Ухвала суду № 99810214, 20.09.2021, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/2046/21

Провадження №1-м/409/3/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Третяка О.Г.

за участю секретаря судових засідань: Михайлюк Т.С.

за участю прокурора: Шестак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине Луганської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Родакове, Слов`яносербського району, Луганської області, громадянина України, який має вищу освіту, тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на вихованні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнаного винним вироком Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ до покарання у виді 13 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму, постановою президіуму Ставропольського крайового суду від 04.09.2019 року строк покарання ОСОБА_1 зменшено до 12 років 6 місяців позбавлення волі,

В с т а н о в и в :

До Білокуракинського районного суду Луганської області щодо ОСОБА_1 надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

В клопотанні зазначено, що ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 03.02.2020 року приведено у відповідність із законодавством вирок Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ до покарання у виді 13 років позбавлення волі.

Згідно постанови президіуму Ставропольського крайового суду від 04.09.2019 року строк покарання ОСОБА_1 зменшено до 12 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 засуджено вироком Промишлєнного районного суду м. Ставрополя від 01.10.2018 року, який набрав законної сили 28.01.2019 року, зміненого апеляційною ухвалою Ставропольського крайового суду від 28.01.2019 року до покарання у вигляді 13 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п`ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 1 ГУФСВП Росії по Тульській області»; кінець відбуття строку покарання - 26.09.2029 року.

У зв`язку з чим заявник просить суд визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діянь, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним вироком Промишлєнного районного суду м. Ставрополя від 01.10.2018 року, зміненого апеляційною ухвалою Ставропольського крайового суду від 28.01.2019 року. Згідно постанови президіуму Ставропольського крайового суду від 04.09.2019 року строк покарання ОСОБА_1 зменшено до 12 років 6 місяців позбавлення волі. Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 згідно з Кримінальним кодексом України.

В судове засіданні представник Міністерства юстиції України не з`явився, у клопотанні просив розглянути справу без його участі, відповідно до ст. 610 КПК України його участь не є обов`язковою. Тому судом визнано можливим розглядати клопотання у відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор в судовому засіданні просила задовольнити клопотання, зазначивши, що воно є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши письмові матеріали, додані до клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 9 Конвенції про передачу засуджених (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» № 337/95-ВР від 22.09.1995 р., компетентні органи держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положенням статті 10; або: в) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин згідно положення статті 11.

Відповідно до ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється з участю прокурора.

Судом встановлено, що громадянина України ОСОБА_1 визнано винним вироком Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року та призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п`ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації. Вирок змінено апеляційною ухвалою Ставропольського крайового суду від 28.01.2019 року. Вирок залишено в силі, щодо призначеного покарання. Вирок набрав законної сили 28.01.2019 року. Згідно постанови президіуму Ставропольського крайового суду від 04.09.2019 року строк покарання ОСОБА_1 зменшено до 12 років 6 місяців позбавлення волі.

Під час відбування покарання на території Російської Федерації засуджений ОСОБА_1 . 29.07.2019 року написав заяву, в якій попросив розглянути питання про передачу його для подальшого відбування покарання в Україну.

Як вбачається з довідки ФКУ ВК-11 УФСІН Росії по Ставропольському краю від 26.01.2021 року, станом на 19.01.2021 рік строк покарання ОСОБА_1 складає 4 роки 03 місяці 22 дні, невідбутий - 08 років 02 місяці 07 днів.

В матеріалах справи є характеристика на ОСОБА_1 .

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст. 6 Конвенції про передачу засуджених від 21.03.1983 р. та ст. 610 ч. 2 КПК України.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених 1983 року, до якої приєдналася Україна 22.09.1995 року та діє на території України з 01.01.1996 року та Російської Федерації з 07.04.2005 року.

Крім того, згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про передачу засуджених 1983 року у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Відповідно до Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за замах на незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а також в особливо великих розмірах, передбачена ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією Особливої частини КК України.

При цьому, в ході проведення судом перевірки положень Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв`язку з яким ухвалено вирок, встановлено, що ОСОБА_1 засуджений за замах на незаконний збут таких наркотичних засобів, як 1) піролідіновалерофенон - похідне N-метилефедрону, масою 395,420 гр, 2) метиловий ефір бутанової кислоти масою 441,270 гр, 3) піролідіновалерофенон - похідне N-метилефедрону, масою 2,050 гр.

Згідно Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 770 від 06.05.2000 року (Список № 2, Таблиця 1) хімічна речовина мефедрон визначена як особливо небезпечна психотропна речовина, а відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України N 188 від 01.08.2000 року "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу" її розміри до 0,15 гр. є невеликими, від 1,5 гр. до 15,0 гр. великими, від 15,0 гр. і більше особливо великими.

Таким чином, дії ОСОБА_1 щодо замаху на збут за попередньою змовою групою осіб такої речовини, як мефедрон в розмірі 395,420 гр та 2,050 гр, за які він засуджений вироком Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року, згідно із законодавством України є кримінальним злочином, передбаченим ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, з тією різницею, що мефедрон законодавством України визначений не наркотичним засобом, а особливо-небезпечною психотропною речовиною і вказаний вище розмір законодавством України визначений також як особливо великий.

Разом з тим, є наркотичними засобами метиловий ефір бутанової кислоти - 3.3. демитил-2-(1-циклогексилметил) - 1Н-індазол-3-карбоксамид, відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 770 від 06.05.2000 року (Список № 1, Таблиця 1).

Враховуючи наведене, суд вважає, що вирок Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року частково відповідає вимогам кримінального законодавства України, а саме, в частині засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ, яке є в Україні злочином, передбаченим ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, але окрім санкції статті. Вирок суду іноземної держави в частині засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ відповідає законодавству України, оскільки аналогічні дії є в Україні злочином, передбаченим ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, як за кваліфікуючою ознакою вчинення групою осіб за попередньою змовою, так і предметом якого є наркотичні засоби чи психотропні речовини в особливо великих розмірах.

Крім того, призначене ОСОБА_1 судом іноземної держави покарання за злочин, передбачений за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ, перевищує дві третини максимального строку позбавлення волі, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у випадку засудження за замах на вчинення даного злочину (ч. 3 ст. 68 КК України) замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою в особливо великому розмірі.

Разом з тим, за своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи, не повинні вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавством держави виконання вироку можуть призначатися за вчинення злочину, а тому судом при приведенні вироку Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року стосовно ОСОБА_1 у відповідність з законодавством України не може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції, яка передбачає у разі зміни вироку застосувати процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений, набрав чинності, строк покарання, який має відбувати засуджений, більше шести місяців, надано згоду на передачу засудженого в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством України, суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ст. 11 Конвенції, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до Кримінального Кодексу України та визначає покарання.

Згідно з ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у вигляді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків:

- якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

- якщо строк покарання призначений вироком суду іноземної держави, є меншим ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, за своїм характером покарання не повинно посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину.

Дії передбачені ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ відповідають діям, передбаченим ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України.

Визначаючи строк позбавлення волі з урахуванням вимог ч. 4 ст. 610 КПК України, суд приймає до уваги, що на час вчинення злочину ОСОБА_1 санкцією ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України передбачений строк покарання у вигляді позбавлення волі строком від 9 до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Вироком Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму, що не відповідає межам санкції ч.3 ст.307 КК України, тому суд застосовує положення ч.4 ст.610 КПК України та дотримується строку, визначеного законодавством України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України у вигляді восьми років позбавлення волі без конфіскації майна. Постановою президіуму Ставропольського крайового суду від 04.09.2019 року строк покарання ОСОБА_1 зменшено до 12 років 6 місяців позбавлення волі.

У період який зараховано ОСОБА_1 вироком Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року тримання під вартою з 27.09.2016 року по 01.10.2018 рік, діяли положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 21 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», що набрав чинності 24 грудня 2015 року, а саме: зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Дана норма була скасована Законом № 2046-VIII, що набрав чинності 21 червня 2017 року.

Статтею 5 КК України визначено низку умов, за яких допускається надання зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У тих випадках, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4 ст. 5 КК України), тому період затримання та тримання засудженого під вартою з 27 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року, слід на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З урахуванням наведеного, суд вважає клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Промишлєнного районного суду м.Ставрополя від 01.10.2018 року щодо ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 12 березня 1983 року), ст. ст. 369-372, 602, 606-610 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Промишлєнного районного суду м. Ставрополя від 01.10.2018, зміненого апеляційною ухвалою Ставропольського крайового суду від 28.01.2019, зміненого постановою президіуму Ставропольського крайового суду від 04.09.2019 року строк покарання ОСОБА_1 зменшено до 12 років 6 місяців позбавлення волі, яким громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Родакове, Слов`яносербського району, Луганської області, громадянина України, який має вищу освіту, тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на вихованні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ до покарання у виді 13 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму.

Визначити положення Кримінального кодексу України, яким передбачено відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Промишлєнного районного суду м. Ставрополя від 01.10.2018, а саме: ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ відповідає ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України.

За вироком Промишлєнного районного суду м. Ставрополя від 01.10.2018 вважати:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України до восьми років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 відраховувати з дня оголошення вироку - з 01.10.2018. Зарахувати в даний строк час тримання під вартою ОСОБА_1 з 27.09.2016 до 01.10.2018.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 27.09.2016 по 20.06.2017, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до Закону України від 21.11.2015 № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», що набрав чинності 24.12.2015.

Запобіжний захід залишити тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом семи днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Г.Третяк