Рішення № 99817763, 16.09.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 910/18471/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА»простягнення 7 414,87 грн. Учасники судового процесу:

від позивача: Рабченюк Л.П.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» про стягнення 7 414,87 грн., а саме 7 064,02 грн. основного боргу, 229,35 грн. пені, 56,31 грн. 3% річних та 65,19 грн. витрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 02.5-14/1-103 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг орендарю від 18.03.2016 року в частині своєчасного та повного відшкодування витрат позивача на утримання нежитлових приміщень, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 матеріали справи № 910/18471/20 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» про стягнення 7 414,87 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

17.06.2021 до Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 910/18471/20.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями зазначену заяву передано для розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2021 було відкрито провадження по справі № 910/18471/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у зв`язку з чим призначено судове засідання на 15.07.2021; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» є: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 01.07.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у повідомленні про вручення відмітки про вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

15.07.2021 у судове засідання з`явилися представники сторін та надали усні пояснення по справі. У судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення судового засідання у справі № 910/18471/20 на 25.08.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.

27.07.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

25.08.2021 у судове засідання прибули представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі. У судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення судового засідання у справі № 910/18471/20 на 16.09.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.

16.09.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

16.09.2021 у судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, у той час, як про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. У судовому засіданні 16.09.2021 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 02.5-14/1-103 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг орендарю від 18.03.2016 року в частині своєчасного та повного відшкодування витрат позивача на утримання нежитлових приміщень, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 7 064,02 грн. основного боргу, 229,35 грн. пені, 56,31 грн. 3% річних та 65,19 грн. витрат від інфляції.

Щодо неявки в судове засідання представника відповідача, суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.09.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, –

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» (далі – орендар, відповідач) укладено:

договір оренди № 1750 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі – договір оренди 1) відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлове приміщення № 246 (далі – майно), загальною площею 41,9 кв. м, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, яке розташоване на другому поверсі терміналу «Д», за адресою: Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі – балансоутримувач, позивач) та додаток № 1;

договір оренди № 1749 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі – договір оренди 2), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлове приміщення № 247 (далі майно), загальною площею 16,4 кв. м, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, яке розташоване на другому поверсі терміналу «Д», за адресою: Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та додаток № 1;

договір оренди № 1748 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі – договір оренди 3), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлове приміщення № 248 (далі – майно), загальною площею 18,0 кв. м, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, яке розташоване на другому поверсі терміналу «Д», за адресою: Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та додаток №1, що підтверджується тристоронніми актами приймання-передачі орендованого майна від 04.01.2016 (копії наявні в матеріалах справи).

18.03.2016 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі – балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» (далі – орендар, відповідач) укладено договір № 02.5-14/1-103 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.1.1 договору, у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування: нежитлове приміщення № 248 на другому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 18,0 кв. м., для розміщення офісу, нежитлове приміщення № 247 на другому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 16,4 кв. м., для розміщення офісу та нежитлове приміщення № 246 на другому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 41,9 кв. м., для розміщення офісу балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги: забезпечення теплом (теплова енергія); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників; використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів.

Підпунктом 1.1.2 п. 1.1 договору визначено,що балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання відповідача до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (НКРЕКП).

Згідно з п.п. 1.1.3 п. 1.1 договору, відповідач щорічно сплачує позивачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна.

Відповідно до підпунктів 2.1.1 та 2.1.6 пункту 2.2 договору, позивач зобов`язався: надавати відповідачу визначені договором послуги; щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти відповідачу рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акти приймання-здачі виконаних послуг (далі – акти), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, за період з березня 2020 року по вересень 2020 року включно було виставлено відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, а саме:

рахунок-фактура № 62/156 від 31.03.2020 на суму 296,03 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.03.2020 на суму 296,03 грн.,

рахунок-фактура № 61/404 від 30.04.2020 на суму 602,76 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.04.2020 на суму 602,76 грн.,

рахунок-фактура № 61/405 від 30.04.2020 на суму 182,12 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.04.2020 на суму 182,12 грн.,

рахунок-фактура № 61/406 від 30.04.2020 на суму 171,91 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.04.2020 на суму 171,91 грн.,

рахунок-фактура № 61/471 від 31.05.2020 на суму 535,92 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.05.2020 на суму 535,92 грн.,

рахунок-фактура № 61/472 від 31.05.2020 на суму 153,36 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.05.2020 на суму 153,36 грн.,

рахунок-фактура № 61/473 від 31.05.2020 на суму 145,68 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.05.2020 на суму 145,68 грн.,

рахунок-фактура № 62/251 від 31.05.2020 на суму 25,66 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.05.2020 на суму 25,66 грн.,

рахунок-фактура № 61/569 від 30.06.2020 на суму 535,92 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.06.2020 на суму 535,92 грн.,

рахунок-фактура № 61/570 від 30.06.2020 на суму 153,36 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.06.2020 на суму 153,36 грн.,

рахунок-фактура № 61/571 від 30.06.2020 на суму 145,68 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.06.2020 на суму 145,68 грн.,

рахунок-фактура № 62/294 від 30.06.2020 на суму 252,61 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.06.2020 на суму 252,61 грн.,

рахунок-фактура № 61/707 від 31.07.2020 на суму 535,92 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.07.2020 на суму 535,92 грн.,

рахунок-фактура № 61/708 від 31.07.2020 на суму 153,36 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.07.2020 на суму 153,36 грн.,

рахунок-фактура № 61/709 від 31.07.2020 на суму 145,68 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.07.2020 на суму 145,68 грн.,

рахунок-фактура № 62/340 від 31.07.2020 на суму 442,07 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.07.2020 на суму 442,07 грн.,

рахунок-фактура № 61/780 від 31.08.2020 на суму 535,92 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.08.2020 на суму 535,92 грн.,

рахунок-фактура № 61/781 від 31.08.2020 на суму 153,36 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.08.2020 на суму 153,36 грн.,

рахунок-фактура № 61/782 від 31.08.2020 на суму 145,68 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.08.2020 на суму 145,68 грн.,

рахунок-фактура № 62/398 від 31.08.2020 на суму 431,09 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.08.2020 на суму 431,09 грн.,

рахунок-фактура № 61/901 від 30.09.2020 на суму 535,92 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.09.2020 на суму 535,92 грн.,

рахунок-фактура № 61/902 від 30.09.2020 на суму 153,36 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.09.2020 на суму 153,36 грн.,

рахунок-фактура № 61/903 від 30.09.2020 на суму 145,68 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.09.2020 на суму 145,68 грн.,

рахунок-фактура № 62/478 від 30.09.2020 на суму 484,97 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.09.2020 на суму 484,97 грн..

Загальна сума за вказаними рахунками-фактурами та актами приймання-здачі виконаних послуг становить 7 064,02 грн.

Згідно з п.п. 2.2.1 пункту 2.2 договору відповідач зобов`язався своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору передбачено, що відповідач зобов`язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт виконаних послуг відповідач зобов`язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий позивачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту відповідачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Матеріали справи не містять мотивовані відмови відповідача від підписання актів приймання-здачі послуг, відповідно до яких останній би заперечував щодо наданих послуг.

Відповідно до п.п. 2.2.6 пункту 2.2 договору, відповідач зобов`язався щомісяця, за Графіком зняття показників електролічильників та подання їх ДП «МА «Бориспіль» (додаток № 1) знімати показники приладів обліку та надавати письмовий звіт в службу головного енергетика балансоутримувача до 20 числа кожного місяця.

Згідно з п.п. 2.2.15 пункту 2.2 договору, відповідач зобов`язався у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення ним орендованого майна, письмово повідомити про це службу головного енергетика позивача з зазначенням запланованої дати звільнення для зняття останніх показників приладів обліку та припинення передачі електричної енергії. Після чого представник позивача знімає останні показники засобів обліку, припиняє передачу електричної енергії та сторони підписують акт відключення електроустановки від діючої електромережі.

Згідно з п. 6.1 договору, договір набирає чинності з моменту укладання та діє до 03.01.2017 включно. Якщо договір підписується сторонами окремо, то датою укладання договору вважається пізніша дата.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що даний договір припиняє свою дію з дати припинення орендних відносин по договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №№ 1748, 1749, 1750 від 04.01.2016.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 02.5-14/1-103 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.03.2016 та договори оренди №№ 1748, 1749, 1750 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 04.01.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору, за період з березня 2020 року по вересень 2020 року включно було виставлено відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг на загальну суму 7 064,02 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг були надіслані відповідачу, однак акти приймання-здачі послуг відповідачем не підписані, разом з тим вмотивованої відмови від підписання відповідач не надіслав. Протилежного не доведено.

Відповідно до п.п. 2.2.2. п. 2.2 договору, відповідач зобов`язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт виконаних послуг відповідач зобов`язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий позивачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту відповідачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Отже, враховуючи вищевказані положення договору, а також відсутність з боку відповідача вмотивованої відмови від підписання актів виконаних послуг, останні вважаються підписаними з боку орендаря без жодних зауважень та заперечень щодо кількості, вартості та якості наданих послуг.

Одночасно, судом враховані посилання відповідача у відзиві на позовну заяву у якій зазначає, що працівники відповідача у період з 18.03.2020 по 14.06.2020 року включно фактично не мали можливості використовувати орендоване майно, розташованого в ДП «МА «Бориспіль». А отже, ДП «МА «Бориспіль» не міг фактично надавати послуги за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за вищевказаний період, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211, відповідно до якого на усій території України з 12 березня по 03.04.2020 встановлено карантин. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р тимчасово закрито, з 00 год. 00 хв. 17 березня 2020 р. пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення, чим фактично встановлена заборона на міжнародне авіасполучення. Розпорядження КМУ від 14.03.2020 р. № 287-р втратило чинність 13 червня 2020 на підставі постанови КМУ від 12.06.2020 № 477. Крім того відповідач посилається на сертифікати торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин як доказ неможливості використовувати орендовані приміщення у період з 18.03.020 по 14.06.2020 (копії сертифікатів наявні в матеріалах справи).

В той же час, вже після звернення позивачем до суду із даним позовом, 16.09.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому відповідач зазначає, що 07.09.2021 сплатив заборгованість в сумі 5 131,59 грн., оплативши рахунки-фактури № 61/404 від 30.04.2020, № 61/405 від 30.04.2020, № 61/406 від 30.04.2020, № 61/471 від 31.05.2020, № 61/472 від 31.05.2020, № 61/473 від 31.05.2020, № 61/569 від 30.06.2020, № 61/570 від 30.06.2020, № 61/571 від 30.06.2020, № 61/707 від 31.07.2020, № 61/708 від 31.07.2020, № 61/709 від 31.07.2020, № 61/780 від 31.08.2020, № 61/781 від 31.08.2020, № 61/782 від 31.08.2020, № 61/901 від 30.09.2020, № 61/902 від 30.09.2020, № 61/903 від 30.09.2020, що підтверджується платіжними дорученням (копії наявні в матеріалах справи).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд, у судовому засіданні 16.09.2021 вирішив закрити провадження по даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» про стягнення основного боргу в сумі 5 131,59 грн.

Однак, рахунки-фактури на оплату вартості спожитої електричної енергії № 62/156 від 31.03.2020, № 62/251 від 31.05.2020, № 62/294 від 30.06.2020, № 62/340 від 31.07.2020, № 62/398 від 31.08.2020, № 62/478 від 30.09.2020 на загальну суму 1 932,43 грн. є неоплаченими. Протилежного не доведено. Доказів сплати зазначеної заборгованості суду не надано.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання – є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було зазначено судом вище, відповідно до п. п. 2.2.2. пункту 2.2 договору, сплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 числа того ж місяця.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання є таким, що настав.

В свою чергу, відповідачем не здійснено оплату за надані послуги за відшкодування вартості еклектичної енергії відповідно до рахунків-фактур за березень-вересень 2020 року у розмірі 1 932,43 грн. Заборгованість у розмірі 1 932,43 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вартості спожитої електричної енергії підлягає задоволенню у розмірі 1 932,43 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору, орендар зобов`язаний, вразі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, керуючись п. 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 229,35 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 64,80 грн..

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 56,31 грн. та інфляційні витрати у розмірі 65,19 грн..

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дати прострочення платежу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 15,66 грн., а інфляційні витрати підлягають частковому задоволенню в сумі 20,12 грн..

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 576,33 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі № 910/18471/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальність «ІНТЕРАВІА» про стягнення основного боргу в сумі 5 131,59 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» (місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4; 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203.код ЄДРПОУ 33240887) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (місцезнаходження: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; код ЄДРПОУ 20572069) 1 932,43 грн. вартості спожитої електричної енергії, 64,80 грн. нарахованої пені, 15,66 грн. 3 % річних, 20,12 грн. інфляційних витрат та 576,33 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко