Вирок № 99799543, 21.09.2021, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/35/21

Провадження № 1-кп/168/37/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі колегії суддів під головуванням судді- Малюти А.В.,

суддів - Назарука О.В., Хаврони О.Й.,

секретаря с/з - Сулеви Н.С.,

з участю:

прокурора - Поліщука С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 та його захисника - Коренги В.А.,

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Вижівка в залі суду справу про обвинувачення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м.Луцьк Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ,

громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою,

неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, непрацюючого, відповідно до статті 89 КК України раніше не судимого, ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 04 серпня 2021 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 жовтня 2021 включно, без можливості внесення застави

у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 121 КК України (кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018030110001983 від 07 вересня 2018 року),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в ніч з 27 на 28 липня 2020 року близько 23 год. 00 хв., знаходячись за місцем реєстрації в будинку АДРЕСА_2 , під час вживання алкогольних напоїв зі своїм знайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на грунті особистих неприязних відносин з останнім, керуючись метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій особі, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, не встановленим в ході досудового розслідування предметом з наявними ріжучими властивостями, заподіяв потерпілому, який перебував в стані тяжкого алкогольного сп`яніння, різану рану шиї з пошкодженням гортані, під`язикової кістки, обох яремних вен, лівої загальної сонної артерії. Після чого посмертно, не встановленим в ході досудового розслідування предметом з наявними ріжучими властивостями, заподіяв ОСОБА_4 травматичну ампутацію п`ятого пальця лівої кисті на рівні головки проксимальної фаланги.

Згідно з висновку судово-медичної експертизи №115 від 06 жовтня 2020 року безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 є різане поранення шиї з пошкодженням загального стовбура сонної артерії, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею, що призвело до гострої крововтрати, яка перебуває в прямому причинному зв`язку із її настанням та за ступенем тяжкості належить до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення (а.с.222.Т.2).

Вказані умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані як вбивство, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частино 1 статті 115 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково. Заперечив свою вину за частиною першою статті 115 КК України у вбивстві ОСОБА_4 . Згоден, що його дії привели до смерті людини - потерпілого ОСОБА_4 . Вважає, що з його сторони це було перевищення меж необхідної оборони. В подальшому ОСОБА_1 ствердив, що це не було умисне вбивство. Бо не було наміру вбити. Пояснив, що приїжджає у село Поліське Старовижівського району Волинської області один раз в півроку, рік, бо там проживає його родина. Зокрема, його бабуся. Будинок по АДРЕСА_2 належить його сім`ї. 27 липня 2020 року знаходився у будинку, де відбулася подія. В цей день допомагав рідні (брату батька ОСОБА_5 ) по господарству. А ввечері за вказаною адресою відпочивали разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Сиділи до пізньої години. Був вже вечір близько 22.00 год. Всі вони втрьох вживали алкоголь. Сиділи, грали в нарди та доміно. ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, але зміг пересуватися. Пішов у дальню кімнату сам. Ліг спати у цій кімнаті, де згодом було знайдено його труп. Після дзвінка бабусі поїхав до неї. Всі з хати повиходили. Коли повернувся через годину, то побачив, що в будинку по АДРЕСА_2 хтось побував. У хаті речі були розміщені не втому порядку, коли йшов з хати. Почув, що в крайній кімнаті хтось шкрябає. Коли зайшов в кімнату, то в кутку побачив ОСОБА_4 . У цей час почалася словесна перепалка і обвинувачений хотів виштовхнути потерпілого з хати. Почалася бійка. ОСОБА_4 перший раз ударив ОСОБА_1 у голову, а другий - у ніс. У нього почала з носа йти кров, хоча другий удар не був великої сили. Обвинувачений ствердив, що він з дитинства займається змішаними видами єдиноборства і по відношенню до потерпілого є сильнішим. ОСОБА_4 першим дістав ножа, а ОСОБА_1 хотів його відібрати. Потерпілий тримав ножа перед ним, у стоячому положенні, лицем до лиця. Обвинувачений хотів йому викрутити руки. Викрутив руки проти часової стрілки. При цьому ОСОБА_4 другою рукою схопив ніж за ріжучу його частину. Коли викручували йому руку, він ножа потягнув на себе. При траєкторії руху ножа зліва направо і знизу до верху під кутом 45 градусів він наніс собі удар ножем у шию. Саму кров потерпілого не бачив, а побачив як людина впала на матрац. Біля тіла знаходився декілька хвилин. Зрозумів, що ознак життя ОСОБА_4 не подає. Коли побачив тіло покійного, відчув дискомфорт ,стало погано. Пішов на вулицю. Ножа взяв із собою. Виніс ножа і поклав нього по правій стороні сараю, щоб ніхто не брав. Ампутованого пальця не бачив. Припускає, що потерпілий ампутував собі палець під час того, коли схопив рукою за лезо ножа. Чи закривав тіло покійного матрацом не пам`ятає. Цілу ніч ходив у стресовому стані, більше конфліктів тоді не було. Пояснити в судовому засіданні висновки експерта, що потерпілий в момент спричинення йому ушкодження знаходився в горизонтальному положенні (лежачи на матраці) спиною чи задньо-лівим боком до нападника та ампутація п`ятого пальця лівої кисті на рівні головки проксимальної фаланги утворилося після настання смерті ОСОБА_4 не зміг.

В своєму останньому слові обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що немає, що сказати і додати.

Прокурор в судовому засіданні вказав, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться матеріалами справи. Дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115 КК України кваліфікуються як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто вбивство. Тілесні ушкодження у вигляді рани шиї потерпілого наносились не при обставинах, на які вказує ОСОБА_1 , а в лежачому положенні ОСОБА_4 , який перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння. Тобто в безпорадному стані. Це у великій мірі впливало на здатність до активних дій, оскільки характер ушкодження відповідає саме такому положенні тіла. Окрім того, основним осередком виявлення крові потерпілого є матрац. І як вказує експерт, переміщення тіла після смерті не відбувалося. Що підтверджує відсутність будь-яких слідів волочіння чи зміни обстановки в кімнаті. В той же час ампутований палець без відсутності ознак кровотечі, свідчить лише про те, що обвинувачений обрізав палець після вбивства ОСОБА_4 . Бо велика крововтрата в результаті різаної рани шиї є причиною відсутності кровотечі з вказаного пальця. Тобто відсутній факт перевищення межі необхідної оборони зі сторони обвинуваченого. Оскільки обвинуваченому не було підстав перевищувати межі необхідної оборони, в зв`язку із відсутністю такої необхідності. Всі докази по справі в межах кримінального процесуального законодавства є належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність та взаємозв`язок між собою - достатніми для прийняття законного процесуального рішення. Просив визнати ОСОБА_1 винним та призначити покарання в межах санкції вказаної статті, 12 років позбавлення волі. Прокурор в судовому засіданні також просив суд вирішити інші питання при ухваленні вироку. Стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати. Зазначив, що цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України. Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 залишити попередню, а саме тримання під вартою до вступу вироку в законну силу без права внесення застави.

Потерпілий ОСОБА_3 повністю погодився із думкою прокурора. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_1 вибачення не попросив. Із покійним ОСОБА_4 обвинувачений був знайомий особисто. ОСОБА_1 вчинив злочин зухвало (зарізав брата як курку). Тому просив йому призначити покарання максимального терміну.

Сторона захисту - адвокат Коренга В.А., зазначив, що сторона обвинувачення під час судового розгляду не надала доказів про вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 115 КК України. Окрім того вказує, що обвинувачений 27 липня 2020 року спиртного не вживав. Вважає, що висновок експерта судово-медичної експертизи № 115 від 06 жовтня 2020 року є необґрунтованим припущенням. Бо, враховуючи положення трупа і розміщення рани - фактично рана знаходиться зверху над матрацом. В такому положенні для заподіяння смертельної рани шиї ОСОБА_4 - ОСОБА_1 мав би нахилитися над потерпілим і в цьому випадку кров з його носа неминуче потрапила б на одяг покійного. Попри це згідно з висновку експертизи речових доказів № 58 від 15 жовтня 2020 року на жодній з речей одягу, вилучених під час огляду місця події (огляд трупа) від 30 липня 2020 року крові, яка може походити від ОСОБА_1 не виявлено. Зазначив, що сторона обвинувачення не спростувала покази ОСОБА_1 щодо застосування останнім необхідної оборони. Бо потерпілий ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння і відчувши, що є слабшим від обвинуваченого, під час конфлікту скористався ножем. Тому беззаперечним є факт перебування ОСОБА_1 в стані необхідної оборони та відсутності перевищення меж необхідної оборони з його сторони. Просить виправдати ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115 КК України на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України за недоведеністю, а кримінальне провадження закрити.

Заслухавши показання учасників судового провадження, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, які, відповідно до статей 85, 86 КПК України визнані судом належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, встановленому чинним законодавством та підтверджують певні обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, суд дійшов до наступного.

Незважаючи на фактичне невизнання своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:

- поясненнями потерпілого ОСОБА_3 , який суду показав, що він являється братом загиблого ОСОБА_4 . Проживає у смт.Турійськ Волинської області. Один раз на два місяці приїзджав до покійного брата. У липні 2020 року (спочатку оговорився, що в серпні 2020 року) біля 23.00 години до нього подзвонив його двоюрідний брат ОСОБА_7 . Він проживає у селі Поліське Старовижівського району. Повідомив про вбивство брата. Після чого він відразу ж приїхав у село Поліське. Вважає, що по характеру нанесення тілесних ушкоджень тілу покійного, брата зарізали, знаходячись зверху. Мобільного телефону у покійного ОСОБА_4 не було. Він ніколи не ходив із ножем, не мав звичок до крадіжок, не був конфліктним. Ствердив, що покійний ОСОБА_4 за статурою нижчий від обвинуваченого ОСОБА_1 Хата , в якій відбулось вбивство, пустка. Належить родичам обвинуваченого. Коли приїхав у село Поліське і зайшов до цієї хати - будинку АДРЕСА_2 , то там слідів боротьби не було;

- поясненнями ОСОБА_6 , який ствердив, що напередодні вбивства 27 липня 2020 року у понеділок випивали у будинку, де все відбулося. До нього прийшов обвинувачений ОСОБА_1 , якому дав велосипеда, щоб він купив хліба. Були вчотирьох: він, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 і покійний ОСОБА_4 . ОСОБА_7 із ОСОБА_1 грали в нарди. ОСОБА_4 сидів зліва від нього, а ОСОБА_1 та ОСОБА_7 справа. Розпивали самогонку. Щодо вживання обвинуваченим ОСОБА_1 алкоголю, то чіткої відповіді суду не надав. Спочатку на запитання прокурора ствердив, що обвинувачений вживав спиртні напої, а потім на запитання сторони захисту - заперечив. Сказав, що ОСОБА_12 був тверезим і, що він не пив. Ствердив, що конфлікту між обвинуваченим та покійним ОСОБА_4 не було. Більше того, останній був у стані сильного алкогольного сп`яніння. Тому ОСОБА_1 взяв і завів ОСОБА_4 у крайню кімнату. Згодом ОСОБА_6 встав і вийшов, а за ним вийшов і ОСОБА_7 . Фактично в хаті залишилися ОСОБА_1 і ОСОБА_4 . Коли виходили, то їх ще провів ОСОБА_1 . Більше до хати не поверталися. ОСОБА_4 із хати не виходив;

- поясненнями ОСОБА_7 , який ствердив, що 27 липня 2020 року зайшов до обвинуваченого ОСОБА_1 , бо забув у нього окуляри і табакерку. ОСОБА_1 купив горілки, але сам алкоголю не вживав. Раніше дружина ОСОБА_14 забрала свого чоловіка від їхньої компанії. Оскільки покійний ОСОБА_4 був дуже випившим, то ОСОБА_1 добровільно завів потерпілого у кімнату. Це була кімната пустка, де не було ліжка. Як йшов із хати додому спати, то ОСОБА_1 на вулицю не виходив. Залишилися в хаті ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;

- поясненнями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , які ствердили, що ОСОБА_1 у денну пору 27 липня 2020 року допомагав їм возити солому, але алкогольних напоїв не вживав. Решта допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 надали пояснення, які відношення до справи не мають.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, а також досліджені під час судового розгляду письмові та речові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, і судом не встановлено. Дані докази є переконливими, логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених статтею 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, окрім показів потерпілого, свідків також підтверджується змістом письмових та речових доказів кримінального провадження, досліджених в ході судового слідства. В судовому засіданні досліджені письмові та речові докази, що надані стороною обвинувачення і, які на думку суду підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за частиною 1 статті 115 КК України:

-витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального

провадження 12020030000000560, дата реєстрації 30 липня 2020 року. Із наданого стороною обвинувачення витягу з ЄРДР, вбачається, що 29 липня 2020 року надійшла заява від ОСОБА_7 про виявлення трупа ОСОБА_23 з ознаками насильницької смерті за місцем проживання - АДРЕСА_2 з ознаками насильницької смерті (а.с.67.Т.1). Вказане повідомлення внесено до ЄРДР на підставі рапорту щодо зареєстрованого Старовижівським ВП Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області за повідомленням ОСОБА_7 (а.с.174.Т.1);

- протокол від 30 липня 2020 року огляду місця події. Об`єктом огляду є територія господарства, що розміщена за адресою АДРЕСА_2 . В будинку за вказаною адресою у кімнаті №5 в куті на підлозі виявлено матрац сірого кольору. На матраці виявлено труп ОСОБА_4 . Труп лежачий на правому боці. Голова знаходиться на матраці в положенні доверху. Права верхня кінцівка під тулубом, а ліва на грудній клітці. Ліва верхня кінцівка відмічається відсутністю п`ятого пальця по суглобовій ділянці. Труп одягнуто у куртку сірого кольору, футболку темно-сірого кольору, штани темно-синього кольору. На матраці, на якому розміщено труп, в ділянці знаходження шиї наявне пошкодження матрацу (порізи). Поблизу трупа (розміщення голови), на підлозі, матраці виявлено плями бурого кольору. Крім цього на момент огляду місця події труп ОСОБА_4 частково був покритий матрацом сірого кольору, на якому виявлено сліди речовини бурого кольору. А при верхніх кінцівках трупа ОСОБА_4 виявлено резинові тапки синього кольору (а.с.175-191.Т.1);

- DVD-диск, додаток до протоколів огляду від 30 липня 2020 р., оглянутий в судовому засіданні (а.с.189.Т.1);

- протокол від 30 липня 2020 року огляду трупа (а.с.204-210.Т.1). Цей факт та докази (розміщення трупа, аналіз розміщення предметів огляду навколо нього) свідчить про відсутність боротьби між обвинуваченим ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_4 . Що спростовує твердження адвоката Коренги А.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно обов`язкової наявності крові обвинуваченого на одязі ОСОБА_4 ЇЇ відсутність є доказом відсутності боротьби між обвинуваченим і потерпілим. Тому суд приходить до висновку про відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту. Що виключає перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони;

- лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 (а.с.215.Т.1). Даний доказ вказує на те, що смерть покійного настала внаслідок різаних ран шиї;

- висновок від 06 жовтня 2020 року експерта за №115. Згідно результатів лабораторних методів дослідження у крові від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт - 3.97%. При судово-імунологічному дослідженні крові трупа встановлено,що кров відноситься до групи В з ізогемаглютинінами анти-А. Різані пошкодження утворилися від дії залізо місткого предмету, у якого наявні ріжучі властивості ( не виключається леза клинка ножа). Відповідно до судово-медичного діагнозу встановлено такі тілесні ушкодження: №1- різана рана шиї з пошкодженням гортані,від язикової кістки, обох яремних вен,лівої загальної сонної артерії. Дане пошкодження є прижиттєвим; №2-ампутація п`ятого пальця лівої кисті на рівні головки проксимальної фаланги. Дане ушкодження утворилося після настання смерті ОСОБА_4 . Враховуючи характер тілесного ушкодження №1 (рани шиї), даних протоколу огляду місця події зроблено висновок про те, що потерпілий в момент спричинення йому ушкодження знаходився в горизонтальному положенні (лежачи на матраці) спиною чи задньо-лівим боком до нападника. Різана рана шиї перебуває в прямому причинному зв`язку із настанням смерті (а.с.222-224.Т.1);

- висновок від 08 жовтня 2020 року експерта за №115А (додатковий). Згідно заключення експерта виникнення тілесних ушкоджень (різаної рани шиї, травматичної ампутації п`ятого пальця лівої кисті), виявлених на трупі ОСОБА_4 при обставинах події в ніч з 27 на 28 липня 2020 року в будинку АДРЕСА_2 твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що під час бійки з ОСОБА_4 останній різко рвонув йому руку та попав сам собі лезом ножа в область шиї з ліва на право, є малоймовірним (а.с.226-227.Т.1).

Дані докази спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_1 , що мотивом заподіяння смерті ОСОБА_4 був захист обвинуваченого від нападу потерпілого. А посмертна ампутація п`ятого пальця лівої кисті ОСОБА_4 спростовує твердження обвинуваченого, що потерпілий під час боротьби мимоволі сам собі відрізав палець внаслідок руху лівою рукою вздовж леза ножа. Тому суд приходить до висновку про відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту. Що виключає перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони;

- протоколи від 02 вересня 2020 року тимчасового доступу до речей і документів, протокол від 22 вересня 2020 року огляду речей: дисків CD-R та DVD-R «ПрАТ Київстар». DVD-диск, додаток до протоколів огляду 30 липня 2020 р., оглянутий в судовому засіданні (а.с.14,16-17.Т.2);

- протокол обшуку від 27 серпня 2020 року, DVD-диск, додаток до протоколу обшуку від 27 серпня 2020 р., оглянутий в судовому засіданні та протокол огляду речей (а.с.38, 45, 89.Т.2);

- висновок від 11 серпня 2020 року експерта судової дактилоскопічної експертизи за № 368, згідно якого встановлено, що п`ятнадцять слідів пальців рук та два сліди долоней рук під час проведення огляду місця події 29-30 липня 2020 року в будинку АДРЕСА_2 залишені особою - ОСОБА_1 (а.с.65-87.Т.2). Даний доказ підтверджує обставину присутності вказаної особи на місці скоєння кримінального правопорушення;

- висновок від 16 жовтня 2020 року експерта судової імунологічної експертизи за № 59. Згідно висновку встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-«А» системи «АВО», а кров обвинуваченого ОСОБА_1 - до групи В з ізогемаглютиніном анти-«В» системи «АВО». Встановлено, що кров, виявлена на тюлі, може походити від потерпілого і не може походити від обвинуваченого. А кров, виявлена на гумових тапочках синього кольору, складному ножі (частково поломаному) може походити від обвинуваченого ОСОБА_1 і не може походити від потерпілого ОСОБА_4 (а.с.99-100.Т.2);

- висновок від 15 жовтня 2020 року експерта судової імунологічної експертизи за № 58. Відповідно до висновку встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-«А» системи «АВО», а кров обвинуваченого ОСОБА_1 - до групи В з ізогемаглютиніном анти-«В» системи «АВО». Встановлено, що кров на вилученому одязі ОСОБА_4 (куртці, футболці, трусах, штанах) може походити від потерпілого і не може походити від обвинуваченого (а.с.114-120.Т.2).

Дані докази спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_1 , що мотивом заподіяння смерті ОСОБА_4 був його захист від нападу потерпілого. А посмертна ампутація п`ятого пальця лівої кисті ОСОБА_4 спростовує твердження обвинуваченого, що потерпілий під час боротьби мимоволі сам собі відрізав палець внаслідок руху лівою рукою вздовж леза ножа. Адже тілесні ушкодження у вигляді рани шиї потерпілого наносились не при обставинах, на які вказує ОСОБА_1 , а в лежачому положенні ОСОБА_4 , який перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння. Тобто в безпорадному стані. Це у великій мірі впливало на здатність до активних дій, оскільки характер ушкодження відповідає саме такому положенні тіла. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту. Що виключає перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони. Тому суд погоджується із твердженням сторони обвинувачення щодо відсутності факту перевищення меж необхідної оборони зі сторони обвинуваченого;

- протокол від 28 жовтня 2020 року тимчасового доступу до речей і документів, протокол від 28 жовтня 2020 року огляду речей: диска CD-R з інформацією про ID-картки, анкетні дані, рух коштів по банківських платіжних картках ПАТ КБ «Приватбанк». CD-R диск, додаток до протоколів огляду 28 жовтня 2020 р., оглянутий в судовому засіданні (а.с.178-193.Т.2);

- висновок від 03 серпня 2020 року судово-медичного експерта за №598 та висновок від 02 жовтня 2020 року судово-медичного експерта за № 786. Відповідно до висновків встановлено, що такі тілесні ушкодження обвинуваченого ОСОБА_1 : забій м`яких тканин спинки носа; оперізуючі садна обох передпліч у нижній третині; синець по тильній поверхні правої кисті в основі 3.4,5 пальців. Забій м`яких тканин спинки носа; оперізуючі садна обох передпліч у нижній третині та їх морфологічні особливості вказують на те, що вони утворилися в часі після вчинення кримінального правопорушення, тобто після ночі з 27 на 28 липня 2020 року, а синець по тильній поверхні правої кисті в основі 3.4,5 пальців - як до так і після вказаної дати (а.с.3-4,18-20.Т.3). Даний доказ спростовує твердження обвинуваченого ОСОБА_1 , що мотивом заподіяння смерті ОСОБА_4 був захист обвинуваченого від нападу потерпілого. Тому суд приходить до висновку про відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту. Що виключає перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони;

- висновок від 20 серпня 2020 року № 264 комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно з яким встановлено, що в період часу вчинення кримінального правопорушення обвинувачений міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Будь-яких психічних захворювань або тимчасово хворобливого стану розладу психічної діяльності не встановлено. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. На час вчинення кримінального правопорушення підстав для кваліфікації фізіологічного афекту чи іншого емоційного стану, який би суттєво вплинув на свідомість та діяльність ОСОБА_1 - не встановлено. Він спроможний був розуміти значення своїх дій, керувати ними та прогнозувати їх наслідки (а.с.11-13.Т.3). Даний доказ стверджує обставину того, що настання смерті ОСОБА_4 охоплювалося прямим умислом винного. Але мотив діяння у формі захисту винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно-небезпечного посягання відсутній. Тому суд приходить до висновку про відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту. Що виключає перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони;

- протокол від 07 вересня 2020 року проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_1 . Під час слідчого експерименту на місці події показав, що близько 23.00 год. 27 липня 2020 року він повернувся до свого будинку АДРЕСА_2 . Замок був вирваний, а двері до будинку відчинені. Зайшовши до хати, побачив, що речі знаходяться не на своїх місцях. Зайшов у крайню кімнату без освітлення. У лівому кутку побачив ОСОБА_4 в положенні «присядки». Подумав, що він прийшов здійснити крадіжку. Хотів його виштовхати. У відповідь ОСОБА_4 наніс йому удар правою рукою по голові, а потім прямо в ніс. Виникла словесна перепалка. Він вийшов у іншу кімнату, бо з носа йшла кров. Повернувшись повторно щоб вивести ОСОБА_4 з житла, побачив останнього з ножем у правій руці. ОСОБА_4 замахнувся ножем у напрямку ОСОБА_1 . Під час боротьби за ніж обвинувачений двома руками рвонув праву руку ОСОБА_4 в напрямку зліва направо і доверху. Внаслідок цього руху і була завдана різана рана на шиї потерпілого. Припускає, що внаслідок цього ривка також був відрізаний і палець (а.с.14-15.Т.3);

- DVD-диск, додаток до протоколу слідчого експерименту від 07 вересня 2020 року, оглянутий в судовому засіданні (а.с.16.Т.3).

Дані докази спростовуються матеріалами справи та поясненнями свідків. З огляду на наведене, до показань ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту суд ставиться критично і їх розцінює, як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Перелічені докази, надані стороною обвинувачення та досліджені у судовому засіданні, з огляду на положення частини 1 статті 94 КПК України є належними, допустимими і достовірними.

Вказані висновки експертів є повними, із наданням чітких відповідей на поставлені запитання, об`єктивними та науково обґрунтованими та такими, що узгоджуються по змісту з іншими доказами у кримінальному провадженні, а тому суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, і такими, що доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінюючи наведені докази, суд приходить до висновку про те, що вони поза розумним сумнівом повністю доводять пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення. Узгоджуються між собою щодо часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, у справі не встановлено будь - яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених вище зібраних на досудовому слідстві доказів.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він заподіяв смерть ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони. Бо у нього не було наміру та причин вбивати ОСОБА_4 . Оскільки вони повністю спростовані в ході судового розгляду справи, а вина ОСОБА_1 підтверджена сукупністю досліджених доказів.

З огляду на наведене, не визнання обвинуваченим винуватості у пред`явленому йому обвинуваченні за частиною 1 статті 115 КК України суд розцінює, як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19 (провадження 51-3411км20) зазначено про те, що згідно з законом належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, чинне законодавство не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Навпаки, визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 115 КК України доведена в судовому засіданні повністю. Суд погоджується із кваліфікацією дій обвинуваченого органом досудового слідства.

Його умисні дії, які виразились у протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто вбивстві, суд кваліфікує за частино 1 статті 115 КК України.

В судових дебатах захисник - адвокат Коренга А.В. просив виправдати ОСОБА_1 за недоведеністю, а кримінальне провадження закрити. Хоча перед тим зазначив, що беззаперечним є факт перебування ОСОБА_1 в стані необхідної оборони та відсутність перевищення меж необхідної оборони з його сторони.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно частин 1-3 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 26 квітня 2002 року щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.

В Постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року, справа №201/10870/16, зроблено висновок про те, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

В постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року, справа №593/1577/18, зроблений висновок про те, що для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Під час судового розгляду було встановлені обстановка і фізичні дані потерпілого та обвинуваченого (потерпілий ОСОБА_4 нижчого росту від обвинуваченого), відсутність у обвинуваченого мотиву діяння - захисту винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання та встановлено відсутність самого акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту. Бо потерпілий в момент спричинення йому ушкодження знаходився в горизонтальному положенні (лежачи на матраці) спиною чи задньо-лівим боком до нападника. А ампутація п`ятого пальця лівої кисті на рівні головки проксимальної фаланги потерпілого утворилася після настання смерті ОСОБА_4 . Дані обставини справи підтверджені дослідженими в суді висновками експертів від 06 жовтня 2020 року за №115 та від 08 жовтня 2020 року за №115А (додатковий). Судом також враховано висновки від 03 серпня 2020 року за №598 та від 02 жовтня 2020 року за № 786 судово-медичних експертів. Згідно них забій м`яких тканин спинки носа; оперізуючі садна обох передпліч у нижній третині та їх морфологічні особливості на тілі ОСОБА_1 вказують на те, що вони утворилися в часі після вчинення кримінального правопорушення, тобто після ночі з 27 на 28 липня 2020 року. Що виключає перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони.

Будь-яких доказів, які б свідчили про наявність стану необхідної оборони в момент скоєння вбивства суду не надано.

Таким чином, суд не знаходить підстав для взяття до уваги позиції обвинуваченого ОСОБА_1 про перекваліфікацію його дій на умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Що в свою чергу є протилежним проханню адвоката Коренги В.А. щодо виправдання ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115 КК України за недоведеністю.

Згідно вимог статті 65 КК України призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина 2 статті 61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень частини 2 статті 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Системний аналіз та юридичний зміст положень статті 65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Аналогічні положення містяться і в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (пункт 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених статтею 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 115 КК України, яке відповідно до положень статті 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 , передбачена статтею 67 КК України: вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває у безпорадному стані. Дана обставина підтверджується висновком експерта за №115 від 06 жовтня 2020 року. Згідно результатів лабораторних методів дослідження у крові від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт - 3.97%. Враховуючи характер тілесного ушкодження №1 (рани шиї), даних протоколу огляду місця події, зроблено висновок про те, що потерпілий в момент спричинення йому ушкодження знаходився в горизонтальному положенні (лежачи на матраці) спиною чи задньо-лівим боком до нападника.

Суд виключає таку обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 , як вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, за недоведеністю її стороною обвинувачення. Зокрема, в матеріалах справи відсутні результати лабораторних методів дослідження у крові ОСОБА_1 слідів етилового спирту на момент скоєння злочину. А покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , які ствердили, що ОСОБА_1 у денну пору 27 липня 2020 року допомагав їм возити солому, але алкогольних напоїв не вживав, виключають обвинувачення, що ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння .

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , передбачені статтею 66 КК України судом не встановлені.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , судом встановлено, що останній зареєстрований у с.Поліське Старовижівського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, непрацюючий, в порядку статті 89 КК України несудимий, за місцем проживання характеризується посередньо.

При призначенні ОСОБА_1 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких; особу винного, який в порядку статті 89 КК України рахується несудимим; позицію потерпілого ОСОБА_24 про призначення покарання обвинуваченому максимального терміну, а тому вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 115 КК України у виді позбавлення волі строком 10 років.

Таке покарання, на думку суду відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою без права внесення застави залишити до моменту вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов не заявлявся.

На стадії досудового розслідування вказаного кримінального провадження, ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2020 року накладено арешт на майно.

Суд вважає, що на сьогодні відпала потреба у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому необхідно скасувати арешт на вказане майно.

Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України з обвинуваченого в дохід держави слід стягнути процесуальні витрати за проведення експертиз: судової дактилоскопічної експертизи в сумі 2 615,20 гривень та судової молекулярно-генетичної експертизи в сумі 18 509,99 гривень, а всього в сумі 21 125,19 гривень.

В порядку статті 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Окрім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 03 вересня 2018 року близько 23 год. 30 хв. поблизу кафе «Казка», що розташоване по бульвару Л.України,3 в м.Ковель Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, який раптово виник на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_2 , керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, умисно наніс один сконцентрований удар кулаком в ліву частину голови потерпілого.

Чим заподіяв тілесні ушкодження. А саме: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді лінійного поздовжнього перелому піраміди лівої скроневої кістки без зміщення відламків з проходженням лінії перелому через барабанну порожнину та з вогнищами забою кори обох скроневих часток головного мозку, більше вираженого зліва; травматичний розрив лівої барабанної перетинки з лівобічним гемотимпанумом; гематому м`яких тканин завушної ділянки зліва.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи №73 від 11 листопада 2020 року за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачується в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто за частиною 1 статті 121 КК України.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за частино 1 статті 121 КК України не визнав та показав наступне.

Ствердив, що знає потерпілого ОСОБА_2 , бо разом ходили на спортивні секції. 03 вересня 2018 року близько 23 год. 30 хв. відпочивав із своїми товаришами у кафе «Казка», що розташоване по бульвару Л.України,3 в м.Ковель Волинської області. Конфлікту з потерпілим, як і самої бійки, не було. До побиття ОСОБА_2 не причетний. Коли виходив на вулицю, то там бачив потерпілого, який лежав на бруківці. Не бачив хто побив ОСОБА_2 . А з матір`ю потерпілого, ОСОБА_25 , зустрічався після її дзвінка за спливом зазначених подій, бо хотів з`ясувати причину свого звинувачення у побитті її сина. Під час зустрічі із нею, її чоловіком (батьком потерпілого) та іншими особами, які прийшли на цю зустріч із ними, стався конфлікт. Батько потерпілого поводився неадекватно і все закінчилося викликом поліції, яка і всіх забрала.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав показання, що 03 вересня 2018 року в кафе «Казка», яке розташоване по бульвару Л.України,3 в м.Ковель Волинської області, відпочивав разом із своїми товаришами - ОСОБА_26 та ОСОБА_27 . Перебували там більше півтора години. Вживали спиртні напої. Згодом друзі вийшли на вулицю. Потім сам також вийшов на вулицю перекурити. Побачив, як згодом з`ясувалося, ОСОБА_1 . Розмовляв з останнім, про що точно не пам`ятає. Раптом відчув удар у ліву частину голови. Що бив його саме ОСОБА_1 не бачив. Нанесення удару обвинуваченим лише припускає. Після удару втратив свідомість. Згодом ще два дні був вдома. А потім повторно втратив свідомість. Лікувався три тижні, але вухо так і не вилікував. А через півроку поїхав на заробітки.

Сторона обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за частиною 1 статті121 КК України, посилається на показання свідків, які були допитані в судовому засіданні та інші докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні. А саме:

- показання свідка ОСОБА_28 , яка ствердила, що восени 2018 року працювала у кафе «Казка» міста Ковель. Була 23.00 - 24.00 година ночі. Стояла компанія. Всі перебували у стані алкогольного сп`яніння. Самої бійки не було. Одна особа штовхнула у плече іншу. Остання впала. Викликали швидку допомогу. У потерпілого була розбита голова і йшла кров із потилиці через падіння. Чи був у цій компаній обвинувачений ОСОБА_1 не пам`ятає. ОСОБА_2 був без свідомості. Не знає і не пам`ятає щоб ОСОБА_1 штовхав ОСОБА_2 . Фотографії для впізнання як потерпілого, так і обвинуваченого не надавалися;

- показання свідка ОСОБА_29 , яка ствердила, що саму бійку не бачила. Сиділи у кафе «Казка» міста Ковель з ОСОБА_30 . Остання працювала там офіціанткою. Брат ОСОБА_2 сидів у іншому місці з товаришами. Друзі вживали спиртні напої, а він ні. Чи вживав обвинувачений ОСОБА_1 алкоголь не бачила. У її присутності конфлікту між братом та ОСОБА_1 не було. Зі слів подружки - ОСОБА_31 обвинувачений проходив мимо брата і зачепив його плечем. На вулиці всі перебували у стані алкогольного сп`яніння. Внаслідок удару брат впав на газон;

- показаннями свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , які в судовому засіданні ствердили, що нічого не бачили та нічого не пам`ятають. Останній свідок бачив лише побитого ОСОБА_2 ;

- показаннями свідка ОСОБА_34 , який ствердив, що відпочивав у кафе «Казка» міста Ковель разом із своїми товаришами. Коли вийшли із бару, то бачив як потерпілого ОСОБА_2 забирала швидка. Обвинуваченого ОСОБА_1 там не бачив. Саму бійку також не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_35 , який ствердив що 03 вересня 2018 року відпочивав у в кафе «Казка», що розташоване по бульвару Л.України,3 в м.Ковель Волинської області. Деталі не пам`ятає. Перебував із обвинуваченим за одним столиком. Тимур алкоголю не вживав. Бачив потерпілого ОСОБА_2 . Він сидів із товаришами у другому залі. У приміщенні між обвинуваченим та потерпілим конфлікту не було. На вулиці відбулася словесна перепалка між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Потерпілий вживав алкоголь і був у стані алкогольного сп`яніння. Не пригадує, щоб хтось поводився агресивно. Всього на вулиці біля кафе було до 30 чоловік. Біля обвинуваченого і потерпілого не стояв та не бачив, щоб хтось когось ударив. У ході слідчого експерименту вказував лише на місце події;

- показаннями свідка ОСОБА_36 , який ствердив, що 03 вересня 2018 року відпочивав у кафе «Казка». Перебував на вулиці. Бачив компанію молодих людей. Був гамір, крики, голоси від радощів. Чув хлопок більше схожий на ляпас. Побачив, що хтось падає головою на бруківку. Потерпілий знаходився від нього на відстані 1-1.5 метра. Тому першим почав надавати, як лікар за спеціальністю, медичну допомогу. Спочатку оточуючі почали ставитися до нього агресивно, бо подумали, що він вдарив потерпілого. А коли побачили, що надає медичну допомогу, то друзі потерпілого заспокоїлися. Чи був там на місці події обвинувачений ОСОБА_1 не пам`ятає. Самого моменту удару та хто кого вдарив він не бачив.

- показаннями свідка ОСОБА_25 , яка ствердила, що всю інформацію про побиття свого сина знає лише з розповіді інших. Саму бійку не бачила і 03 вересня 2018 року у в кафе «Казка» не була. Дзвонила до ОСОБА_35 . Він сказав, що це не він побив її сина. Надав номер мобільного телефону обвинуваченого. Він передав їй чутки, що до побиття її сина причетний ОСОБА_1 . Під час зустрічі із останнім обвинувачений поводився агресивно. Син говорив, що його побив ОСОБА_1 , але сам цього не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_37 , який ствердив, що 03 вересня 2018 року близько 23 год. 30 хв. у кафе «Казка» бачив лише ОСОБА_2 , який лежав на землі. Як все сталося, то цього не бачив. Чи вживав потерпілий алкогольні напої не знає. Серед натовпу, який оточив потерпілого, ОСОБА_1 він тоді не бачив;

Також прокурором в судовому засіданні надано письмові та речові докази, які на думку сторони обвинувачення підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за частиною 1 статті 121 КК України :

-витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального

провадження 12018030110001983 з датою реєстрації 07 вересня 2018 року за заявою потерпілого ОСОБА_2 . З чого вбачається, що 04 вересня 2018 року близько 00.30 год. невідома особа, знаходячись поблизу кафе «Казка», що розташоване по бульвару Л.України,3 в м.Ковель Волинської області, штовхнула потерпілого. В результаті падіння на землю ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження - забій головного мозку. Час події суперечить часу зазначеному у обвинувальному акті (а.с.56.Т.1);

Зазначений доказ не підтверджує, що саме ОСОБА_1 спричинив такі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , в тому числі завдав удари останньому, що стали наслідком отримання вище перелічених травм. Витягом лише зафіксовано факт повідомлення обвинуваченому ОСОБА_1 про підозру та наслідки щодо нього досудового розслідування;

- рапорт про реєстрацію заяви потерпілого ОСОБА_2 в Журналі єдиного обліку (а.с.80.Т.1). З рапорту вбачається, що потерпілий в нічний час 04 вересня 2018 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поблизу кафе «Казка», що розташоване по бульвару Л.України,3 в м.Ковель Волинської області, внаслідок падіння з висоти власного зросту отримав забій головного мозку, перлом піраміди скроневої кістки. Зазначений доказ не підтверджує, що ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 ;

- протоколи тимчасового доступу до речей та документів від 25 жовтня 2018 року та 25 січня 2019 року, 09 листопада 2020 року. З яких вбачається, що згідно з опису були вилучені на підставі ухвали слідчого судді медичні картки стаціонарного та амбулаторного хворого ОСОБА_2 , його історія хвороби (а.с.86-88,91-93,135-138.Т.1);

- висновок експерта № 295 від 13 лютого 2019 року. Ним встановлено, що

потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом піраміди лівої скроневої кістки без зміщення відламків з проходженням лінії перелому через барабанну порожнину та з вогнищами забою кори обох скроневих часток головного мозку, більше вираженого зліва; травматичний розрив лівої барабанної перетинки з лівобічним гемо тимпанітом; гематоми лівої завушної ділянки, що утворилась від дії тупого предмету. Можливо від удару кулаком чи ногою і за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя згідно пункту 2.1.3 б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Потерпілому було нанесено не менше одного удару. Вищевказані тілесні ушкодження утворитися під час падіння з висоти власного росту на тверду поверхню, як з наданням прискорення так і без такого - не могли (а.с.96-98.Т.1). Досліджений судом доказ також не підтверджує, що саме ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 . Висновок експерта підтверджує лише те, що потерпілому встановлено діагноз тілесних ушкоджень, ступінь їх тяжкості та їх причину походження - від удару кулаком, чи ногою (дії тупого предмета) та виключає їх походження від власного падіння (а.с.96-98.Т.1);

- протоколи від 22 жовтня 2020 року, 11 грудня 2020 року, 22 грудня 2020 року пред`явлення особи обвинуваченого ОСОБА_1 для впізнання за фотознімками свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_29 (а.с.104-109.Т.1), ОСОБА_38 , ОСОБА_35 , потерпілого ОСОБА_2 (а.с.151-155.Т.1). Зазначені докази не підтверджують, що ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , що спростовує докази сторони обвинувачення поясненнями свідків та потерпілого в судовому засіданні;

- протоколи проведення слідчого експерименту від 22 жовтня 2020 року, 23 жовтня 2020 року, 26 жовтня 2020 року, 22 грудня 2020 року з свідками ОСОБА_29 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_28 та потерпілим ОСОБА_2 разом із фото таблицями до них. З них вбачається, що починалися вони з допиту у службовому кабінеті №412 Ковельського ВП ГУНП у Волинській області, розміщеному по вул. Незалежності 119А в м. Ковель і закінчувалися в ньому. В даному випадку під час проведення слідчих експериментів було встановлено місце та час вчинення кримінального правопорушення і не було встановлено особи, яка бачила, що саме обвинувачений наніс удари потерпілому. Тому, дослідивши протокол, суд приходить до висновку, що під час проведення слідчого експерименту мало місце проведення по суті допиту свідків, а не перевірка і уточнення певних відомостей кримінального правопорушення. Лише слідчий експеримент 22 грудня 2020 року із потерпілим ОСОБА_2 проводився безпосередньо на місці вчинення кримінального правопорушення;

Окрім того, обставини зазначені свідками та потерпілим під час проведення слідчої дії суперечать їх показанням, наданим під час судового розгляду. Отже, зазначені докази не підтверджують, що саме ОСОБА_1 спричинив такі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , в тому числі завдав удари останньому, що стали наслідком отримання вище перелічених травм (а.с.110-132,160-164.Т.1);

- висновок судово-медичної експертної комісії № 73 від 11 листопада 2020 року. Ним встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді лінійного поздовжнього перелому піраміди лівої скроневої кістки без зміщення відламків з проходженням лінії перелому через барабанну порожнину та з вогнищами забою кори обох скроневих часток головного мозку, більше вираженого зліва; травматичний розрив лівої барабанної перетинки з лівобічним гемотимпанумом; гематому м`яких тканин завушної ділянки зліва. Комісія вважає, що їх комплекс виник в результаті дії тупого предмету, яким могла бути рука сторонньої особи, стиснута в кулак. За ступенем тяжкості відкрита черепно-мозкова травма у вигляді лінійного поздовжнього перелому через барабанну порожнину та з вогнищами забою кори обох скроневих часток головного мозку, більше вираженого зліва, за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя згідно пункту 2.1.3 б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Травматичний розрив лівої барабанної перетинки з лівобічним гемотимпанумом та гематома м`яких тканин завушної ділянки зліва за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя згідно пунктів 2.3.3,4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Для виникнення комплексу виявлених у потерпілого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень достатньо одного контакту з травмуючи ми чинниками. Що виключає їх виникнення під час падіння з висоти власного росту (а.с.141-147.Т.1). Досліджений судом доказ також не підтверджує, що саме ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 . Висновок експерта підтверджує лише те, що потерпілому встановлено діагноз тілесних ушкоджень, ступінь їх тяжкості та їх причину походження - від удару кулаком та виключає їх походження від власного падіння (а.с.141-147.Т.1);

- інформація про розмір витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 , який знаходився на стаціонарному лікуванні у травматичному відділенні ЦРЛ Ковельського МТМО з 07 вересня 2018 року по 19 вересня 2018 року становить 3557 гривень 62 копійки (а.с.149-150.Т.1).

Виходячи з досліджених доказів, які на думку прокурора Поліщука С.В. є належними та допустимими, узгоджуються між собою, останній вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, доведеною та просив суд визнати його винним і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Захисник Коренга В.А. просив виправдати його підзахисного ОСОБА_1 , оскільки стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували вину останнього у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України поза розумним сумнівом. Вказав, що судом було детально досліджено усі докази сторони обвинувачення за частиною 1 статті 121 КК України. Однак не було надано жодного доказу причетності ОСОБА_1 до заподіяння ОСОБА_2 удару і спричинення тілесних ушкоджень. Жоден із свідків та сам потерпілий не вказали, що саме ОСОБА_1 наніс удар. Натомість фактично в судових засіданнях було встановлено лише факт перебування ОСОБА_1 03 вересня 2018 року близько 23.30 год. поблизу кафе «Казка» по бульвару Л.Українки,3 в м.Ковель. Що підтверджується і показами ОСОБА_1 . Тому вважає, що докази сторони обвинувачення є неналежними та недопустимими. Бо не підтверджені доказами. Відтак ОСОБА_1 по обвинуваченню за частиною 1 статті 121 КК України на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України слід виправдати за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду з огляду на наступне.

Серед засад кримінального провадження за змістом статті 7 КПК України є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Згідно зі статтею 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначена норма закону повністю узгоджується із статтею 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тягар доказування лежить на стороні обвинувачення. Вказана норма знайшла своє закріплення у частині 1 статті 92 КПК України, де зазначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.

У частині 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами. З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням ( постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17.).

Таким чином, суд повинен ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення.

Відповідно до пояснень потерпілого ОСОБА_2 , він отримав тілесне ушкодження внаслідок удару в ліву частину голови. Так, згідно з висновку експерта № 295 від 13 лютого 2019 року заподіяні тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом піраміди лівої скроневої кістки без зміщення відламків з проходженням лінії перелому через барабанну порожнину та з вогнищами забою кори обох скроневих часток головного мозку, більше вираженого зліва; травматичний розрив лівої барабанної перетинки з лівобічним гемо тимпанітом ; гематома лівої завушної ділянки - утворилися від дії тупого предмету ( від удару кулаком чи ногою) (а.с.96-98.Т.1). А відповідно до висновку судово-медичної експертної комісії № 73 від 11 листопада 2020 року потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді лінійного поздовжнього перелому піраміди лівої скроневої кістки без зміщення відламків з проходженням лінії перелому через барабанну порожнину та з вогнищами забою кори обох скроневих часток головного мозку, більше вираженого зліва; травматичний розрив лівої барабанної перетинки з лівобічним гемотимпанумом; гематому м`яких тканин завушної ділянки зліва. Комісія вважає, що їх комплекс виник в результаті дії тупого предмету, яким могла бути рука сторонньої особи, стиснута в кулак та виключає їх походження від власного падіння (а.с.141-147.Т.1). Проте, вищевказане не свідчить, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 заподіяв саме ОСОБА_1 . Так, жоден зі свідків не вказує, що бачив конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, чи процес заподіяння тілесного ушкодження. А сам потерпілий ОСОБА_2 лише припускає, що саме ОСОБА_1 вдарив його в ліву частину голови.

Таким чином, суд визнає доведеним факт заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень тупим предметом, яким могла бути рука сторонньої особи, стиснута в кулак та виключає їх походження від власного падіння. Проте доказів, що це вчинив саме ОСОБА_1 , стороною обвинувачення суду не надано.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Версія обвинувачення має пояснювати всі обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

З огляду на вищевказане наявні обставини, які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, а саме можливо тілесні ушкодження ОСОБА_2 заподіяла інша особа, не встановлена стороною обвинувачення.

За частиною 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із статтею 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них відповідно до частини 2 статті 9 КПК України покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (частина 3 статті 373 КПК України).

За положеннями частини 2 статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45) вбачається, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Отримані безпосередньо в суді показання свідків обвинувачення не містять об`єктивних, конкретних і неоспорюваних відомостей про вчинення саме обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Натомість з показань свідків вбачається, що окрім потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 03 вересня 2018 року близько 23 год. 30 хв. поблизу кафе «Казка», що розташоване по бульвару Л.України,3 в м.Ковель Волинської області, з ними разом відпочивали інші невстановлені особи.

Ті обставини, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не є доказом вчинення саме ним інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того, суд частково погоджується з позицією сторони захисту щодо недопустимості доказів, наданих стороною обвинувачення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

За статтею 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Показання свідка ОСОБА_29 в частині конфлікту її брата із обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку частини 6 статті 97 КПК України суд не визнає належним доказом, бо показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 240 КПК України, слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Судом встановлено, що слідчий експеримент із свідками ОСОБА_29 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_28 проведено не на місці вчинення кримінального правопорушення, а у службовому кабінеті №412 Ковельського ВП ГУНП у Волинській області, розміщеному по вул. Незалежності 119А в м. Ковель, що не є місцем злочину.

У зв`язку з вказаними обставинами, суд визнає ці докази недопустимими.

Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що саме ОСОБА_1 заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 . Тобто, на переконання суду, стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 121 КК України вчинене обвинуваченим, і відповідно до пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України це є підставою для ухвалення виправдувального вироку. Тому ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Шкода кримінальним правопорушенням за частиною 1 статті 121 КК України не завдана, цивільний позов не пред`являвся, процесуальні витрати відсутні. Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 368, 369-376,393,395 КПК України,

суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України та за вказаною частиною та статтею Кримінального кодексу України - виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України і призначити йому покарання у виді - 10 (десять) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, 30 липня 2020 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою без права внесення застави.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати у справі за проведення:

- судової дактилоскопічної експертизи в сумі 2 615,20 гривень (дві тисячі шістсот п`ятнадцять гривень 20 копійок);

- судової молекулярно-генетичної експертизи 18 509,99 гривень (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`ять гривень 99 копійок), а всього 21 125,19 гривень (двадцять одну тисячу сто двадцять п`ять гривень дев`ятнадцять копійок).

Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2020 року - скасувати.

Речові докази:

- змиви речовини бурого кольору (РБК) з об`єктів та предметів, та контрольний зразок; недопалки з-під цигарок; тюль зі слідами РБК; тюль зі слідами РБК з дверної коробки; зріз шпалери з РБК; частину тюлі зі слідами РБК; частину тканини з візерунком зі слідами РБК; сліди рук; зразки крові ОСОБА_4 ; зрізи нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_4 ; зразки крові ОСОБА_1 , які зберігаються у камері схову речових доказів ГУНП у Волинській області - знищити;

- куртку, футболку, джинси з ременем, пару шкарпеток, труси, які зберігаються у камері схову речових доказів ГУНП у Волинській області -повернути потерпілому ОСОБА_3 ;

- камуфльований рюкзак зеленого та чорного кольорів марки «Collins», металевий предмет схожий на ніж; кросівки білого кольору марки «Puma»; куртку комбінованих темно-зеленого сірого, чорного кольорів, зі слідами РБК; сорочку рожево-білого кольору у клітинку марки «Lacoste», із пошкодженням борта з переду та нашаруванням; светр білого кольору із надписами чорного кольору марки «Glo - story»; футболку сірого кольору; светр чорно-сірого кольору марки «Jumper»; носовичок жовтого кольору; гаманець сірого кольору марки «Cropp»; платіжну картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ; шорти зеленого кольору «Glo - story» із ременем білого кольору; футболку сірого кольору; кросівки білого кольору марки «Cropp», 8 сім-карток: 2 шт марки «Водафон» із маркуванням НОМЕР_6, НОМЕР_7, 3 шт марки «Lifecell» НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, 2 шт марки «Київстар» із маркуванням НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які зберігаються у камері схову речових доказів ГУНП у Волинській області -повернути власнику ОСОБА_1

- два стартових пакети та два тримачі до сім-карт оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з абонентськими номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; коробку настільної гри нарди; гумові тапки синього кольору, 41 розміру; гумові тапки синього кольору; складний ніж; покривало зі слідами пошкоджень та РБК, тапки резинові, шорти, які зберігаються у камері схову речових доказів ГУНП у Волинській області - повернути власникам;

- оптичні диски для лазерних систем зчитування: CD-R з написом «ПрАТ Київстар вх.19156 вих.12286/3/кт»; DVD-R з написом «ПрАТ «ВФ Україна №161/12083/20 GD-20-07647/кі 27.08.2020»; CD-R Alerus з написом «вх.6302» - залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, - протягом такого ж строку з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Суддя А. В. Малюта

Суддя О.Й.Хаврона

Суддя О.В.Назарук