Ухвала суду № 99817307, 23.09.2021, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.09.2021 Справа № 908/2359/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Проскурякова К.В., судді: Науменко А.О., Азізбекян Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 908/2359/17

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельне підприємство “Форт” (69015, м. Запоріжжя, вул. Таганська, 16)

про стягнення вартості частини майна товариства,

пропорційну частці у статутному капіталі

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

В провадженні колегії суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя – Боєва О.С., судді: Азізбекян Т.А., Федорова О.В. перебуває справа № 908/2359/17 про стягнення з ТОВ “Інженерно-будівельне підприємство “Форт” на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі. Ухвалою суду від 14.09.2021 провадження у справі № 908/2359/17 зупинено на час проведення комплексно-комісійної судової будівельно-технічної експертизи, призначеної відповідно до ухвали суду від 01.04.2021.

21.09.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою від 21.09.2021 про забезпечення позову, якою просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України заборонити ТОВ «Інженерно-будівельне підприємство «ФОРТ» вчиняти дії щодо відчуження належного товариству майна на користь третіх осіб до набрання законної сили рішенням суду по справі №908/2359/17.

Внаслідок перебування у відпустці головуючого судді Боєвої О.С. в період з 20.09.2021 по 24.09.2021 за Розпорядженням керівника апарату суду № П-652/21 від 21.09.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи (заміна головуючого судді) для розгляду заяви про забезпечення позову. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Федорова О.В.

Внаслідок перебування на лікарняному з 22.09.2021 судді-учасника колегії Федорової О.В. за Розпорядженням керівника апарату суду № П-659/21 від 22.09.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи (заміна судді-учасника колегії) для розгляду заяви про забезпечення позову. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Науменко А.О., АзізбекянТ.А.

Згідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 139 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне прийняти заяву позивача про забезпечення позову від 21.09.2021р. у справі № 908/2359/17 до свого розгляду та вирішити її без проведення судового засідання, повідомлення та виклику учасників справи.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що майно відповідача без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, а захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову. З посиланням на ст. ст. 136, 137 ГПК України позивач вважає, що з метою недопущення порушення його прав, необхідно застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Інженерно-будівельне підприємство «ФОРТ» вчиняти певні дії, а саме здійснювати відчуження належного йому майна на користь третіх осіб, оскільки позивач не має можливості відстежувати рух активів ТОВ «Інженерно-будівельне підприємство «ФОРТ» та останній може самостійно приймати рішення щодо відчуження майна на користь третіх осіб внаслідок чого існує очевидна загроза неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, з наведених норм вбачається, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Інженерно-будівельне підприємство «ФОРТ» вчиняти певні дії, а саме здійснювати відчуження належного йому майна на користь третіх осіб, суд враховує, що позивачем жодними належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено та не обґрунтовано його припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є власністю відповідача на момент пред`явлення позову або подання цієї заяви до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. А саме, заява про забезпечення позову взагалі не містить посилань на наявність підтверджених доказами обставин, що свідчили би про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Також заявником не вказано переліку та індивідуальних ознак цього майна, його місцезнаходження, не обґрунтовано вартість цього майна, за рахунок якого може відбутись задоволення позову. Крім цього суд враховує, що предметом позову є не витребування цього майна, а стягнення суми в розмірі 20000,00 грн. вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі.

Позивачем не наведено в чому полягає зв`язок між цим конкретним заходом на забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Заявник не наводить жодного обґрунтування з відповідними доказами, які б могли свідчити про вчинення таких дій відповідачем, само по собі зазначення ним, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити та поновити порушені майнові права та інтереси позивача, не є достатньою підставою для задоволення його заяви про забезпечення позову.

Отже, вказане не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім того, заходи забезпечення позову мають стосуватися саме можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов`язання, невиконання якого стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника на необхідність зазначення у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, чого у заяві ОСОБА_1 від 21.09.2021р. не міститься, а отже може бути самостійною підставою для повернення судом вказаної заяви.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 21.09.2021р. про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 21.09.2021р. у справі № 908/2359/17 до розгляду колегії суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Науменко А.О., Азізбекян Т.А.

2. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 21.09.2021р. шляхом заборони ТОВ «Інженерно-будівельне підприємство «ФОРТ» вчиняти дії щодо відчуження належного товариству майна на користь третіх осіб до набрання законної сили рішенням суду по справі №908/2359/17 - відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст.255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя А.О.Науменко

Суддя Т.А. Азізбекян

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.