Рішення № 99818423, 21.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/507/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС"

вул. Сільгосптехніки, 1-В, м. Яготин, Київська область, 07700

електронна адреса: vnlaw16@ukr.net

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ-АГРО-ІНВЕСТ"

вул. Шевченко, буд. 11, оф. 18, м. Чернігів, 14000

про стягнення 1107311,39грн

Представники учасників справи:

від позивача: Вершинін К.В. - адвокат, Нестеренко С.О. - адвокат

від відповідача: Новик М.С. - адвокат.

У судовому засіданні 21.09.2021 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233,240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-АГРО-ІНВЕСТ" про стягнення 1107311,39грн заборгованості, з якої 990570,04грн основного боргу, 65219,78грн інфляційних втрат, 51521,57грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати товару, поставленого по накладним за період з 20.05.2019 по 16.09.2019.

Ухвалою суду від 21.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2021. Відповідно до ст.165,166,167 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

14.06.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 17.06.2021 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 28.07.2021, про що відповідач повідомлений під розписку, на електронну пошту позивача направлено ухвалу від 17.06.2021.

25.06.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №75 від 22.06.2021, яка прийнята судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 28.07.2021 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.08.2021, про що сторони повідомлені під розписку.

Судове засідання від 11.08.2021 відкладено протокольною ухвалою на 31.08.2021, про що відповідач повідомлений під розписку, на адресу позивача направлено ухвалу від 11.08.2021.

У судовому засіданні 31.08.2021 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 08.09.2021, про що відповідач повідомлений під розписку, на електронну пошту позивача направлено ухвалу від 31.08.2021.

07.09.2021 через канцелярію суду від ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" надійшла заява №106 від 06.08.2021 про відмову від позову та закриття провадження у справі №927/507/21, у якій також зазначено, що наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі позивачу зрозумілі.

У судове засідання 08.09.2021 прибули повноважні представники учасників справи.

Представник позивача, ознайомившись із заявою про відмову від позову, заявив усне клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, зазначивши, що підпис на заяві не співпадає з підписом директора.

Представник відповідача не заперечив щодо заявленого клопотання про призначення експертизи.

Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 21.09.2021; зобов`язав позивача надати суду належним чином завірену копію журналу вихідної кореспонденції від 06.08.2021, де зазначено вихідний №106 та письмове клопотання про призначення експертизи; визнав обов`язковою явку представників сторін та директора ТОВ "Хім-Агро-Сервіс".

21.09.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. У клопотанні позивач просить суд доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерта поставити таке питання: Чи підпис на листі від 06.08.2021 за №106, направленого від імені ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" належить ОСОБА_1 чи іншій особі? В обґрунтування клопотання посилається на те, що заява ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" №106 від 06.08.2021 про відмову від позову та закриття провадження у справі №927/507/21 не могла бути підписана директором товариства, оскільки остання перебуває за межами території України. Крім того, зазначає, що слідчим відділом Чернігівського РУП ГУ НП у Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42021272010000182 від 09.09.2021 щодо завідомо підробленого документа - листа №106 про відмову позивача від позову.

У судове засідання 21.09.2021 прибули повноважні представники учасників справи.

Суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки питання поставлене на вирішення експертизи не стосується предмета позову.

Також суд не прийняв відмову позивача від позову, яка викладена у заяві №106 від 06.08.2021, оскільки дії законного представника - директора товариства суперечать інтересам ТОВ "Хім-Агро-Сервіс".

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "БФ-АГРО-ІНВЕСТ" товар на загальну суму 990570,04грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000127 від 20.05.2019 на суму 620743,02грн, № РН-0000132 від 03.06.2019 на суму 147944,88грн, № РН-0000143 від 16.06.2019 на суму 80867,68грн та товарно-транспортною накладною №60 від 16.06.2019, № РН-0000175 від 17.07.2019 на суму 81985,98грн та товарно-транспортною накладною №75 від 17.07.2019 та № РН-0000194 від 16.09.2019 на суму 59028,48грн.

Накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач отримав товар, про що свідчать довіреності, видані ТОВ "БФ-АГРО-ІНВЕСТ" уповноваженому представнику на отримання від ТОВ "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" цінностей, а саме: №1 від 20.05.2019, №2 від 03.06.2019, №3 від 16.06.2019, №4 від 17.07.2019, №5 від 16.09.2019 та підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав.

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості товару становить 990570,04грн.

Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 990570,04грн, інфляційних втрат у сумі 65219,78грн та 3% річних у сумі 51521,57грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що товарно-транспортні накладні та видаткові накладні № РН-0000127 від 20.05.2019 на суму 620743,02грн, № РН-0000132 від 03.06.2019 на суму 147944,88грн та № РН-0000194 від 16.09.2019 на суму 59028,48грн - відсутні. Вважає, що прострочки по оплаті видаткових накладних немає, оскільки між позивачем та відповідачем не укладався договір, у якому б визначались строки проведення розрахунків, вимога згідно зі ст. 530 ЦК України відповідачу не виставлялась.

Позивач у відповіді на відзив спростував доводи відповідача, зазначивши, що спірні накладні направлені відповідачу, прострочення виконання зобов`язань з оплати за накладними виникло у відповідача на підставі ч.1 ст. 692 ЦК України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638, 712 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем. Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання одержувачем та скріплення печаткою накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаних накладних сторонами визначено не було і накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, за поставлений товар розрахувався несвоєчасно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 990570,04грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 65219,78грн за період з 21.05.2019 по 28.02.2021 та 3% річних у сумі 51521,57грн за період з 21.05.2019 по 28.02.2021.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 65219,78грн та 3% річних у сумі 51521,57грн підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідач доказів, які б спростували викладені вище обставини, не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 1107311,39грн, з яких 990570,04грн основного боргу, 65219,78грн інфляційних втрат, 51521,57грн 3% річних.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати у сумі 16609,67грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 42, 46, 74, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-АГРО-ІНВЕСТ" (вул. Шевченко, буд. 11, оф. 18, м. Чернігів, 14000, код 41260185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" (вул. Сільгосптехніки, 1-В, м. Яготин, Київська область, 07700, код 37412862) 990570,04грн основного боргу, 65219,78грн інфляційних втрат, 51521,57грн 3% річних та 16609,67грн судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2021.

Суддя В.В. Моцьор