Ухвала суду № 99785852, 21.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

21 вересня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/750/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс"

до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про стягнення 324344 грн спричиненої шкоди,

за участі:

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача –

Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області

секретаря судового засідання – Бєлової О.С.,

представників:

позивача – Д`яченко Н.П., Сапсай О.Ю.,

відповідача – Яцемирського С.С.,

третьої особи-1 – Каверіної О.Ю.,

третьої особи-2 – Каверіної О.Ю.,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

01.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс" звернулося з позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про стягнення 324344 грн спричиненої шкоди.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- за підсумками 2015 року у нього виникла переплата з податку на додатку вартість у сумі 324344 грн, яка підлягала поверненню з бюджету до кінця року,

- з 01.01.2016 повернення переплати з податку можливе виключно на рахунок Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а тому 27.01.2016 воно звернулося до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області з листом за вих. № 3 про повернення податку,

- 28.01.2016 сума переплати була повернута на електронний рахунок Товариства,

- проте 15.02.2016 сума поповнення електронного рахунку з невідомих причин була зменшена податковим органом на 324344 грн,

- постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 821/762/16 дії податкового органу з анулювання запису про повернення переплати податку у сумі 324344 грн визнані незаконними та зобов`язано скасувати запис про проведену трансакцію від 15.02.2016,

- 19.04.2017 відкрите виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення, проте воно не виконане та 26.07.2018 закінчене у зв`язку з вчиненням виконавцем всіх можливих дій та неможливістю виконання,

- на даний час триває кримінальне провадження по невиконанню судового рішення,

- у зв`язку з невиконанням судового рішення та анулюванням поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість Товариство змушене було у подальшому поповнювати рахунок на відповідну суму, тобто 324344 грн, а саме платіжними дорученнями №№ 143, 152, 160, 177, 186, 279, 297, 301,

- за таких обставин Товариству спричинена шкода, яка полягає у неповерненні суми переплати з податку на додану вартість та невиконання судового рішення та яка підлягає відшкодуванню на підставі положень статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України та статей 17, 114 Податкового кодексу України,

- відлік строку позовної давності розпочався з 26.07.2018 – в день закінчення виконавчого провадження, тобто в день, коли Товариство дізналося про неможливість виконання судового рішення та відновлення порушених прав,

- поряд з цим, невиконання рішення суду є триваючим порушенням, а тому заява Відповідача по застосуванню строку позовної давності є неправомірною.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнав та просить суд у їх задоволенні відмовити з тих підстав, що:

- вказані Позивачем у платіжних дорученнях №№ 143, 186, 279, 301 податкові зобов`язання з податку на додану вартість сплачувалися за самостійними періодами, а тому вони не вказують на завдану шкоду,

- позовні вимоги фактично є новим способом виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 821/762/16, що недопустимо,

- судове рішення не може бути виконане, оскільки система електронного адміністрування податку на додану вартість організована централізовано на рівні Державної податкової служби України,

- строк позовної давності сплинув, оскільки про порушення права Позивач довідався 23.02.2016.

Дії та аргументи третіх осіб

Державною казначейською службою України та Головним управління Державної казначейської служби України у Херсонській області надані пояснення, за змістом яких позовні вимоги не визнаються з посиланням на можливість відшкодування спричиненої шкоди лише у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», проте положення цього Закону на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 03.06.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив учасникам справи строки для подачі процесуальних заяв. Підготовче провадження здійснене у підготовчих засіданнях, які відбулися 6 та 27 липня 2021 року, а розгляд справи по суті – 21.09.2021.

Установлені судом обставини спору

Відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 821/762/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії визнані незаконними дії Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області по анулюванню 15.02.2016 в СЕА ПДВ запису про суму повернення ТОВ «Колосс» переплати з ПДВ у розмірі 323344 грн та зобов`язано Херсонську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області скасувати запис в СЕА ПДВ про трансакцію, здійснену на підставі документа № 4342065 від 15.02.2016 про анулювання поповнення рахунку ТОВ «Колосс» в СЕА ПДВ № 37524100145558 на суму 324344 грн.

Поряд з цим, постановою установлено, що:

- 02.11.2015 ТОВ «Колосс» подало Херсонській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року,

- у додатку № 4 до декларації Товариство заявило про перерахунок суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищую суму, яка підлягає сплаті, у розмірі 324344 грн,

- до кінця 2015 року перерахунок коштів на користь Товариства не відбувся, а тому воно звернулося до податкового органу із заявою про їх повернення,

- відповідно до Витягу від 04.02.2016 щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні відповідні кошти були зараховані Товариству,

- згідно з Витягом від 23.02.2016 № 23303283 відбулося зменшення ліміту грошових коштів на рахунку на суму 324344 грн,

- зменшення вказаного ліміту відбулося не з причини його використання Товариством на реєстрацію податкових накладних та коригування даних податкових накладних, а тому ці обставини свідчать про незаконне зменшення даних його рахунку.

Як слідує з постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 19.04.2017 було відкрите виконавче провадження № 53795518 з примусового виконання вказаного судового рішення.

Згідно з постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 26.07.2018 виконавче провадження № 53795518 закінчене на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом лист Херсонської місцевої прокуратури № 76-527-18 від 10.12.2018 у провадженні Слідчого відділу Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області перебувають кримінальні провадження № 12018230030002070 та 3 12018230030002071 щодо невиконання судового рішення.

Відповідно до платіжних доручень № 143 від 25.02.2016 на суму 1500 грн, № 152 від 01.03.2016 на суму 90900 грн, № 160 від 09.03.2016 на суму 62910 грн, № 177 від 16.03.2016 на суму 60000 грн, № 186 від 21.03.2016 на суму 13100 грн, № 07.07.2016 на суму 40000 грн № 297 від 07.07.2016 на суму 12200 грн, № 301 від 12.07.2016 на суму 44000 грн Позивач сплатив до бюджету податок на додану вартість у сумі 324610 грн.

Оцінка установлених обставин та норм діючого законодавства

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За частиною першою статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У постанові від 02.02.2021 у справі № 908/3512/19 Велика Палата Верховного Суду надала правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказала, що:

- при розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин (пункт 5.9.),

- до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення (пункт 5.10),

- під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (пункт 5.11),

- визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору; публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (пункт 5.12),

- під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити не лише з предмета позову чи наведених у позові норм законодавства, а й із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (пункт 5.27).

Отже, головним при визначенні юрисдикційності спору та його розмежуванні між господарською та адміністративною юрисдикцією є характер спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України. Цим Кодексом визначаються, зокрема, функції та правові основи діяльності контролюючих органів, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а також умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені статтею 43 ПК України (у чинній редакції), а саме:

- помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1),

- обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (пункт 43.3.),

- платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4.),

- у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку (пункт 43.4-1),

- контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (пункт 43.5.).

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Положеннями пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України визначено, що якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422.

За визначенням, наведеним у пункті 2 глави 1 цього Порядку, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

У спорі Позивач просить відшкодувати за рахунок держави шкоду у розмірі 324344 грн, заподіяну йому у зв`язку з невиконанням судового рішення щодо зобов`язання податкового органу скасувати запис про анулювання поповнення рахунку з податку на додану вартість на цю суму в системі електронного адміністрування.

Тож у контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин зводиться до наслідків надмірної сплати Позивачем податку на додану вартість у сумі 324344 грн (фактичної переплати у такій сумі) та її повернення Відповідачем.

Отже, відносини сторін є такими, що регулюються приписами бюджетного та податкового законодавства та не можуть регулюватися нормами ЦК України, за частиною другою статті 1 якого до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відносини між сторонами є такими, що виникли з бюджетного та податкового законодавства та фактично стосуються повноважень Відповідача щодо обліку та повернення податку на додану вартість, заявлена у справі вимога про стягнення шкоди за своєю суттю і є вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому це унеможливлює розгляд справи в порядку господарського судочинства.

У пункті 5.23. постанови від 02.02.2021 у справі № 908/3512/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди не змінює суті та змісту спірних правовідносин та не може впливати на визначення виду судочинства, в порядку якого слід розглянути спір.

З викладеного суд висновує, що правова природа повернення надміру сплаченого податку безпосередньо пов`язана із визначенням відповідного способу захисту порушених прав, який повинен відповідати податковому та бюджетному законодавству та не може ототожнюватися зі стягненням шкоди за наслідками неповернення податку.

Зокрема, за вказаним вище пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України за заявою платника надмірно сплачені кошти з податку на додану вартість підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 821/762/16 питання повернення надміру сплачених коштів вирішувалося лише у контексті заявленої вимоги про скасування запису про трансакцію на певну суму, а не щодо фактичного повернення сплаченої Товариством суми податку.

З огляду на викладене, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 02.02.2021 у справі № 908/3512/19), спір про повернення надміру сплачених коштів з податку на додану вартість підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства у незалежності від того, що Позивач визначив правову природу такого стягнення як стягнення шкоди у зв`язку з неповерненням спірної суми.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 231, 232 ГПК України,

у х в а л и в:

1. Провадження у справі закрити.

2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Колосс", що спір про повернення надміру сплачених коштів з податку на додану вартість підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства у незалежності від визначення його правової природи як стягнення шкоди у зв`язку з невиконанням судового рішення про зобов`язання скасувати запис про здійснену трансакцію.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до частини 2 статті 235 ГПК України з моменту її прийняття.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до пункту 13 частини 1 статті 255 та частини 1 статті 256 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повної ухвали.

Повна ухвала складена – 22.09.2021

Суддя М.К. Закурін