Рішення № 99776020, 22.09.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7824/19

Провадження № 2/591/263/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання – Чмуневич М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в загальному позовному порядку цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, та зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», де в п.п.1.2 визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Альфа Банк» було оформлено право власності на: трикімнатну квартиру, загальною площею 62,62 кв.м., жилою площею 37,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належалана праві власності ОСОБА_4 .

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. Договору іпотеки від 24 вересня 2008 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 лютого 2019 року № 157498829, було зареєстровано право власності за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на вказану квартиру.

Втративши право власності на квартиру, відповідач втратив відповідно до ст. 317 ЦК Україну право користування.

Згідно Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 28 жовтня 2019 року в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Малолітні (неповнолітні) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої (неповнолітньої) особи.

Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення.

Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у квартирі, колишній власник продовжує користуватися нею та відмовляється добровільно виселятися. Такі дії відповідача створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном.

Оскільки відповідачі не є власниками житла, своїми діями порушує законні права АТ «Альфа Банк», вони підлягають виселенню у зв`язку з тим, що незаконно займають та проживають в квартирі без будь-яких правових підстав.

Таким чином, подальше проживання відповідачів в квартирі, що належить на праві власності АТ «Альфа Банк», та відмова добровільно звільнити помешкання, перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися нерухомим майном на свій розсуд, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси АТ «Альфа Банк».

Посилаючись на вказані обставини, просить суд визнати відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування трикімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти відповідачів з реєстраційного обліку з вказаної квартири.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2019 року позов залишено без руху, надано час позивачу для усунення недоліків. 02 січня 2020 року представник позивача надав суду документи на виконання ухвали суду від 18 грудня 2019 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 січня 2020 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання на 25 березня 2020 року, о 13 год. 00 хв.

25 березня 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 02 липня 2020 року, 13 год. 00 хв. у зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення.

02 липня 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 16 вересня 2020 року, 13 год. 00 хв у зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного сповіщення відповідача про дату та час судового засідання, явка представника позивача в наступне судове засідання визнана судом обов`язковою.

16 вересня 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 19 січня 2021 року, 09 год. 30 хв. у зв`язку з неявкою представника позивача в судове засідання, явка якого визнана судом обов`язковою.

10 листопада 2020 року від відповідачки ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що позов не визнає, оскільки вважає, що відсутні законні підстави для визнання її та її дітей такими, що втратили право користування квартирою, оскільки житло є їхнім постійним місцем проживання, а тому наступне виселення з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу, порушенням прав на повагу до житла.

Зазначає, що вона не була та не є власником спірної квартири. Дана квартира належала на праві власності її чоловіку ОСОБА_4 , з яким 29 липня 2011 року вона уклала шлюб.

Ще до укладання шлюбу зі нею, а саме 24 вересня 2008 року її чоловік уклав кредитний договір з АКБ «Укрсоцбанк», відповідно до якого отримав кредит в сумі 291306 грн., що еквівалентно 60000 доларам США на день укладання договору.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 24 вересня 2008 року уклав з колишньою дружиною ОСОБА_9 договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалася перед банком у випадку невиконання чоловіком зобов`язання, забезпеченого порукою, відповідати всім своїм майном, на яке може бути звернуто стягнення.

Також у цей же день, 24 вересня 2008 року для забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_4 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого її чоловік передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , яка належала йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2004 року.

Отже, вона не має жодного відношення до кредитного договору, оскільки її чоловік отримав кредит, перебуваючи у першому шлюбі, за декілька років до укладання шлюбу з нею.

Після укладання шлюбу вона в 2011 році вселилася в квартиру та 27 серпня 2011 року зареєструвала місце свого проживання за згодою власника спірної квартири - її чоловіка ОСОБА_4 .

Договір іпотеки не містив будь-яких застережень щодо заборони на вселення та реєстрацію місця проживання в квартирі членів сім`ї іпотекодавця. Отже, вона вселилася в квартиру та зареєструвала місце проживання в ній на законних підставах, як член сім`ї власника квартири, а тому відповідно до вимог ст. 405 ЦК України набула право користування нею.

Що стосується малолітніх синів, то обидва вони народилися в спірній квартирі та з часу народження постійно проживають та зареєстровані в ній.

Спірна квартира є постійним місцем проживання для неї та двох її малолітніх дітей, в якій вони проживають тривалий час - понад 9-ти років (а менший син з часу народження - понад 6-ти років). Ніякого іншого житла у них немає. Вони з дітьми мають тривалий зв`язок зі спірною квартирою, проводила в ній ремонтні роботи, підтримує її в належному санітарно-гігієнічному стані.

Що стосується дітей, то іншого «дому», крім цієї квартири, у них ніколи не було. Вони сприймають її як своє постійне житло, бо проживають з часу народження. Тут проходить їхнє дитинство. З цієї квартири вони відвідували дитячий садок, а зараз ходять до школи. За цією адресою їм надавалася медична допомога сімейним лікарем.

Відносно її чоловіка ОСОБА_4 , то його місце проживання з 15 липня 2003 року зареєстроване за іншою адресою - АДРЕСА_3 , проте фактично він проживає разом з нею та дітьми в спірній квартирі.

В 2017 році її чоловік переніс тяжке захворювання - гемарогічний інсульт на фоні гіпертонічного кризу. Після цього він тривалий час лікувався, як стаціонарно, так і амбулаторно. Внаслідок цього ОСОБА_4 в 2017 р. визнаний інвалідом 1 групи від загального захворювання, є непрацездатним та потребує постійного стороннього догляду. Таким чином, спірна квартира є постійним місцем проживання для її чоловіка, за яким вона здійснює догляд.

Позивач, будучи юридичною особою та переоформляючи на себе право власності на квартиру, був добре обізнаний про обтяження квартири у вигляді права користування нею членів сім`ї колишнього власника, в т.ч. малолітніх дітей, які не мають іншого житла. Тому він передбачав характер та вагу обтяження його майбутньої нерухомості при набутті права власності.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 96-99).

19 січня 20212 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 15 березня 2021 року, 14 год. 30 хв. у зв`язку з неявкою до суду представника позивача, явка якого визнана судом обов`язковою.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 березня 2021 року закрито підготовче засідання у справі, призначено дану справу для розгляду по суті на 06 липня 2021 року, 11 год. 00 хв.

06 липня 2021 року протокольною ухвалою суду у справі оголошено перерву до 14 вересня 2021 року, 16 год. 30 хв. для надання часу представнику третьої особи для надання висновку.

В судове засідання сторони учасники справи не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 24 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , укладено іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 62, 62 кв.м., жилою площею 37, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5)

Власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 лютого 2019 року № 157498829 (а.с.6).

15 жовтня 2019 року прийнято рішення щодо припинення Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до акціонерного товариства «Альфа-Банк», в якому визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» є Акціонерне Товариство«Альфа-Банк» (а.с.12, 13-18).

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, від 28 жовтня 2019 року №14.03-08/48108 в квартирі адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

10 вересня 2021 року Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради надало суду висновок, в якому зазначає, що Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради вважає, що позов АТ «Альфа-Банк» в частині втрати права користування та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_2 не підлягає задоволенню.

У висновку зазначено, що проживання дітей у спірній квартирі зумовлено об`єктивними причинами, а саме тим, що у спірній квартирі проживають їхні батьки. Вони через свій малолітній вік не можуть самостійно без згоди батьків змінити своє місце проживання.

У разі прийняття рішення про виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти будуть позбавлені гарантованого права на житло (а.с. 180).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною четвертою статті 156 ЖК Української РСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником у будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За змістом статті 391 ЦК України власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в день звернення особи, на підставі заяви особи, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку.

Звертаючись до суду, позивач просив усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав, передбачених статтями 316, 317, 319, 321, 328, 383, 391 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV).

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він як новий власник, який набув право власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, не може користуватися своєю власністю, оскільки відповідачі, які не мають право власності на житло, відмовляються виселятися з нього.

Вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у разі її задоволення має фактичним наслідком позбавлення відповідачів права на житло та, відповідно, їх виселення. Проте таке позбавлення права має грунтуватися не лише на вимогах закону, але й бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та співмірним із тим тягарем, який у зв`язку із втратою житла покладається на сторону відповідача, оскільки позбавлення житла будь-якої особи є крайнім заходом втручання у права на житло.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, в частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18), у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 265/4748/16-ц (провадження № 61-16347св18), від 06 лютого 2020 року у справі № 713/1547/17 (провадження № 61-1041св18), від 22 липня 2020 року у справі № 219/4394/16-ц (провадження № 61-8593св18).

Виселення особи з житла у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 ЖК Української РСР.

Згідно з частиною третьою статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК Української РСР (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1484цс15).

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК Української РСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, за змістом статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК Української РСР особам, яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Іпотекодержатель, а нині новий власник спірного житлового приміщення, мав об`єктивну можливість знати про наявність прав відповідачів на користування спірною квартирою і при набутті права власності мав усвідомлювати, що відповідачі мають зареєстроване місце проживання у квартирі.

Вказані висновки узгоджуються із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц (провадження № 14-93цс19).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 345/2518/19 (провадження № 61-200св20).

За таких обставин, вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняття відповідачів в примусовому порядку з реєстраційного обліку не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 263, 265 ЦПК України, суд–

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне Товариство «Альфа-Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714,

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законного представника ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, 35, код ЄДРПОУ 34743343.

Повне рішення суду виготовлене 22 вересня 2021 року.

Суддя А.П.Сидоренко