Рішення № 99785307, 17.09.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1736/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської областідоПриватної виробничо-торгової фірми «Демос»простягнення 11 145,00грн. Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватної виробничо-торгової фірми «Демос» про стягнення 11 145,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, умов договору на право користування місцем (-ями) розташування об`єктів зовнішньої реклами № 07/18 від 07.03.2018 в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 11 145,00 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1736/21 від 16.06.2021 позовну заяву Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області залишено без руху.

07.07.2021 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2021.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 05.07.2021 по 13.07.2021 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійснений після виходу судді на роботу.

Ухвалою суду від 14.07.2021 було відкрито провадження у справі № 911/1736/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу Українивідомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 14, оф. 35.

Зазначене поштове відправлення було вручено повернуто на адресу суду із поміткою працівника поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявним у матеріалах справи поверненням рекомендованого поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню велектроннійформінепізнішенаступногодняпісляїх виготовленняіпідписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» длядоступудо судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечуєведенняЄдиного державного реєстру судових рішень. Єдинийдержавнийреєстр судових рішень – автоматизованасистемазбирання,зберігання,захисту,обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатногоцілодобовогодоступунаофіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.07.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,–

ВСТАНОВИВ:

07.03.2018 між Виконавчим комітетом Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі – робочий орган, позивач) та Приватною виробничо-торговою фірмою «Демос» (далі – розповсюджувач зовнішньої реклами, відповідач) був укладений договір на право користування місцем (-ями) розташування об`єктів зовнішньої реклами № 07/18 та додаток до договору, що є невід`ємною його частиною.

У пункті 1.1 договору зазначено, що у відповідності до умов цього договору та на виконання «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 (із змінами) на підставі відповідного протоколу інвестиційної ради про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення об`єкту(-ів) зовнішньої реклами, дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та в певному місці, наданого(-их) на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради, розповсюджувачеві зовнішньої реклами надається право на користування місцем(-ями) для розміщення об`єкту(-ів) зовнішньої реклами (далі – ОЗР), який(-і) перебуває(-ють) к комунальній власності територіальної громади м. Бровари (далі – право користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами цього договору та порядку розміщення об`єктів зовнішньої реклами у місті Бровари, затвердженого рішенням Броварської міської ради від «01» грудня 2005 року № 850-39-04 з наступними змінами та доповненнями (далі – порядок), а розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язується користуватися наданим йому правом користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право користування виключно на окремий поточний рахунок виконавчого комітету Броварської міської ради, належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконувати свої обов`язки за чим договором та не зловживати наданим розповсюджувачу зовнішньої реклами правами.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, робочий орган зобов`язується встановити пріоритет на місце(-я) для розміщення ОЗР в порядку та в строки, передбачені порядком розміщення об`єктів зовнішньої реклами у місті Бровари та вимогами чинного законодавства.

Пунктом 8.1 договору визначено, що невід`ємною частиною договору є додаток до договору на право тимчасового користування місцем розміщення ОЗР та встановлення пріоритету.

У додатку до договору визначено, адреса розташування ОЗР – вул. Гагаріна 30; № об`єкта – 19; коефіцієнт диференціації – 3; вид ОЗР – стела; одиниця виміру – за один; плата за місяць – 150,00 грн.; сума за місяць – 450,00 грн..

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що розповсюджувач зовнішньої реклами має право отримати дозвіл та укласти договір строком на 5 років, якщо менший строк не визначено у заяві.

Згідно з пунктами 2.4.1-2.4.3 договору, розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язується оформити дозвіл в порядку та терміни, передбачені чинним законодавством України; розміщувати ОЗР тільки відповідно до умов зареєстрованого та виданого в встановленому порядку дозволу; отримати дозвіл на розміщення ОЗР протягом строку, передбаченого порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Бровари.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, 07.03.2018 відповідачу був виданий дозвіл № 18/18 на розміщення зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 06.03.2018 № 184. Дозвіл наданий відповідачу на розміщення зовнішньої реклами (стели) за адресою: вул. Гагаріна, 30, м. Бровари терміном до 06.03.2023 (копія рішення та дозволу наявні в матеріалах справи).

Умовами п.п. 3.1, 3.2 та 3.4 договору визначено, розмір плати на право користування місцем(-ями) розташування ОЗР встановлюються відповідно до затвердженого порядку та сплачуються розповсюджувачем зовнішньої реклами протягом поточного календарного місяця на підставі додатку до договору. За неповний місць орендна плата здійснюються пропорційно періоду користування місцем(-ями) розташування ОЗР. Оплата здійснюється з дати підписання договору, на кожне окреме місце для розташування ОЗР, вказане у додатку до цього договору.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання в частині встановлення пріоритету на місце розміщення ОЗР в порядку та в строки, передбачені порядком розміщення об`єктів зовнішньої реклами у місті Бровари та вимогам чинного законодавства шляхом видачі відповідачу дозволу № 18/18 на розміщення зовнішньої реклами.

Як стверджує позивач, відповідач, зобов`язання за договором в частині плати на право на користування місцем розташування ОЗР за спірний період з березня 2018 року по листопад 2020 року не виконав, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 11 145,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з листами-попередженнями від 28.04.2020 № 2-6/1580, від 10.07.2020 № 2-6/2580 та від 11.08.2020 № 2-6/3015 з вимогою сплатити наявну заборгованість (копії листів-попереджень наявні в матеріалах справи). Зазначені листи-попередження залишені відповідачем без уваги.

Зобов`язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати за спірний період відповідачем не виконані.Протилежного не доведено, доказів повної оплати суду не надано.

Відповідно до п. 5.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до « 06» березня 2023 року.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір на право користування місцем (-ями) розташування об`єктів зовнішньої реклами № 07/18від 07.03.2018 та додаток до договору, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

За приписами ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з визначенням, яке міститься у ст. 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Абзацом першим ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу`передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктівна підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки КримРадою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (далі Типові правила розміщення зовнішньої реклами), встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до пункту 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Як було встановлено судом вище, що на виконання умов договору, 07.03.2018 відповідачу був виданий дозвіл № 18/18 на розміщення зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 06.03.2018 № 184. Дозвіл наданий відповідачу на розміщення зовнішньої реклами (стели) за адресою: вул. Гагаріна, 30, м. Бровари терміном до 06.03.2023 (копія рішення та дозволу наявні в матеріалах справи).

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарськізобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу Українивизначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України,об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Пунктом 4.3 Порядку розміщення об`єктів зовнішньої реклами у місті Бровари, затвердженого рішенням Броварської міської ради від 01.12.2005р. № 850-39-04 (з подальшими змінами) передбачено, що визначення розміру плати за право користування місцями (для розміщення ОЗР), що знаходяться у комунальній власності, здійснюється з урахуванням Рекламно-інформаційного зонування м. Бровари (додаток 3) та відповідно до Порядку визначення розміру плати за право користування місцями (для розміщення об`єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Бровари (додаток 4).

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення розміру плати за право користування місцями (для розміщення об`єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Бровари (далі– Порядок), який є Додатком 4 до Порядку розміщення об`єктів зовнішньої реклами у місті Бровари, плата за право користування місць (для розміщення об`єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Бровари, (далі– плата), складаються з базових тарифів (таблиця 1) та коригуючих коефіцієнтів (таблиця 2), на які послідовно перемножується базовий тариф.

Таблиця 1 вказаного Порядку визначає базові тарифи для спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які розміщені на комунальній власності міста, а таблицею 2 Порядку визначено коефіцієнти диференціації базового тарифу у залежності від зони розміщення ОЗР.

Зокрема, відповідно до Таблиці 2, вулиця Гагаріна віднесена до зони «Центральні вулиці міста» з коефіцієнтом диференціації базового тарифу3. Таблицею 1 до Порядку визначено, що за розміщення ОЗР за видом «Стела, пілар, скрол, тумба, об`ємно-просторова конструкція, що стоять окремо» встановлюється плата за одиницю у розмірі 150,00 грн. за місяць.

Проаналізувавши додаток до договору на право користування місцем(-ями) розташування об`єктів зовнішньої реклами № 07/18від 07.03.2018, судом встановлено, що він узгоджений з Порядком визначення розміру плати за право користування місцями (для розміщення об`єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Бровари.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання – є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п.п. 3.1, 3.2 та 3.4 договору визначено, розмір плати на право користування місцем(-ями) розташування ОЗР встановлюються відповідно до затвердженого порядку та сплачуються розповсюджувачем зовнішньої реклами протягом поточного календарного місяця на підставі додатку до договору. За неповний місць орендна плата здійснюються пропорційно періоду користування місцем(-ями) розташування ОЗР. Оплата здійснюється з дати підписання договору, на кожне окреме місце для розташування ОЗР, вказане у додатку до цього договору.

Як стверджує позивач, узгоджена плата за користування місцем для розміщення ОЗР за спірний період з березня 2018 по листопад 2020 року здійснена відповідачем частково в сумі 4 500,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача утворилася перед позивачем заборгованість в сумі 11 145,00 грн.

Однак з приводу цього господарський суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище та передбачено умовами договору, розмір плати на право користування місцем(-ями) розташування ОЗР встановлюються відповідно до затвердженого порядку та сплачуються розповсюджувачем зовнішньої реклами протягом поточного календарного місяця на підставі додатку до договору. Спірний період, визначений позивачем у позовній заяві є – з березня 2018 року по 01.12.2020 року.

Отже, здійснивши власний перерахунок заборгованості відповідача у визначених позивачем межах та відповідно до додатку до договору № 18/18, суд зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 10 245,00 грн.: переплата в сумі 105,00 грн. за 2018 рік, борг в сумі 5 400,00 грн. за 2019 рік та борг в сумі 4 950,00 грн. за період січень-листопад за 2020 рік включно(5400+4950-105=10245).

Отже, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 10 245,00 грн. Зобов`язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати за спірний період відповідачем не виконані.Протилежного не доведено, доказів повної оплати суду не надано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 10 245,00 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі1 932,00грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної виробничо-торгової фірми «Демос» (місцезнаходження: Україна, 07400, Київська обл., м. Бровари; бульвар Незалежності, буд. 14, оф. 35;код ЄДРПОУ13733052) на користь Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області(місцезнаходження:Україна, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 15; КОД ЄДРПОУ04054932) 10 245,00 грн. основного боргу та 1 932,00грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко