Рішення № 9977437, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/14304.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг» До           Громадської організації «Київська правозахисна спілка водіїв»

Про           стягнення 7564,57 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Жухевич Н.А. –представник за довіреністю № б/н від 14.12.2009

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг»про стягнення з Громадської організації «Київська правозахисна спілка водіїв»суму орендної плати, експлуатаційних витрат, електроенергії та комунальних послуг у розмірі 6164,03 грн. та 1400,54 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 06/2009 від 01.06.2009.

07.05.2010 через відділ діловодства суду позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму орендної плати, експлуатаційних витрат, електроенергії та комунальних послуг у розмірі 8757,60 грн. та штрафу у розмірі 1400,54 грн.

Відповідач в засідання суду не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.04.2010 та ухвалі від 27.04.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 11.05.2010: м. Київ, 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-А, кімната 117.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 04.06.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг» (орендодавець) та Громадською організацією «Київська правозахисна спілка водіїв»(орендар) було укладено договір оренди № 06/2009 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 14 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6А (далі - приміщення), для розміщення офісу. Приміщення представляє собою частину будівлі та знаходиться на першому поверсі, кімната № 117.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг за червень 2009 року –березень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8757,60 грн., а також нарахований штраф в розмірі 1400,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 договору орендодавець зобов‘язався передати орендарю, а орендар прийняти приміщення за актом прийому-передачі (додаток № 1), який є невід»ємною частиною цього договору, протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору.

Згідно п. 2.4. договору право користування приміщення виникає у орендаря з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, а якщо орендар по незалежним від орендодавця причинам не прийняв приміщення в оренду за актом прийому-передачі в строки, обумовлені п. 2.1. договору, договір вважається розірваним, а сума завдатку сплаченого за цим договором поверненню не підлягає.

Факт передачі та відповідно прийняття відповідачем в оренду приміщення площею 14 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Берковецька, 6А, кімната 117 підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2009.

Пунктом 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з 01.06.2009 і діє до 31.03.2010.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору плата за користування приміщення площею 14 кв. м. яка складає 1 400,54 грн. з урахуванням ПДВ за один календарний місяць та складається з орендної плати, що становить 1 000,00 грн. та компенсації вартості експлуатаційних витрат, що становить 400,54 грн.

Згідно п. 3.1.1. договору сума плати за користування приміщенням розрахована без врахування індексу інфляції та індексується щомісячно з урахуванням зростання індексу інфляції.

Пунктом 3.3. договору визначено, що крім плати за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю такі компенсаційні платежі: компенсацію вартості електроенергії та компенсацію вартості комунальних послуг (тепло-, водопостачання та водовідведення), нарахування яких визначається в п. 3.4.1. та 3.4.2. договору.

Щомісячна компенсація вартості комунальних послуг та електроенергії відшкодовується за розцінками, які діяли на момент їх оплати постачальникам послуг (3.5. договору).

Згідно п. 3.8. договору щомісячна сума плати за користування приміщенням та інших компенсаційних платежів, визначених п. 3.3. цього договору, що підлягають сплаті, зазначається орендодавцем в рахунках-фактурах, які орендар не пізніше 5 числа поточного місяця повинен самостійно отримати в офісі орендодавця.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.9. договору орендар зобов‘язаний сплатити:

плату за користування приміщенням за поточний місяць та компенсацію вартості комунальних послуг не пізніше 10 числа поточного місяця;

компенсацію вартості електроенергії –протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від орендодавця, але не пізніше 15 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Матеріали справи свідчать, що позивачем відповідачу були виписані рахунки на оплату орендної плати, комунальних послуг та компенсацію вартості електроенергії за період з червня 2009 року по березень 2010 року, які оплачені останнім були лише частково.

Отже, всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за надані послуги, в результаті чого виникла заборгованість у визначений період, що становить 8757,60 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 8757,60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати та компенсаційних платежів більше ніж на 10 календарних днів від терміну, визначеного договором, орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 1 400,54 грн.

Враховуючи те, що прострочення з оплати зазначених вище наданих послуг мало місце більше 10 календарних днів, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1400,54 грн. штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при зверненні до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог державне мито в розмірі 102 (сто дві) грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації «Київська правозахисна спілка водіїв»(м. Київ, вул. Берковецька, 6А, кімната 117, код ЄДРПОУ 36475979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг»(м. Київ, вул. Ак.Туполєва, 12, код ЄДРПОУ 35256663) 8 757 (вісім тисяч сімсот п‘ятдесят сім) грн. 60 коп. заборгованості з орендної плати, експлуатаційних витрат, електроенергії та комунальних послуг, 1400 (одну тисячу чотириста) грн. 54 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг»(м. Київ, вул. Ак.Туполєва, 12, код ЄДРПОУ 35256663) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 36632 від 27.04.2010 державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. Платіжне доручення № 36632 від 27.04.2010 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/143.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 08.06.2010.