія якого відповідно до пункту 3 поширюється також на військовослужбовців Національної гвардії України), згідно з якими після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Як видно з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує права позивача на отримання спірної грошової компенсації за неотримане речове забезпечення та не оспорює розміру такої виплати.

Разом з тим необхідність відмови у задоволенні вимог позивача відповідач пояснює відсутністю у військової частини 3008 коштів для проведення повного розрахунку з позивачем.

Оцінюючи наведені доводи, суд насамперед зауважує, що відповідач не надав суду жодних доказів, якими б підтверджувалась відсутність у нього необхідних коштів як на дату виключення позивача зі списків особового складу, так і на час розгляду судом цієї справи. Також не надано суду доказів на підтвердження факту звернення відповідача до відповідних уповноважених суб`єктів для виділення бюджетних коштів з метою виплати позивачу спірної компенсації в повному обсязі.

Крім того, суд наголошує, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиплати особі гарантованих виплат.

У Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 зазначено, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною другою статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005, заява №3134/00), "Ромашов проти України" (рішення від 27.07.2004, заява №67534/01), "Шевченко проти України" (рішення від 04.04.2006, заява №32478/02) вказав на те, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Враховуючи викладене та беручи до уваги дотримання позивачем усіх умов для виплати спірної грошової компенсації, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно.

Отже, позивач має право на отримання такої грошової компенсації в розмірі 6688,17 грн відповідно до довідки військової частини 3008 за № 32 від 24.06.2021.

Частиною другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а у відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї позиції, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час військової служби речове право. Відтак позов належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про їх розподіл у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 122, 123, 139, 241, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3008 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати військову частину 3008 Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого під час військової служби речового майна в сумі 26480,02 грн (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят гривень 02 копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 );

2) відповідач: військова частина 3008 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803572, місцезнаходження: вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21001).

Судове рішення складено 20.09.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович