Рішення № 99774934, 17.09.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

415/5369/20

2/415/500/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Жукової Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570), представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 79 139,80 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та підписав Заяву № б/н від 06 червня 2015 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, однак, в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за вказаним договором станом на 19 травня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 79 139,80 грн., яка складається з: 57 456,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9 328,20 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 12 354,71 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2 102,00 грн.

У прохальній частині позовної заяви позивач вказав, що у разі неявки в судове засідання відповідача, він не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. До позову додав клопотання про розгляд справи без участі позивача в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 9).

Ухвалою від 23 жовтня 2020 року, справу прийнято до провадження суддею Луньовою Д.Ю., відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін.

Відповідач 03 грудня 2020 року надав суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач послався на наступне: по-перше, позивачем не доведено користування ним тією карткою по якій обліковувався борг; по-друге, позивачем в односторонньому порядку змінювався розмір процентної ставки по кредиту; по-третє, Умови та правила надання банківських послуг не були узгоджені з відповідачем; вчетверте, достовірність проведеного розрахунку та правомірність нарахування відсотків, як і користування кредитними коштами ним до 02 січня 2018 року встановити неможливо; вп`яте, банк позбавив його можливості бути поінформованим про існуючу заборгованість та вразі погодження з такою заборгованістю, добровільно виконати вимогу, протягом 30-ти днів.

04 січня 2021 року представником позивача надано суду відповідь на відзив в якому позивач просив позовні вимоги задовольнити. Зазначив, що до справи долучена копія анкети-заяви з якої вбачається, що відповідач погодився з тим, що анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Щодо правомірності зміни тарифів та умов банком в односторонньому порядку то можливість змін умов договору передбачено Умовами та Правилами та розділом ІІ Постанови НБУ № 705 від 05 листопада 2014 року. Щодо отримання кредитної картки представник позивача повідомив, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, здійснював розрахунки через термінали, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ «ПриватБанк».

З матеріалів справи вбачається, що згідно з анкетою-заявою № б/н від 06 червня 2015 року ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. З наданої заяви неможливо встановити з метою отримання якої саме банківської послуги позивач звернувся до банку (не містить відомостей про отриману картку та розміру встановленого кредитного ліміту).

02 січня 2018 року відповідач ознайомився з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна» та «Універсальна Голд», про що поставив свій підпис в інформації щодо споживчого кредиту, в якому зазначена базова процентна ставка за межами пільгового періоду 43,2% - «Універсальна», 42 % - «Універсальна Голд», процентна ставка, яка застосовується про невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86,4% - «Універсальна», 84%- «Універсальна Голд» (а.с. 21-22).

До кредитного договору банк додав розрахунок заборгованості (а.с. 12-15), виписку по рахунку (а.с. 16-17), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 23), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування (а.с. 18), довідку про видані кредитні картки (а.с. 19), витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 24-67), копію паспорта відповідача (а.с. 68) та копію інформації щодо споживчого кредиту (а.с. 21-22).

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 10 березня 2012 року, який складається з двох частин, станом на 06 серпня 2019 року заборгованість за тілом кредита - 8055,20 грн.; заборгованість по нарахованим відсоткам – 329,29 грн (а.с. 6-7).

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 06 червня 2015 року, станом на 31 серпня 2019 року заборгованість за тілом кредиту - 60 587,37 грн.; заборгованість по нарахованим відсоткам – 4 447,52 грн., загальна заборгованість за наданим кредитом – 65 034,89 грн. (а.с. 12-15).

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 06 червня 2015 року, станом на 19 травня 2020 року заборгованість за тілом кредиту - 57 456,89 грн.; заборгованість за простроченими відсотками – 9 328,2 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 – 12 354,71 грн. (а.с. 15).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, відсотками та відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України посилаючись на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Також в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах позивач послався на паспорт споживчого кредиту з цього приводу суд зазначає наступне.

Паспорт споживчого кредиту, який було додано позивачем до матеріалів позову, містить зауваження про те, що інформація зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до: 17 січня 2018 року (а.с. 22 звоорт). Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів суд позбавлений об`єктивної можливості встановити вид кредитної картки «Універсальна», яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» та використував її.

Враховуючи, що анкета-заява, підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, а саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані умови та правила банківських послуг, який, разом з тим, містить інформацією, яка була актуальною лише до 17 січня 2018 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не береться судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Однак, суд не бере до уваги доводи відповідача про не доведення користування карткою на якій обраховувався борг, оскільки це спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

Ураховуючи зазначене, позивачем не представлено суду жодного підписаного відповідачем документу, з якого можливо встановити волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору з конкретно визначеними істотними умовами - розмір кредиту, розмір відсотків, строк повернення, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тому банком необґрунтовано визначено суму заборгованості по процентам, так як позивачем не надано доказів того, що з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, відповідач був ознайомлений та їх підписав, а отже, й не доведено правомірність дій банку щодо нарахування відсотків, які були стягнуті за рахунок коштів, які вносив відповідач на погашення заборгованості за кредитом.

Отже, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив також стягнути з відповідача заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625. Щодо даних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач з цього приводу в позовній заяві посилається на те, що з 01 березня 2019 року проваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг, в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконані інших зобов`язань, починаючи з 181 то дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредит а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд". І саме такі відсотки позивач просить стягнути з боржника.

Щодо наданого позивачем Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, на який позивач посилається як на ще один документ, який у сукупності з анкетою-заявою та Тарифами складає договір кредиту з відповідачем, то суд виходить з наступного.

Даний документ не містить підпису відповідача, не містить інших очевидних ознак того, що саме з вказаним документом був ознайомлений відповідач і що він надав згоду саме на таку умови надання йому послуг. Враховуючи обсяг документу, - детальне ознайомлення з таким документом є сумнівним, а виходячи з того, що в ньому прописані правила і умови надання всіх запропонованих банком банківських послуг, а не лише кредитних, то в жодному з наведених «документів» відсутнє визначення, з умовами саме яких послуг банку клієнт ознайомлений і їх прийняв, та до отримання яких послуг він приєднався підписанням анкети-заяви (якщо підписав таку заяву). Тому крім всього іншого даний документ - як такий, що не містить підпису сторони договору, не може розглядатись як письмовий доказ укладення договору, для якого закон встановлює обов`язкову письмову форму.

Щодо підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту то суд, з огляду на вищевикладене, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не було погоджено розмір відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625.

До того ж як зазначає сам позивач - такі зміни в умови та правила надання банківських послуг внесені лише в 2019 році, що означає внесення змін у вже укладений на певних умовах договір з відповідачем, але суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач як сторона договору погодився на внесення до договору таких змін, а виходячи з приписів закону, що регулює дані правовідносини, внесення змін до укладеного договору в односторонньому порядку не допускається.

Крім того, підставою для стягнення відсотків позивач зазначає частину 2 статті 625 ЦКУ, у відповідності до приписів якої такі відсотки нараховуються за весь час прострочення грошового зобов`язання у розмірі 3% річних, якщо інший розмір не встановлено договором. Ключовим є те, що для застосування вказаної норми закону (про 3%) грошове зобов`язання має бути простроченим. Для того, щоб визначити розмір і період прострочення грошового зобов`язання, має бути встановлений чіткий строк його виконання за умовами договору і має бути конкретно визначено розмір простроченого зобов`язання , а у разі, якщо воно виникло шляхом збільшення розміру простроченого зобов`язання у часі, то має бути визначено термін і розмір кожного платежу і відповідно прострочення кожного платежу, який увійшов у сукупність. Без встановлення таких конкретних обставин неможливо здійснити правильний розрахунок 3% річних, які мають нараховуватись саме на суму простроченого зобов`язання і лише за період його прострочення. Оскільки позивач таких відомостей ні у позовній заяві ні у доданих до неї доказах не надав, а суд не може робити свої висновки на припущеннях, то відсутні підстави для висновку, що грошове зобов`язання відповідачем є дійсно простроченим, і що у разі його прострочення воно існує саме у такому розмірі.

Позивач вказані вимоги та їх розмір не обґрунтував і не довів належними доказами. Таким чином, відсутні підстави для стягнення вказаної суми нарахованих відсотків. Принаймні позивач не обґрунтував і не надав суду достатніх належних доказів саме таких умов укладеного між сторонами договору і підстав для стягнення вказаної суми понад вже стягнуту заборгованість по кредиту і по відсоткам, нарахованим за умовами договору, в тому числі і за період прострочення.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, враховуючи відомості, що містяться у виписці по рахунку, судом встановлено, що сума витрат клієнтом кредитних коштів фактично становить 123 071,02 грн., а сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості, становить 117 286,51 грн.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного кредиту в розмірі 5 784,51 грн.

Висновки суду співпадають з правовою позицією Верховного Суду, висловлену у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 127/6915/19.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 153,64 грн. (5784,51/79139,8х2102).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570), представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором у розмірі 5784 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 51 копійку та судовий збір в розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн. 64 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Ю. Луньова