Постанова № 9979503, 02.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2010 р. справа № 2а-8877/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Ушенка С. В.

при секретаріВасневі Д.Г.

за участю

представника позивача Дзими О.Г. (за довіреністю),

представника відповідача Фролової Є.В. за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень № 105660016508320 від 28.01.2010 р., №105660016540587 від 25.02.2010 р., №105660016548807 від 05.03.2010р., зобовязання внести зміни до особового рахунку підприємства шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 7755,65 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12.02.2010 року позивач, Державне підприємство «Донецьквантажтранс», звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень № 105660016508320 від 28.01.2010 р., №105660016540587 від 25.02.2010 р., №105660016548807 від 05.03.2010р. та зобовязання внести зміни до особового рахунку підприємства шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 7755,65грн, мотивуючи свої вимоги наступним:

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2009р. по справі №2а-1453/09/0570 задоволено заяви позивача про розстрочення податкового боргу.

На виконання даних рішень суду ДП «Донецьквантажтранс» своєчасно та в установлений судом термін подані платіжні доручення № 6167 від 28.01.2010р. на суму 12941,00 грн., № 6447 від 25.02.2010р на суму 12941,00 грн., №6543 від 05.03.2010р на суму 12930,00 грн., в яких в графі «призначення платежу» зазначено «сплата розстроченого ПДВ по справі №2а-1453/09/0570 за січень, лютий, березень 2010 року.

П.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р.(далі Закон №2181) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобовязань платника податків визнаються будь-які власні кошти та інші активи з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п.16.3.3 ст.16 Закону №2181, у випадку коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу або не зазначає її окремо в платіжному документі при сплаті податкового боргу, податковий орган самостійно здійснює розподіл сплаченої суми на суму, яка спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься вказана інформація.

Таким чином, прийняття податковим органом повідомлення про перерозподіл сплаченої суми передбачений лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг та не сплачує пеню, нараховану на цей податковий борг.

Ч.3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» за №1251-ХІІ встановлено, що обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється із сплатою податку. Податки, збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету, згідно з приписами ч.5 ст. 50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. за №2542-ІІІ. З урахуванням зазначеного є підстави вважати, що з поданням Позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум з податку на додану вартість, його обовязок щодо сплати податку в цих сумах припинився. Таким чином, проведення відповідачем операцій в особовому рахунку платника податків в хронологічному порядку, що означає «право на зміну напрямку платежу» - є безпідставним.

Відповідач по справі, Державна податкова інспекція в Куйбишевському районі м. Донецька, надав до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого не згоден з позовними вимогами на підставі наступного:

Черговість погашення узгоджених податкових зобовязань платника чітко визначений п.п.7.7 ст. 7 Закону №2181, згідно з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Визначений порядок сплати та зарахування податків є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобовязання на суму погашеного податкового боргу відповідно до ст.ст.16,17 Закону №2181 нараховуються пеня та штрафні санкції.

Згідно п.п 16.1.1. п.16.1 ст.16 Закону України від 21.12.2000р. за № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п.п.16.3.3 ст.16 Закону №2181 у випадку коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу або не зазначає її окремо в платіжному документі при сплаті податкового боргу, податковий орган самостійно здійснює розподіл сплаченої суми на суму, яка спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься вказана інформація.

Тож, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення прийняті з дотриманням норм чинного законодавства, а вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просить визнати недійсними повідомлення Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька № 105660016508320 від 28.01.2010 р., №105660016540587 від 25.02.2010 р., №105660016548807 від 05.03.2010р. про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість і пені та зобовязати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецьку виключити з картки обліку особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» суму нарахованої пені в розмірі 7755,65грн.. Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнення, представник відповідача проти уточнених позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Позивач, Державне підприємство «Донецьквантажтранс», зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.12.2006р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за №735774. Юридична особа зареєстрована за кодом ЄДРПОУ 34828840. Підприємство знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції м. Донецька з 26.12.2006р. за №4642. Позивач зареєстрований з 12.01.2007р. в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість за №100011558 серії НБ№003463.

Відповідач податковими повідомленнями № 105660016508320 від 28.01.2010 р. на суму 2508,62 грн., №105660016540587 від 25.02.2010 р. на суму 3028,38 грн., № 105660016548807 від 05.03.2010р. на суму 2218,65 грн. сповістив позивача про зарахування сплачених позивачем сум податкових зобовязань на погашення податкового боргу та пені згідно з абз.2 п.п.16.3.3. п.16.3 ст. 16 Закону №2181.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2009р. по справі №2а-1453/09/0570 задоволено заяву позивача про розстрочення податкового боргу.

На виконання даних рішень суду ДП «Донецьквантажтранс» своєчасно та в установлений судом термін подані платіжні доручення № 6167 від 28.01.2010р. на суму 12941,00 грн., № 6447 від 25.02.2010р на суму 12941,00 грн., №6543 від 05.03.2010р на суму 12930,00 грн., в яких в графі «призначення платежу» зазначено «сплата розстроченого ПДВ по справі №2а-1453/09/0570 за січень, лютий, березень 2010 року».

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції, є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування податку на додану вартість, у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування розстроченого ПДВ по справі №2а-1453/09/0570 за січень, лютий, березень 2010 року.

Таким чином, позивач на свій розсуд визначив призначення платежів згідно платіжних доручень № 6167 від 28.01.2010р. на суму 12941,00 грн., № 6447 від 25.02.2010р на суму 12941,00 грн., №6543 від 05.03.2010р на суму 12930,00 грн., що свідчить про те, що ним були погашенні саме податкові зобовязання згідно рішення суду по справі 2а-1453/09/0570.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що правомірність прийняття спірних податкових повідомлень відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, присуджуються з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними повідомлень Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м.Донецька № 105660016508320 від 28.01.2010 р., №105660016540587 від 25.02.2010 р., №105660016548807 від 05.03.2010р. про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість і пені та зобовязання Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецьку виключити з картки обліку особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» суму нарахованої пені в розмірі 7755,65грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсними повідомлення Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька №105660016508320 від 28.01.2010 р., №105660016540587 від 25.02.2010 р., №105660016548807 від 05.03.2010р. про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість і пені.

Зобовязати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецька виключити з картки обліку особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» суму нарахованої пені в розмірі 7755,65грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецьквантажтранс» судові витрати у сумі 3 (три) грн.. 40 копійок.

У судовому засіданні 02.06.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 07.06.2010р.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ушенко С. В.