Рішення № 99787950, 22.09.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"22" вересня 2021 р.

Справа № 642/4399/21

Провадження № 2/642/1782/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.,

з участю секретаря Алімурадової Т.Я.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

Позивачка в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з вихідною допомогою та компенсацією за невикористану відпустку в загальній сумі 122428 грн. 55 коп., та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, виходячи з суми середньоденного заробітку у розмірі 1 007 грн. 12 коп. В обґрунтування позовних вимог представник позивачки послалась на те, що позивачка працювала з 15 квітня 2019 року до 25 травня 2021 року на Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві (далі - ХКЕПОП) на посаді інженера 1 категорії. Відповідач порушував строки виплати заробітної плати, та з березня 2021 року припинив виплату їй заробітної плати. 25 травня 2021 року позивачка звільнена з роботи за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України, через порушення відповідачем законодавства про працю та умов колективного договору. Згідно з довідкою відповідача у відповідача створилась заборгованість перед позивачкою в загальній сумі 122 428 грн. 55 коп. Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 117 КЗпП України, відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день постановлення рішення, що на день подання позову за період з 25 травня 2021 року по день подання позову - 13 липня 2021 року становить 38270 грн. 56 коп. Також просила стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 500 грн., а також по сплаті судового збору у розмірі 908 грн.

Ухвалою суду від 14.07.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив в позові відмовити. В обґрунтування заперечень послався на те, що стягнення суми вихідної допомоги та заборгованості по заробітній платі в межах одної позовної заяви задоволенню не підлягають, оскільки вихідна допомоги та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належать до структури заробітної плати. Отже, у даному провадженні можуть бути задоволені лише вимоги про стягнення заробітної плати. Крім того, після звільнення 21.07.2021 позивачці сплачена частина заробітної плати у розмірі 1 000 грн. Щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, то відповідач вважає, що в даній справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, підлягають врахуванню висновки щодо застосування ст. 117 КЗпП України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до якої з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд зменшує розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені майнових втрат працівника, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що в даній справі необхідно враховувати не тільки загальну суму простроченої заборгованості роботодавця, але дослідити ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені майнових втрат позивача; наявність у відповідача значних утруднень для виплати заборгованості, пов`язаних із обов`язками сплатити борг за іншими зобов`язаннями, у тому числі за аналогічними вимогами. Необхідно врахувати вказаний принцип пропорційності, а також загальний принцип цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України), що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині. Також вважає необґрунтованими та не підтвердженими доказами вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу. Вважає, що доказів надання адвокатом вказаних в переліку юридичних послуг не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка працювала на Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві з 15 червня 2019 року до 25 травня 2021 року на посаді інженера 1 категорії.

Наказом № 68-к від 25.05.2021 позивачка звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати, за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно з довідкою №03\780 від 26.05.2021, виданою директором ХКЕПОП Фроловим Є.О., станом на 26 травня 2021 року заборгованість з оплати праці перед ОСОБА_1 складає 122 428 грн. 55 коп., у тому числі компенсація за невикористані дні відпустки складає 1662 грн. 42 коп.

Доказів про виплату вказаної суми відповідачем позивачу станом на день розгляду справи до суду не надано.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній сумі суд вважає доведеним довідкою відповідача.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Посилання представника відповідача на те, що заявлені вимоги про стягнення різних складових нарахованих сум, тому в позові слід відмовити, є необґрунтованим, оскільки наявність заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 122 428 грн. 55 коп., у тому числі компенсація за невикористані дні відпустки складає 1662 грн. 42 коп., підтверджена довідкою відповідача, тому наявні і передбачені законом підстави для стягнення вказаної суми, незалежно від того, з яких складових складається вказана заборгованість.

При розгляді вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України,- в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відомостей про наявність спору про розмір боргу суду не надано.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачці, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

При вирішенні вказаних вимог суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування ст. 117 КЗпП України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до якої суд зменшує розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені майнових втрат працівника, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Причини невиплати остаточного розрахунку при звільненні мають враховуватися судом відповідно до загальних принципів цивільного законодавства, розумності, добросовісності та справедливості, - при визначення розміру штрафних санкцій, визначених згаданою нормою ст. 117 КЗпП України. Касаційним судом була сформульована правова позиція щодо необхідності застосування принципу пропорційності у спорах, які виникли з передбачених ст. 117 КЗпП України, що є визначальним для визначення аналогічного характеру спору та для її застосування.

Працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № №761/9584/15-ц), у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, (п.п. 91; 91 п. 1,2,3,4 постанови).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц).

Саме такі правові висновки наведено у п. 90-93 Постановою ВСУ №14-623цс18.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за вказаний рік можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Судом встановлено, що позивачка звільнено 25 травня 2021 року, 13 липня 2021 року вона звернулась з даним позовом до суду.

Згідно з довідкою № 03/781 від 26.05.2021, виданою директором ХКЕПОП Фроловим Є.О., заробітна плата ОСОБА_1 у березні 2021 року за 22 дні становила 22618.55 грн., у квітні 2021 року за 17 днів - 16659.23 грн., всього за 39 днів - 39277.78 грн., та середньоденна заробітна плата становить 1007 грн. 12 коп.

В межах заявлених позовних вимог, з урахуванням також наданого позивачкою розрахунку, затримка розрахунку має місце за період з 26 травня 2021 року по день постановлення рішення суду - 22 вересня 2021 року, та становить 92 робочих днів, тому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за вказаний період складає 92655.04 грн. (1007.12 грн. х 92 дн. = 92655.04 грн.).

Відповідно до наведених висновків Верховного Суду, при розгляді даної справи необхідно врахувати принцип пропорційності, а також загальний принцип цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України).

Суд враховує розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивачки і до моменту її звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивачки, дії сторін у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачкою до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням вказаних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд, виходячи з необхідності дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, зменшення розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача за період затримки виплати належних їй при звільненні сум за період з 26 травня 2021 року по день постановлення рішення - 22 вересня 2021 року, до 16 000 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Вказане відповідає вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка 27 травня 2021 року уклала Договір № 2021/05/04 з адвокатським об`єднанням «Роланд» про надання правової допомоги, відповідно до якого Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання надає правову допомогу і здійснює захист інтересів Клієнта у Ленінському районному суді м. Харкова під час судового розгляду справи за позовом Клієнта до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди. Відповідно до п.1.3. договору правова допомога за цим Договором включає наступне: опрацювання документації, наявної у Клієнта, щодо правовідносин пов`язаних із Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством для формування предмета та підстав позову; підготовку і подання до Ленінського районного суду міста Харкова позовної заяви; відправлення процесуальних документів сторонам у справі; представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у справі; підготовка та подання інших необхідних процесуальних документів: клопотань; заяв; звернень; скарг; письмових пояснень; заперечень тощо; представництво інтересів Клієнта у межах справи у відносинах з будь-якими державними органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, фізичними особами та органами місцевого самоврядування. Відповідно до п.1.1. Адвокатське об`єднання надає правову допомогу, зазначену у цьому Договорі, самостійно. Залучення третіх осіб з метою виконання цього Договору здійснюється Адвокатським об`єднанням самостійно. Адвокатське об`єднання несе відповідальність за дії зазначених осіб як за свої. Відповідно до п.1.7. Договору факт надання правової допомоги за цим Договором підтверджується наданням Адвокатським об`єднанням звіту або підписанням повноваженими представниками Сторін Акту на підтвердження факту надання правової допомоги.

Відповідно до розділу 3 вказаного Договору винагорода (гонорар) Адвокатського об`єднання згідно з цим Договором складає 2 500,00 грн., ПДВ не передбачено (п.3.1.). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського об`єднання протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. За наслідками надання правової допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В Акті вказується обсяг наданої правової допомоги та її вартість Оформлення Акту відбувається в такому порядку: Адвокатське об`єднання направляє Клієнту Акт протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення надання правової допомоги або погодженого її етапу. Клієнт протягом 10 календарних днів з дня отримання Акту зобов`язаний підписати та повернути його Адвокатському об`єднанню або направити письмову мотивовану відмову від підписання (п.3.3.).

Суду не наданий акт за наслідками надання правової допомоги, як передбачено вказаним Договором.

Всупереч наведеним вище положенням ст. 137 ЦПК України позивачка не надала суду доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За таких обставин вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 2 500 грн. задоволенню не підлягають, як недоведені належними та припустимими доказами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в межах заявлених вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивачки понесені витрати на оплату у судового збору у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 4,12-13, 89,133,137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 38, 94, 97, 116, 117 КЗпП У, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (адреса: 61017, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, 112, ЄДРПОУ 03187743, поточний рахунок НОМЕР_1 в Харківському ГРУ АТ КБ «ПриватБанк», МФО 351533, ) на користь ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі з вихідною допомогою та компенсацією за невикористану відпустку в загальній сумі 122428.55, та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 26 травня 2021 року по день ухвалення рішення - 22 вересня 2021 року, в сумі 16 000 грн., а всього 138488.55 грн.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства у відшкодування витрат по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_2 ) - 908 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайномувиконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Є.Б. Ольховський