Ухвала суду № 99783688, 17.09.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14640/21

Провадження № 1-кс/344/5751/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Лукинів І.І., прокурора Поповича Н.М., слідчого Грегулецького Р.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Яблончука В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090000000680 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 21.09.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020090000000680 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.

Установлено, що ОСОБА_1 діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що в ОСОБА_3 згідно вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

№344/7689/20 від 19.06.2020 року наявне обмеження у праві виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, вирішили незаконно переправити останню через державний кордон України.

Так, у квітні 2021 року ОСОБА_4 , з метою реалізації спільного із ОСОБА_1 злочинного умислу, роз`яснила ОСОБА_3 порядок її незаконного перевезення через державний кордон України, надання підроблених документів за допомогою яких буде здійснюватись перетинання державного кордону України за грошові кошти в сумі 2000 Євро з передоплатою 500 Євро.

02 серпня 2021 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_5 в м. Івано-Франківську грошові кошти в сумі 500 Євро в якості завдатку, що згідно курсу НБУ станом на 02.08.2021 становило 15 835 грн.

У подальшому, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 для доведення злочину до кінця, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, заволодів паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий на ім`я ОСОБА_6 , який ОСОБА_3 мала використовувати при перетині державного кордону України.

14 вересня 2021 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з метою реалізації спільного умислу на вчинення незаконного переправлення особи через державний кордон України, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в приміщені офісу «Квартирка», що за адресою: АДРЕСА_1 , роз`яснили ОСОБА_3 порядок її незаконного перевезення через державний кордон України, її дії у разі виявлення у неї підробленого паспорту та передали ОСОБА_3 чужий паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія

НОМЕР_1 виданий на ім`я ОСОБА_6 , який остання мала використовувати при незаконному перетині державного кордону України, за що отримали від ОСОБА_3 решту грошових коштів в сумі 1500 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.09.2021 становить 47 194, 05 грн.

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виконали усі дії для незаконного переправлення ОСОБА_3 через державний кордон України, за що отримали від останньої грошові кошти на загальну суму 2000 Євро, що згідно курсу НБУ становить 63 029, 05 грн.

15 вересня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами та наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті – дев`ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: заявою про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 ; показами свідка ОСОБА_3 ; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 14.09.2021 року; протоколом огляду покупця ОСОБА_3 від 14.09.2021 року; протоколом проведеного обшуку приміщення офісу «Квартирка», що за адресою: АДРЕСА_1 від 14.09.2021 року та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- пункт 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_1 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_1 являється жителем іншої області, а тому може переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території Тернопільської області.

- пункт 3 - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 відомі анкетні дані особи, згідно показів якої було встановлено причетність останнього до вказаного злочину, а тому перебуваючи на волі він шляхом вмовлянь, погроз зможе впливати на покази свідка, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування;

- пункт 5 вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_1 офіційного та постійного джерела прибутку не має, а тому є підстави вважати, що він продовжить вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою одержання доходів.

Шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного неможливо запобігти ризикам, передбаченими п.п. 1, 3, 4, 5

ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення даного клопотання, просили обрати запобіжний захід у вигляді застави.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті – дев`ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а саме заявою про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 ; показами свідка ОСОБА_3 ; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 14.09.2021 року; протоколом огляду покупця ОСОБА_3 від 14.09.2021 року; протоколом проведеного обшуку приміщення офісу «Квартирка», що за адресою: АДРЕСА_1 від 14.09.2021 року та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки йому відомі їхні анкетні дані, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором та слідчим доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_1 участь у кримінальному правопорушенні, неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Вирішуючи питання щодо визначення чи не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, відсутність соціальних зв`язків, а також повторність вчинення майнових злочинів.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному ОСОБА_1 щомісячного неофіційного доходу підозрюваного у 5000-7000 грн. з його слів, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі – 90 800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень ,оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 11 листопада 2021 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі – 90 800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Поповича Н.М.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Г.В. Домбровська

Повний текст ухвали складено і підписано 17.09.2021 року.