Рішення № 99785718, 13.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/739/21

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Добреля Н.С.

судді: Лавренюк Т.А. , Новікова Н.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Сервіс" до Приватне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" , Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Зодчі-7" , Товариство з обмеженою відповідальністю СП "Агро-Дарина" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка" , Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Контракт-Проект" , Фізична особа-підприємець Оттич Ігор Михайлович третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про стягнення 194998074,48 грн. збитків за участю :

Представник позивача - Бронова Ю.Г., на підставі ордеру від 17.05.2021 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.06.2018 року.

Представник відповідача 1 - Голубєва О.О., на підставі ордеру від 19.04.2021 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.05.2017 року.

Представник відповідача 2 - не з`явився.

Представник відповідача 3 - Букін О.С., на підставі ордеру від 12.04.2021 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.02.2019 року.

Представник відповідача 4 - не з`явився.

Представник відповідача 5 - Букін О.С., на підставі ордеру від 09.09.2021 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.02.2019 року.

Представник відповідача 6 - не з`явився.

Представник 3-тьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Зодчі-7", Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Агро-Дарина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка", Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Контракт-Проект" та Фізичної особи-підприємця Оттич Ігоря Михайловича про солідарне стягнення збитків в розмірі 19498074,48 грн., з яких витрати на відновлення силосів № 7, № 8, демонтаж силосу № 9, заходи по збереженню зерна поклажодавців за період з листопада 2018 року по липень 2019 року в сумі - 11091934,81 грн., вартість комплексу обладнання силосу моделі - СМВУ.275.17.В12.А, та витрат на здійснення будівельно-монтажних робіт в сумі 8406139,67 грн. Також позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Хід розгляду справи викладений в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.09.2021 року, у зв`язку з визнанням в судове засідання явки позивача обов`язковою та викликом останнього в судове засідання для дачі пояснень.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.09.2021 року представник відповідача 4 надав пояснення по справі (вх. № 5368), в яких останній зазначає про те, що монтаж трубопроводів та насосів, загально-будівельні роботи виконувались генпідрядником ТОВ "Будівельна компанія "Зодчі - 7". Крім того у поданих поясненнях відповідач 4 зазначає про те, що в СВ Сумського РВП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12019200230000312 та відповідні договори та акти виконаних робіт надавались відповідачем 4 в рамках даного кримінального провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2021 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що останній, як власник зерноочисного-сушильного комплексу, поніс збитки, у зв`язку з руйнацією силосів. Так, позивач в судовому засіданні вказує на те, що останній на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя є власником зерноочищувально-сушильного комплексу, який в подальшому було передано в оренду ТОВ "Аліанс-Мєдіа ЛТД" 29.03.2018 року та 16.10.2018 року на території зерноочищувально-сушильного комплексу сталася руйнація трьох силосів. Як вказує позивач на підставі проведеного обстеження силосів, було встановлено, що причиною руйнації стало порушення інструкції по зборці силосів, на підтвердження чого надано висновки судової експертизи, у зв`язку з чим позивачем було заявлено даний позов до осіб, які на думку останнього приймали участь у виготовленні, поставці та зборці зруйнованих силосів та мають відшкодувати позивачу збитки, як співвідповідачів по справі.

Представник відповідача 1 (ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод") в судовому засіданні 13.09.2021 року позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено що зруйновані силоси належать на праві власності саме позивачу, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять відповідних доказів. Також відповідач 1 вказує на те, що позивачем не доведено в чому полягає порушення прав позивача кожним з відповідачів та наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення. В свою чергу відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач 3 (ТОВ "СП "Агро-Дарина") в судовому засіданні 13.09.2021 року проти позову заперечував, посилаючись на те, що останнім не здійснювалось поставки трьох зруйнованих силосів або будь-яких конструктивних елементів або складових силосів щодо яких встановлено аварійний стан та непридатність до експлуатації.

Відповідач 5 (ТОВ фірма "Контракт-Проект") в судовому засіданні 13.09.2021 року проти позову заперечував, зазначив про те, що у відповідно до умов укладеного з ТОВ “Аліанс-Медіа” договору, останній лише здійснював авторський нагляд за будівництвом, проте не є ані виробником ані постачальником силосів щодо яких встановлено аварійний стан та не приймав участі у монтажі силосів. Також відповідач 5 вказує на те, що наданими позивачем доказами не встановлено вину кожного з відповідачів у руйнуванні силосів, а також усіх елементів цивільного правопорушення, що виключає можливість стягнення збитків.

Представник відповідача 2 (ТОВ "Будівельна компанія "Зодчі-7") в судове засідання 13.09.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, наявна в матеріалах справи.

Представник відповідача 4 (ТОВ "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка") в судове засідання 13.09.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, наявна в матеріалах справи.

Представник відповідача 6 (ФОП Оттич І.М.) в судове засідання 13.09.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, наявна в матеріалах справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів в судове засідання 13.09.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідачів 2, 4, 6 та третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку учасників в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та представників відповідачів 1, 3, 5, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

26.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД “Аліанс-Мєдіа” (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвест Фінанс Сервіс” (позивач, іпотекодержатель) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, у відповідності до умов якого іпотекодавець передає, а іпотеко держатель набуває право власності на належне іпотекодавцю нерухоме майно, а саме: виробничу базу, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, село Нижня Сироватка, вул.. Сумська, буд. 41.

Пунктом 4 договору визначено опис майна та наявних на ньому об`єктів.

31.07.2017 року між позивачем та Нижньосироватською сільською радою було укладено договір оренди землі, у відповідності до умов якого позивачу на підставі рішення 7 сесії 7 скликання Нижньосироватської сільської ради було вирішено надати позивачу, а позивач мав прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована в с. Нижня Сироватка, вул.. Сумська, 41 Сумського району Сумської області на території Нижньосироватської сільської ради.

Згідно умов договору, позивачу передається земельна ділянка комунальної власності загальною площею 2,8010 га для експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до умови вищезазначеного договору оренди, на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.04.20217 року № 167.

Вищезазначений договір укладається на 49 років.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем та Нижньосироватською сільською радою було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 43, том 1).

Позивачем було надано до суду технічні обстеження, проведені ДП “ПАТ “Сумбуд” щодо обстеження технічного стану конструкцій силосів № 7, № 8 та № 9 та встановлено, що:

- Обстеження технічного стану конструкцій силосу № 7 Зерноочисного-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41 Сумського району Сумської області (Технічне обстеження ОБ-28-18) встановлено його непридатність до подальшої експлуатації.

- Обстеження технічного стану конструкцій силосу № 8 Зерноочисного-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41 Сумського району Сумської області (Технічне обстеження ОБ-27-18) встановлено його аварійний стан.

- Обстеження технічного стану конструкцій силосу № 9 Зерноочисного-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41 Сумського району Сумської області (Технічне обстеження ОБ-29-18) встановлено його аварійний стан.

Позивачем також було надано до суду висновок Сумського державного університету, яким було проведено дослідження “Моделювання руйнівного навантаження металевого силосу СМВУ 275.17.В12” та встановлено зокрема, що під час будівництва конструкції для зберігання зерна СМВУ 275.17В12, порушено правила розроблення, виготовлення, конструювання та зборки конструкції, а також при виконанні будівельних робіт по зведенню фундаменту Силосу грубо порушено інструкцію по зборці Силосів, а саме встановлено анкера кріплення конструкцій силосу до фундаменту не достатньої довжини по зборці Силосів, а саме встановлено анкера кріплення конструкції силосу до фундаменту не достатньої довжини в бетоні фундаменту 120-150 мм замість 200 мм та встановлено захисний шар бетону верхньої арматури фундаменту 70-90 мм замість 20 мм проектних значень, що призвело до розриву конструкцій та викривлення окремих елементів шляхом деформації болтових з`єднань відбулося руйнування та пошкодження Силосів.

В подальшому, позивачем було замовлено експертне дослідження в Науково-дослідному центрі судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮУ.

Згідно Висновку експертно-економічного дослідження №177/19, зробленого 07.10.2019 р. Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, збитки TOB “ІНВЕСТ РЕСУРС СЕРВІС”, завдані внаслідок знищення та пошкодження Силосів, становить - 19 498 074,48 (дев`ятнадцять мільйонів чотириста дев`яносто вісім тисяч сімдесят чотири гривні 48 копійок), з них: витрати на відновлення силосів №7 та №8, демонтаж силосу №9, заходи по збереженню зерна поклажодавців за період з листопада 2018 року по липень 2019 року в сумі — 11 091 934,81 грн. (одинадцять мільйонів дев`яносто одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири гривні 81 копійка); вартість комплект) обладнання силосу моделі — СМВУ.275.17.В12А, та витрат на здійснення будівельно-монтажних робіт в сумі — 8 406 139,67 грн. (вісім мільйонів чотириста шість тисяч сто тридцять дев`ять гривень 67 копійок).

Крім того, позивачем було надано до суду наступні копії документів:

- копію Акту готовності об`єкта до експлуатації;

- копію Договору підряду від серпня 2010 року ;

- копію Договору субпідряду від 01 серпня 2010 року;

- копію Паспорту силосу ШВУ 20882249.001 ,ПС;

- копію Інструкції з монтажу силосу типу СМВУ, які не приймаються судом до уваги на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України, у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 17.05.2021 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач вказує, що саме дії відповідачів щодо порушення інструкції по виготовленню, монтажу, зборці силосів стали підставою для їх розриву та відповідно завдали збитків позивачу, як власнику силосів, що стало підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.

Відповідач 1 (ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод") проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено що зруйновані силоси належать на праві власності саме позивачу, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять відповідних доказів. Також відповідач 1 вказує на те, що позивачем не доведено в чому полягає порушення кожного з відповідачів та наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення. В свою чергу відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Також відповідачем 1 було надано заяву свідка (149, том 3).

Відповідач 3 (ТОВ "СП "Агро-Дарина") на підтвердження своїх заперечень, надав наступні докази:

Договір поставки продукції № 31/10 від 24.03.2010 року, укладений між ТОВ СП “Агро-Дарина” та ТОВ “ТД “Аліанс-Медіа” (а.с. 84, том 2).

Додатками до договору було визначено найменування продукції, що постачається (а.с. 85-89, том 2).

Поставка продукції за вказаним договором підтверджується актами взаєморозрахунків (а.с. 92-94, том 2).

Також в матеріалах справи наявний договір генерального підряду № 82/10 між ТОВ “ТД “Аліанс-Медіа” (Замовник), ТОВ “Будівельна компанія “Зодчі-7” Генпідрядник) та ТОВ СП “Агро-Дарина” (Субпідрядник) на монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи від 02.07.2010 р. (а.с. 95-97, том 2).

Зі змісту п. 1.1., 1.2 Договору на монтаж № 82/10 від 02.07.2010 р. вбачається, що предметом договору є монтаж обладнання та металоконструкцій на об`єкті: зерноочисний-сушильний комплекс в Нижня Сироватка, Сумська область, Сумський район.

Додатками до договору було визначено договірну ціну, Відомість ресурсів та розрахунок витрат (а.с. 98-111, том 2).

На підтвердження доказів виконання робіт, ТОВ СП “Агро-Дарина” було надано акти виконаних робіт за лютий 2011 року та березень 2011 року (а.с. 113-116, том 2).

Також в матеріалах справи наявні довідки про вартість виконаних робіт (а.с. 117-118 том 2).

Відповідач 5 (ТОВ Фірма “Контракт-Проект”) на підтвердження своїх заперечень, надав наступні докази:

Контракт № 01-10, укладений 24.03.2010 року між ТОВ Фірма “Контракт-Проект” (відповідач 5) та ТОВ “ТД “Аліанс-Медіа” (а.с. 115117, том 3) на виконання відповідачем 5 робочого проекту зерноочищувального-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області.

Додатками до договору було визначено строк виконання робіт, погоджено ціну та завдання на проектування (а.с. 118-121, том 3).

19.08.2010 року на виконання п. 4.1-4.2. Контракту № 01-10 між Замовником ТОВ “ТД “Аліанс-Медіа” та Виконавцем ТОВ Фірма “Контракт-Проект” підписано Акт здавання-приймання виконаних робіт за Контрактом № 01-10 (а.с. 124-125, том 3)

Як вбачається з п. 20 Специфікації, силоси для зберігання зерна СМВУ 275.17.В.12 були внесені у Специфікацію технологічного обладнання як одиниця обладнання комплексної поставки ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод" та відповідно до розробленого відповідачем 5 робочого проекту, було передбачено встановлення трьох силосів СМВУ 275.17.В.12 виробництва ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод".

Також 09.06.2010 р. між ТОВ “ТД “Аліанс-Медіа” та ТОВ Фірма “Контракт-Проект” було укладено Договір № 01-10/АН на виконання авторського нагляду за будівництвом об`єкту (а.с. 131-133, том 3).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 01-10/АН від 09.06.2010 р. Виконавець (ТОВ Фірма “Контракт-Проект”) прийняв на себе зобов`язання здійснювати авторський нагляд за ходом будівельних робіт об`єкту Замовника, а саме: реконструкція зерноочищувального-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області, а Замовник приймає на себе зобов`язання оплатити надані Виконавцем послуги у розмірі та в порядку, що зазначені договорі.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором № 01-10/АН від 09.06.2010 р. відповідачем 5 було надано Акт № 1 від 10.12.2010 р. здавання-приймання виконаних робіт за договором № 01-10/АН від 09.06.2010 р. (а.с. 134 том 3).

Відповідач 6 проти позову заперечує, посилаючись на те, що останній не здійснював технічний нагляд за виконанням будівельних робіт з реконструкції зерноочищувального-сушильного комплексу та не був присутній на об`єкті будівництва, також вказує на те, що 06.12.2010 року між ФОП Оттич І.М. та ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" було укладено договір про надання послуг з технічного нагляду № 40-10 на здійснення технічного нагляду за виконанням будівельних робіт з реконструкції зерноочищувально-сушильного комплексу. Проте вищезазначений договір відповідачем 6 надано не було.

Відповідачі 2 (ТОВ "Будівельна компанія "Зодчі - 7"), 4 (ТОВ "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка") правом на подачу відзивів на позов не скористались.

Проте відповідачем 4 було надано до суду заяву від 10.09.2021 року, в якій останній зазначив про те, що монтаж трубопроводів та насосів, загально-будівельні роботи виконувались генпідрядником ТОВ "Будівельна компанія "Зодчі - 7". Крім того у поданих поясненнях відповідач 4 зазначає про те, що в СВ Сумського РВП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12019200230000312 та відповідні договори та акти виконаних робіт надавались відповідачем 4 в рамках даного кримінального провадження.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів надала пояснення, згідно яких, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області (яка діяла на той час) було видано дозвіл № 10/2011 від 01.02.2011 року на виконання будівельних робіт реконструкції зерноочищувально-сушильного комплексу - вул. Сумська, 41, с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області. Замовник - ТОВ "ТД "Аліанс-Мєдіа", код 34762330. Підрядник - ТОВ "Зодчі 7".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України.

Обов`язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Саме на позивача покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/422/18, від 16.04.2019 у справі № 911/917/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Щодо позовних вимог стосовно відповідачів 1 (ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод"), 2 (ТОВ "Будівельна компанія "Зодчі-7"), 3 (ТОВ СП "Агро-Дарина"), суд зжазначає наступне.

Відповідач 1 вказує на те, що по-перше позивачем не доведено того, що останній є власником зруйнованих силосів, по-друге позивачем не надано договорів поставки та підряду на зборку силосів.

Щодо вищезазначених заперечень відповідача 1, суд зазначає наступне.

В даному випадку, на підтвердження права власності на зруйновані силоси, позивачем було надано до суду копію договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.04.2017 року та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.04.2017 року.

Стосовно посилань відповідача 1, щодо того, що вищезазначені докази не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки останнім не надано оригінали, суд зазначає наступне.

По-перше відповідачем не надано доказів того, що власником зруйнованих силосів була інша особа, а не позивач.

По-друге з договору оренди землі від 31.07.2017 року ( том.1 арк. спр. 37-43), вбачається , що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю (позивачу) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.04.2017 року № 167., відповідний договір оренди було надано позивачем до суду в оригіналі для огляду.

Щодо не доведення позивачем поставки відповідачем 1 зруйнованих силосів та їх монтажу, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи дійсно відсутні договори поставки силосів та підрядних робіт за якими відповідачем 1 здійснювались монтажні роботи силосів.

Проте в матеріалах справи наявна специфікація (а.с. 120, том 2), відповідно до якої силоси для сухого зерна з аероднищем на 10 тис. тон (СМВУ 275.17.В.12) у кількості 3 шт. виготовлює саме відповідачем 1 - ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод" також пунктом 20 Специфікації, було зазначено, що комплексна поставка ПрАТ “Карлівський машинобудівний завод”.

Щодо поданої відповідачем 1 заяви свідка, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

В даному випадку, подана позивачем заява свідка складена та підписана ОСОБА_1 , яка з 2003 року працює на Карлівському машинобудівному заводі та з 2006 року обіймає посаду головного конструктора, технічного директора та начальника технічного відділу. У поданій заяві ОСОБА_1 надала пояснення стосовно можливості встановлення способу з`єднання панелей силосу під час прийняття робіт по монтажу силосу замовником від виконавця робіт.

Дослідивши подану ОСОБА_1 судом встановлено, що вона не містить повідомлення про відомі їй обставини, які мають значення для справи, а надає лише пояснення щодо способу з`єднання панелей силосу.

Проте із поданої позивачем заяви свідка не вбачається, що ОСОБА_1 мала безпосереднє відношення до виготовлення, монтажу саме зруйнованих силосів та повідомлена нею інформація відноситься до обставин даної справи.

Враховуючи вищенаведене, обставини, повідомлені ОСОБА_1 у заяві не є заявою свідка в розумінні ст. 87 ГПК України, оскільки інформація, викладена в заяві не має безпосереднього відношення до предмета спору, а саме до зруйнованих силосів, а містить лише пояснення ОСОБА_1 , як інженера-механіка щодо з`єднання панелей силосів, у зв`язку з чим судом не приймається заява ОСОБА_1 в якості заяви свідка по даній справі.

Щодо Відповідача 2 (ТОВ “Будівельна компанія “Зодчі-7”), то суд зазначає, що в свою чергу останній є генпідрядником з виконання робіт на території Зерноочищувального-сушильного комплексу, що підтверджується договором генерального підряду № 82/10 між ТОВ “ТД “Аліанс-Медіа” (Замовник), ТОВ “Будівельна компанія “Зодчі-7” Генпідрядник) та ТОВ СП “Агро-Дарина” (Субпідрядник) на монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи від 02.07.2010 р. (а.с. 95-97, том 2), яким передбачено монтаж обладнання та металоконструкцій на об`єкті: зерноочисний-сушильний комплекс в Нижня Сироватка, Сумська область, Сумський район.

Крім того, відповідно до пояснень третьої особи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області (яка діяла на той час) було видано дозвіл № 10/2011 від 01.02.2011 року на виконання будівельних робіт реконструкції зерноочищувально-сушильного комплексу - вул. Сумська, 41, с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області. Замовник - ТОВ "ТД "Аліанс-Мєдіа", код 34762330. Підрядник - ТОВ "Зодчі 7".

Відповідачем 3 ТОВ СП “Агро-Дарина” на підставі договору поставки продукції № 31/10 від 24.03.2010 року, укладеному між ТОВ СП “Агро-Дарина” та ТОВ “ТД “Аліанс-Медіа” було поставлено обладнання, проте згідно поданих відповідачем 3 додатків до договору (а.с. 5-89, том 2) не вбачається поставки силосів, які були зруйновані.

Також відповідачем 3 здійснювались монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, згідно договору генерального підряду № 82/10 від 02.07.2010 року (а.с. 95-97. том 2).

Суд вважає за необхідне зауважити, що дослідивши додатки до договору генерального підряду № 82/10 від 02.07.2010 року, судом встановлено, що відповідачем 3 було надано додатки № 2, № 3, № та договірну ціну № 928 (а.с. 109-111, том 2).

Проте додаток № 1 до вказаного вище договору в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, у сукупності поданих сторонами доказів суд може припустити, що відповідач 1 (ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод") виготовив та повинен був приймати участь у пуско-налагоджувальних роботах пошкоджених силосів, відповідач 2 (ТОВ "БК "Зодчі-7") - генпідрядник та відповідач 3 (ТОВ "СП "Агро-Дарина") - підрядник, здійснювали підрядні роботи на території зерноочищувально-сушильного комплексу.

Проте частина первинних документів, як то договори та акти виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.

Щодо наданого позивачем висновку Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 177/19 від 07.10.2019 року, яким було встановлено, що збиток завданий ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" в розмірі 19498074,48 грн. та щодо поданого позивачем висновку, суд зазначає наступне.

Дослідивши вищезазначений висновок, який наданий позивачем, судом встановлено, що він не містить попередження експерта про обізнаність про кримінальну відповідальність, як то визначено ч. 7 ст. 98 ГПК України.

Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Враховуючи вищенаведене та те, що висновок Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 177/19 від 07.10.2019 року не містить попередження експерта про обізнаність про кримінальну відповідальність, як то визначено ч. 7 ст. 98 ГПК України, суд не визнає вказані висновки допустимими доказами.

Щодо поданого позивачем висновку Центру судової експертизи експертних досліджень № 001-КВВ/21 від 06.08.2021 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається із вищезазначеного висновку, на вирішення експерту були поставлені наступні питання:

- Чи відповідають виконані будівельні роботи з монтажу силосів (або окремі елементи об`єктів нерухомого майна, конструкцій, вироби, матеріали тощо) інструкції по збору силосів СМВУ.275.хх.В12.хх, СМВУ.220.хх.В12.хх та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНіП, стандартам, технічним умовам тощо) щодо монтажу силосів № 7, № 8, № 9 Зерноочисного-сушильного комплексу, що розташований по вул. Сумській, 41 в с. Нижня Сироватка, Сумського району Сумської області?

- Яка причина пошкодження та руйнування силосу № 9 Зерноочисного-сушильного комплексу?

- На підставі наданих на дослідження документів встановити чи відповідала збірка силосів № 7 та № 8 вимогам інструкції по збору силосів № 7 та № 8 вимогам інструкції по збору силосів СМВУ.275.хх.В12.хх, СМВУ.220.хх.В12.хх станом на дату руйнації 16.10.2018 року?

Так, відповідно до наданих експертом висновків, останнім було зазначено наступне.

По першому питанню було надано наступний висновок:

Виконані будівельні роботи з монтажу силосів не відповідають інструкції по силосів СМВУ.275.хх.В12, CMBM.220.xx.B12 щодо монтажу Силосів №7, №8, № 9 Зерноочиїцувального-сушильного комнлексу, що розташовані по вул. Сумській, 41 в с. Н Сироватка, Сумського району Сумської області в частині з`єднання виробів між собою виконання анкерних кріплень до фундаменту та вимогам нормативно-правових актів у будівництва, а саме Розділу 4 “Навантаження і впливи” ДСТУ ГОСТ 24379.1:2008.

По другому питанню було надано наступний висновок:

Відповідно до “Обстеження технічного стану конструкцій силосу №9 зерноочисно-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41 Сумського району Сумської області, яке виконане начальником лабораторії, експертом підприємства публічного акціонерного товариства “Сумбуд” “Головна випробувальна лабораторія в будівництві” Піталенко В.В., причини пошкоджень та руйнації Силосу №9 Зерноочисного-сушильного комплексу наступні:

- порушення інструкції в о монтажу металевих конструкцій оболонок силосу (замість складання металевих листів оболонок врозпушку з`єднання виконано внапуск);

- жорстке кріплення металевих опор верхньої галереї до оболонки силосу;

- анкера кріплення конструкцій силосу до фундаменту не мали достатньої довжини в бетоні фундаменту (замість 100 = 200мм фактично 120-150 мм);

- захисний шар бетону верхньої арматури фундаменту складає 70-90 мм замість 20 мм проектних рішень).

По третьому питанню було надано наступний висновок:

На підставі наданих на дослідження документів було встановлено, що збірка силосів № 7, № 8 не відповідала вимогам інструкції по збору силосів СМВУ.275.хх.В12.хх, СМ1 У.220.хх,В12.хх станом на дату руйнації 16.10.2018 р. в частині з`єднання виробів між собою та анкерних кріплень до фундаменту.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Вимоги до висновку експерта встановлені в ст. 98 ГПК України.

Дослідивши наданий позивачем висновок, судом встановлено, що він складений у відповідності до вимог ст. 98 ГПК України, у зв`язку з чим висновок Центру судової експертизи експертних досліджень № 001-КВВ/21 від 06.08.2021 року приймається судом в якості доказу.

Проте як вже було зазначено вище, статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що позивачем стосовно відповідачів 1 (ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод"), 2 (ТОВ "Будівельна компанія "Зодчі-7"), 3 (ТОВ СП "Агро-Дарина") не доведено усіх складових цивільного праворушення для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, суд дійшов висновку що позов до вказаних відповідачів не підлягає задоволенню.

Щодо відповідачів 4 (ТОВ "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка"), 5 (ТОВ "Контракт-Проект"), 6 (ФОП Оттич І.М.), суд зазначає наступне.

За змістом ст.48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача (співвідповідача) у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який має право подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

За змістом ст.48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача (співвідповідача) у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який має право подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 4 на підставі договору надання послуг з монтажу обладнання від 01.08.2010 року здійснював роботи по монтажу насосів та трубопроводів насосної станції, систем пожежогасіння, систем водогону, систем господарського водогону на об`єкті Зерноочищувального-сушильного комплексу.

Відповідач 5 на підставі контракту № 01-10 від 24.03.2010 року здійснював розробку робочого проекту зерноочищувально-сушильного комплексу, яким зокрема було передбачено встановлення трьох силосів СМВУ 275.17.В12 виробництва ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод".

Проте умови контракту не передбачали поставку чи монтаж силосів, зокрема зруйнованих.

Також відповідачем 5 та ТОВ "ТД "Аліанс-Медіа" було укладено договір авторського нагляду від 09.06.2010 року № 01-10/АН, який передбачав здійснення авторського нагляду за ходом будівельних робіт об`єкту замовника.

В свою чергу вищезазначений договір також не передбачав участі відповідача 5 у поставці чи монтажі силосів.

Докази здійснення відповідачем 6 будь-яких будівельних робіт на території зерноочищувально-сушильного комплексу в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено того, що відповідачі 4, 5, 6 приймали участь у поставці чи здійсненні монтажу трьох силосів, які були зруйновані, у зв`язку з чим зазначені особи не є належними відповідачами по даній справі.

В даному випадку, з наявних доказів у справі, суд дійшов висновку, що відповідачі 4 (ТОВ "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка"), 5 (ТОВ фірма "Контракт-Проект"), 6 (ФОП Оттич І.М.) є неналежними відповідачами у даному позові, у зв`язку з чим вимоги до вказаних відповідачів не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

За таких обставин, враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовних вимог позивача, господарський суд не вирішує питання про застосування позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "22" вересня 2021 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Н.С. Добреля Т.А. Лавренюк Н.А. Новікова