Рішення № 9977316, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/5307.06.10 За позовом Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Радіо Кохання"

про стягнення 90984,00 грн.

За зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Радіо кохання"

до Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні"

про визнання недійсним п. 2.4. Ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. в частині "але не менше 4500,00 грн. за кожен місяць"

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Кваша О.О. –представник за довіреністю № б/н від 01.12.2009 р.

Від відповідача Шевченко О.І. –представник за довіреністю № б/н від 09.03.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Асоціація "Дім Авторів Музики в Україні" (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Радіо Кохання" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 90 984,00 грн. на підставі ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. про надання права на публічне сповіщення з каталогу Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" в Україні на території: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Харків, Сімферополь, Краматорськ, Черкаси, Севастополь, Маріуполь, Донецьк, Луганськ, Ялта, Вінниця, Чернігів, Бердянськ, Хмельницький, Євпаторія, Крехів. Наведена сума заборгованості включає в себе: 58500,00 грн. не виплаченої авторської винагороди (роялті), 6984,00 грн. пені та 26000,00 грн. штрафу за порушення п.п. 2.5.1, 2.5.3 вказаного договору.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р., укладеного між відповідачем та позивачем про надання останнім права відповідачу на публічне сповіщення з каталогу Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" на визначеній договором території в Україні, відповідач не перерахував позивачу авторську винагороду (роялті) за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р., крім того не надав позивачу акти із зазначенням розміру доходів, одержаних з того виду його діяльності, у процесі якого відбувається публічне сповіщення творів за період з 21.10.2008 р. по 31.10.2009 р. (13 місяців).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 р. порушено провадження у справі № 39/53 та призначено справу до розгляду на 22.03.2010 р. о 11:20 год.

19.03.2010 року представник відповідача через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також копії підписаних відповідачем актів про виплату авторської винагороди та надання звіту до Ліцензійного договору від 01.10.2006 року № Р-К-1 за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р.

Представник позивача в судове засідання 22.03.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 02.03.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2010 р. з"явився, зазначив про неотримання копії позовної заяви та доданих до неї документів, у зв»язку з чим просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 09.04.2010 р. о 09:40 год.

23.03.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

08.04.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про зупинення провадження у справі.

08.04.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

08.04.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Радіо кохання" до Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" про визнання недійсним п. 2.4 Ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. в частині «але не менше 4500,00 грн. за кожен місяць».

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 09.04.2010 р. не з"явився, відзив на позов не подав і не надіслав.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2010 р. подав на виконання вимог ухвали суду від 22.03.2010 р. письмові пояснення стосовно визначення позивачем щоквартальної авторської винагороди (роялті), яка підлягає сплаті відповідачем, відповідно до умов п.п. 2.4, 2.5 Договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. у сумах, наведених на стор. 2 позовної заяви, а також рахунки № 449, 482, 488, 567, 494.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 26.04.2010 р. о 14:20 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 р., на підставі ст. ст. 60, 86 ГПК України, зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.04.2010 р. о 14:20 год.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 р., на підставі ст. 69,86 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 39/53 продовжено на один місяць.

23.04.2010 р. представник відповідача за первісним позовом через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, в т.ч. відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги в частині основного боргу (заборгованість по сплаті авторської винагороди (роялті)) визнав частково в сумі 35875,72 грн. із розрахунку 2 % від доходів від виду діяльності, у процесі якої здійснюється публічне сповіщення творів за період з 21.10.2008 р. по 31.10.2009 р., що підтверджується наданими суду актами про виплату авторської винагороди та надання звіту до Ліцензійного договору від 01.10.2006 року № Р-К-1 за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р. В частині сплати штрафних санкцій, а саме: пені в розмірі 6984,00 грн. та штрафу в розмірі 26000,00 грн., заперечував повністю, зазначивши, зокрема те, що розмір штрафної санкції не відповідає ступеню тяжкості порушення.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні, призначеному на 26.04.2010 р., подав відзив на зустрічний позов, відповідно до якого проти зустрічного позову заперечував повністю, зазначивши при цьому необґрунтованість та безпідставність тверджень позивача за зустрічним позовом щодо монопольного становища організацій колективного управління, а також те, що зміст п. 2.4 ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. повністю відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об»єктів авторського права і суміжних прав»від 18.01.2003 року № 72 встановлює розмір авторської винагороди за публічне сповіщення творів - 2 % доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється публічне сповіщення творів і такий розмір є, на думку позивача за первісним позовом, мінімальним, тоді як сторони спірного договору безпосередньо дійшли згоди щодо усіх істотних умов цього договору, в т.ч. і щодо розміру авторської винагороди (роялті) (п.п. 2.4, 6.7 ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р.).

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 26.04.2010 р. подав доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого стверджував надання ним позивачу за первісним позовом звітів, зазначених у п. 2.5.2 спірного договору, щоквартально в електронному вигляді та кур»єрскою доставкою, у зв»язку з чим у позивача за первісним позовом відсутні підстави для застосування до відповідача за первісним позовом штрафних санкцій.

Клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі судом відхилено.

В судовому засіданні 26.04.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 17.05.2010 р. о 11:10 год.

14.05.2010 р. відповідач за первісним позовом через відділ діловодства суду подав уточнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що оскільки сторони не погодили умови ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. в частині розміру авторської винагороди (роялті) на період 2008 р. та 2009 р., тому розмір виплати авторської винагороди (роялті) повинен визначатися згідно норм чинного законодавства, а саме Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об»єктів авторського права і суміжних прав»від 18.01.2003 року № 72 (встановлює розмір авторської винагороди за публічне сповіщення творів - 2 % доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється публічне сповіщення творів). З урахуванням наведеного, відповідач за зустрічним позовом надає контррозрахунок основного боргу (заборгованості по сплаті авторської винагороди (роялті)) за період 4 квартал 2008 р., 1- 3 квартали 2009 р. у сумі 35875,72 грн.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 17.05.2010 р. подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої фактично зменшив позовні вимоги в частині штрафу за порушення п.п. 2.5.1, 2.5.3 вказаного договору до 24000,00 грн. за період з 21.10.2008 р. по 31.10.2009 р. (12 місяців), в іншій частині позовні вимоги (основний борг, пеня) залишив без змін.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 17.05.2010 р. заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем за первісним позовом у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною первісного позову, виходячи з якої розглядається спір є 88984,00 грн., з яких: 58000,00 грн. основного боргу (не виплаченої авторської винагороди (роялті)), 6984,00 грн. пені та 24000,00 грн. штрафу за порушення п.п. 2.5.1, 2.5.3 спірного договору.

Представники сторін в судовому засіданні 17.05.2010 р. подали спільну заяву про продовження термінів розгляду справи. Судом заяву задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 39/53 та відкладено її розгляд на 07.06.2010 о 09:50 год.

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні 07.06.2010 р. позовні вимоги з урахуванням зменшення позовних вимог підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечував повністю.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував частково, зустрічний позов підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 07.06.2010 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2006 року між Асоціацією «Дім Авторів Музики в Україні»(позивач за первісним позовом), визначеною як ДАМвУ, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Радіо Кохання»(відповідач за первісним позовом), визначеним як Користувач, був укладений ліцензійний договір № Р-К-1 (надалі –Договір) про надання Користувачеві, на умовах визначених цим договором і на весь строк дії цього договору, права (невиключної ліцензії) на публічне сповіщення творів з каталогу ДАМвУ в Україні на території: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Харків, Сімферополь, Краматорськ, Черкаси, Севастополь, Маріуполь, Донецьк, Луганськ, Ялта, Вінниця, Чернігів, Бердянськ, Хмельницький, Євпаторія, Крехів, при цьому відповідач зобов»язується виплачувати авторську винагороду (роялті) відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права»(п. 2.1 розділу 2 Договору).

Наведений Договір був укладений позивачем за первісним позовом, як організацією, що здійснює колективне управління майновими правами суб»єктів авторського права відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права»та на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління № 7/2005 від 26.01.2005 р. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до розділу 1 Договору сторони домовились про значення наступних термінів:

Каталог ДАМвУ –будь –які оприлюднені твори, за винятком тих творів, які виключені авторами, або їх правонаступниками з репертуару ДАМвУ.

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб»єктів авторського права в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама –променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, їх записів у фонограмах, коди зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі звуки не можуть бути сприйняті.

Твори - літературні, музичні твори з текстом або без тексту, що охороняються авторським правом.

Згідно п. 2.4 Договору сторони визначили, що авторська винагорода (роялті) становить 2 відсотки від всіх доходів Користувача, але не менше ніж 4500,00 грн. за кожен місяць.

Відповідно до п. 2.5 Договору передбачено, що використовуючи твори з каталогу ДАМвУ Користувач зобов»язується вести точний облік творів та їх авторів і не пізніше 20 –ти днів після закінчення кожного місяця, у якому здійснювалось публічне сповіщення творів, має:

-          перерахувати ДАМвУ авторську винагороду у розмірі, визначеному у п. 2.4 Договору (п. 2.5.1 Договору);

-          надати ДАМвУ Звіт про публічно сповіщені твори з каталогу ДАМвУ за формою, наведеною у Додатку № 1 до даного Договору (п. 2.5.2 Договору);

-          надати ДАМвУ для підписання заповнений акт із зазначенням інформації про доходи, одержані з того виду діяльності Користувача, у процесі якого відбувається публічне сповіщення творів за формою, наведеною у Додатку № 2 до даного Договору (п. 2.5.3 Договору).

Сторони також узгодили, що в разі невиконання Користувачем пунктів 2.5.1, 2.5.2, 2.5.3 даного Договору, Користувач зобов»язаний сплатити ДАМвУ штраф в розмірі 1000,00 грн. за кожне порушення одного з цих пунктів даного Договору (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору встановлено, що в разі затримки платежів, Користувач зобов»язаний виплатити ДАМвУ пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.8 Договору, в разі невиконання умов Договору, ДАМвУ має право звернутись в господарський суд з позовом про примусове стягнення авторської винагороди, звітів про публічно сповіщені твори, штрафу та пені.

Зі змісту п. 5.1 Договору вбачається, що сторони домовились, що умови Договору застосовуються з 01 жовтня 2006 року по 01 жовтня 2007 року, при цьому п.п. 2.5.1, 2.5.2, 2.5.3, 2.6, 2.7 даного Договору залишаються в силі до повного виконання своїх зобов»язань Користувачем, що виникли під час дії даного договору. Даний Договір автоматично пролонгується на кожен календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить про зміну або розірвання Договору в письмовій формі за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного Договору.

У пункті 5.2 Договору передбачено можливість дострокового розірвання даного Договору за домовленістю сторін, а також у випадках, передбачених п. 5.3 Договору (зокрема, право ДАМвУ достроково розірвати Договір в односторонньому порядку в разі невиконання Користувачем одного із обов»язків, передбачених п. 2.5 Договору). Про ініціювання розірвання договору Користувачем, останній повинен направити в ДАМвУ письмове повідомлення про дострокове розірвання договору разом із документами, які підтверджують обставини, згідно з якими Користувач припиняє використання творів не пізніше ніж за один місяць до дати, з якої договір підлягає розірванню.

Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що спірний ліцензійний договір № Р-К-1 від 01.10.2006 р. був автоматично пролонгований на кожен наступний календарний рік після 01 жовтня 2007 року, з огляду на відсутність письмових повідомлень (заяв) про його припинення (розірвання), як це визначено п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору. Крім того, наявні в матеріалах справи листи відповідача за первісним позовом позивачу за первісним позовом № 17/09 від 24.09.2009 р., № 18/09 від 2009 р., в яких відповідач за первісним позовом фактично визнає свою заборгованість по оплаті авторської винагороди (роялті) за ліцензійним договором № Р-К-1 від 01.10.2006 р. та звертається з пропозицією про зменшення розміру роялті, безпосередньо підтверджують факт чинності наведеного договору станом на час їх складання, а рівно даний договір був чинним в період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р., за який позивач за первісним позовом звертається до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами Господарського кодексу України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов»язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4 ст. 180 ГК України).

Зібрані у справі докази свідчать, що ліцензійний договір № Р-К-1 від 01.10.2006 р. був фактично укладений сторонами, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, в т.ч. і щодо розміру авторської винагороди (роялті), що підтверджується підписанням даного договору уповноваженими представниками та засвідченням печатками сторін. Пролонгація спірного договору передбачає його дію на тих же умовах, на яких він був укладений, оскільки будь –які зміни до нього в подальшому сторонами в письмовій формі не укладались, а доказів на спростування такого сторони не назвали та до матеріалів справи не долучили.

За наведених обставин, суд відхиляє твердження відповідача за первісним позовом, викладені останнім у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що сторони не визначили, на яких умовах Договір діє у разі його продовження у 2008, 2009 роках, зокрема, не визначено умови про розмір авторської винагороди, строк її сплати, штрафні санкції та інше.

Таким чином, суд вважає підставним звернення позивача за первісним позовом з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 90 984,00 грн. відповідно до умов ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Асоціація "Дім Авторів Музики в Україні" (позивач за первісним позовом) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Радіо Кохання" (відповідача за первісним позовом) на підставі ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. з вимогою про стягнення 58500,00 грн. не виплаченої авторської винагороди (роялті), 6984,00 грн. пені та 26000,00 грн. штрафу за порушення п.п. 2.5.1, 2.5.3 даного Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Радіо кохання" (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" (відповідач за зустрічним позовом) з вимогою про визнання недійсним п. 2.4 Ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. в частині «але не менше 4500,00 грн. за кожен місяць».

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори.

Об’єктами авторського права, відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України, є, в тому числі, літературні та художні твори, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту). Закон України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792-XII (надалі –Закон) в п. 5 ч. 1 ст. 8 також визначає, що об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.

Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України).

Первинним суб»єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб»єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ст. 435 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об»єктів авторського права і суміжних прав»від 18.01.2003 року № 72 (надалі - Постанова) розмір авторської винагороди за публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) творів науки, літератури і мистецтва, у тому числі зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах становить 2 % доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється публічне сповіщення зазначених передач або творів у передачах ефірного, супутникового радіомовлення.

Як вище було встановлено, 01.10.2006 року між сторонами по справі був укладений Договір про надання позивачем відповідачеві за первісним позовом, на умовах визначених цим договором і на весь строк дії цього договору, права (невиключної ліцензії) на публічне сповіщення творів з каталогу ДАМвУ в Україні на певній території, за яким відповідач зобов»язався виплачувати авторську винагороду (роялті) відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Пунктом 2.4 Договору сторони визначили, що авторська винагорода (роялті) становить 2 відсотки від доходів Користувача, але не менше ніж 4500,00 грн. за кожен місяць, а згідно п.п. 2.1, 2.5.1 Користувач зобов»язаний виплатити авторську винагорода (роялті) ДАМвУ (позивачу за первісним позовом).

Позивач за зустрічним позовом вважає, що п. 2.4 Договору в частині «але не менше 4500,00 грн. за кожен місяць» слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки наведена частина п. 2.4 Договору, на його думку, суперечить приписам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об»єктів авторського права і суміжних прав»від 18.01.2003 року № 72, а постанови Кабінету Міністрів України згідно ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України також є актами цивільного законодавства.

Суд вважає, що підставним є першочерговий розгляд по суті зустрічного позову про визнання недійсним п. 2.4 Договору в частині «але не менше 4500,00 грн. за кожен місяць», оскільки вимоги первісного позову ґрунтуються на умовах ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р., в т.ч. і на умові п. 2.4 цього Договору у повному обсязі.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України врегульовано, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Отже, наведені правові норми, свідчать, що сторони мають право визначити на свій розсуд і погодити у договорі його умови (пункти).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що зміст пункту 2.4 Договору вцілому, а саме: «Авторська винагорода (роялті), визначена Сторонами, становить 2 (два) відсотки від доходів Користувача, але не менше ніж 4500 (чотири тисячі п»ятсот) грн. 00 коп. за кожен місяць»не суперечить нормам чинного законодавства, в т.ч. і вищенаведеним приписам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об»єктів авторського права і суміжних прав»від 18.01.2003 року № 72, якими розмір авторської винагороди за публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) творів науки, літератури і мистецтва, у тому числі зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах визначений як 2 % доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється публічне сповіщення зазначених передач або творів у передачах ефірного, супутникового радіомовлення (т.т. це мінімальна ставка авторської винагороди, встановлена Кабінетом Міністрів України). Сторони ж спірного договору у відповідності до вищенаведених норм Цивільного кодексу України дійшли до згоди, що авторської винагорода (роялті) становить 2 (два) відсотків від доходів Користувача (таке відповідає приписам Постанови), але не менше ніж 4500 (чотири тисячі п»ятсот) грн. 00 коп. за кожен місяць (таке є виключно волею сторін).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Радіо кохання" до Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" про визнання недійсним п. 2.4 Ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. в частині «але не менше 4500,00 грн. за кожен місяць»є необґрунтованими, а тому в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє повністю.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору (п.п. 2.1, 2.5.1) свій обов'язок щодо виплати авторської винагороди (роялті) за надання йому позивачем за первісним позовом права на публічне сповіщення з каталогу Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" в Україні на певній території за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р. у сумі 58000,00 грн. (основний борг) не сплатив.

При цьому, загальний розмір основного боргу відповідача за первісним позовом розрахований у позовній заяві як добуток щомісячних платежів, виходячи з мінімального розміру, що передбачений п. 2.4 Договору (авторська винагорода (роялті) у розмірі 2 відсотків від всіх доходів Користувача, але не менше ніж 4500,00 грн. за кожен місяць) та кількості звітних місяців за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р. (13 місяців), за які така авторська винагорода (роялті) повинна була не сплачуватись відповідачем за зустрічним позовом, та становить 58500 грн. (4500,00 грн. х 13 = 58500,00 грн.).

Як вище було встановлено, сторони мають право визначити на свій розсуд і погодити у договорі його умови (пункти), а тому зміст пункту 2.4 Договору вцілому, не суперечить нормам чинного законодавства, в т.ч. приписам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об»єктів авторського права і суміжних прав»від 18.01.2003 року № 72. Фактично сторони спірного договору дійшли до згоди, що авторської винагорода (роялті) становить 2 (два) відсотків від всіх доходів Користувача (таке відповідає приписам Постанови), але не менше ніж 4500 (чотири тисячі п»ятсот) грн. 00 коп. за кожен місяць (таке є виключно волею сторін).

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом, на підставі яких останній позовні вимоги в частині основного боргу (заборгованість по сплаті авторської винагороди (роялті)) визнав частково в сумі 35875,72 грн. із розрахунку 2 % від доходів від виду діяльності, у процесі якої здійснюється публічне сповіщення творів за період з 21.10.2008 р. по 31.10.2009 р. на підставі складених відповідачем за первісним позовом актів про виплату авторської винагороди та надання звіту до Ліцензійного договору від 01.10.2006 року № Р-К-1 за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді наявна заборгованість відповідача у сумі 58500,00 грн. (основний борг), яка виникла внаслідок несплати останнім авторської винагороди (роялті) відповідно до умов Договору за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач за первісним позовом належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем за первісним позовом, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом авторської винагороди (роялті) у сумі 58500,00 грн. за період жовтень 2008 р. - жовтень 2009 р. на підставі ліцензійного договору № Р-К-1 від 01.10.2006 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов’язань за Договором, зокрема позивач просить суд стягнути з останнього 6984,00 грн. пені за період з 21.10.2008 р. по 31.10.2009 р. та 24000,00 грн. штрафу за порушення п.п. 2.5.1, 2.5.3 Договору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. При цьому, відповідно до ст. 547 ЦК України слід враховувати, що правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 2.7 Договору встановлено, що в разі затримки платежів, Користувач зобов»язаний виплатити ДАМвУ пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 6984,00 грн. пені за період з 21.10.2008 р. по 31.10.2009 р. є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню у сумі 5041,39 грн. за визначений позивачем за первісним позовом період з 21.10.2008 р. по 31.10.2009 р. з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за розрахунком суду:

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за жовтень 2008 р.) пеня за період з 21.10.2008 р. по 21.04.2009 р. становить 540,53 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за листопад 2008 р.) пеня за період з 21.11.2008 р. по 21.05.2009 р. становить 537,82 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за грудень 2008 р.) пеня за період з 21.12.2008 р. по 21.06.2009 р. становить 539,29 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за січень 2009 р.) пеня за період з 21.01.2009 р. по 21.07.2009 р. становить 529,40 грн.

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за лютий 2009 р.) пеня за період з 21.01.2009 р. по 21.07.2009 р. 519,90 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за березень 2009 р.) пеня за період з 21.02.2009 р. по 21.08.2009 р. 515,40 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за квітень 2009 р.) пеня за період з 21.03.2009 р. по 21.09.2009 р. 499,50 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за травень 2009 р.) пеня за період з 21.04.2009 р. по 21.10.2009 р. 436,01 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за червень 2009 р.) пеня за період з 21.05.2009 р. по 31.10.2009 р. 345,76 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за липень 2009 р.) пеня за період з 21.06.2009 р. по 31.10.2009 р. 264,39 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за серпень 2009 р.) пеня за період з 21.07.2009 р. по 31.10.2009 р. 181,97 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за вересень 2009 р.) пеня за період з 21.08.2009 р. по 31.10.2009 р. 103,62 грн.;

4500,00 грн. (авторська винагороди (роялті) за жовтень 2009 р.) пеня за період з 21.09.2009 р. по 31.10.2009 р. 27,80 грн., а всього 5041,39 грн.

В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 1942,61 грн. (6984,00 грн. –5041,39 грн. = 1942,61 грн.) відповідачу належить відмовити на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2.6 Договору визначено, що в разі невиконання Користувачем пунктів 2.5.1, 2.5.2, 2.5.3 даного Договору, Користувач зобов»язаний сплатити ДАМвУ штраф в розмірі 1000,00 грн. за кожне порушення одного з цих пунктів даного Договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору передбачено, що використовуючи твори з каталогу ДАМвУ Користувач зобов»язується вести точний облік творів та їх авторів і не пізніше 20 – ти днів після закінчення кожного місяця, у якому здійснювалось публічне сповіщення творів, має, зокрема, згідно п. 2.5.1 Договору перерахувати ДАМвУ авторську винагороду у розмірі, визначеному у п. 2.4 Договору, а згідно п. 2.5.3 Договору надати ДАМвУ для підписання заповнений акт із зазначенням інформації про доходи, одержані з того виду діяльності Користувача, у процесі якого відбувається публічне сповіщення творів за формою, наведеною у Додатку № 2 до даного Договору.

Факт порушення відповідачем за первісним позовом зобов»язання щодо оплати авторської винагороди (роялті) за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р. судом вище було доведено, а рівно слід вважати доведеним факт ненадання відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом для підписання заповненого акту із зазначенням інформації про доходи, одержані з того виду діяльності відповідача за первісним позовом, у процесі якого відбувається публічне сповіщення творів за формою, наведеною у Додатку № 2 до Договору з огляду на наступне:

Підставою для застосування до відповідача за первісним позовом штрафних санкцій позивач за первісним позовом визначає саме п.п. 2.5.1, 2.5.3 Договору.

А тому надані відповідачем за первісним позовом докази доставки позивачу за первісним позовом звітів (про публічне сповіщення творів), зазначених у п. 2.5.2 спірного договору, щоквартально кур»єрскою доставкою, суд вважає такими, що не стосуються суті позовних вимог, а рівно належність цих доказів судом не встановлюється.

В той же час, судом встановлено, що надані відповідачем за первісним позовом акти про виплату авторської винагороди та надання звіту до Ліцензійного договору від 01.10.2006 року № Р-К-1 за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р., які містять інформацію про доходи, передбачену п. 2.5.3 Договору, фактично підписані тільки відповідачем за первісним позовом та не містять підпису позивача за первісним позовом, а лист позивача за первісним позовом № 10/2009 від 27.04.2009 р. містить прохання до відповідача за первісним позовом про надання інформації про доходи за період 2008 року за кожний звітний квартал та І квартал 2009 року, тобто інформації, яка у позивача за первісним позовом була відсутня.

За таких обставин, факт порушення відповідачем п.п. 2.5.1 щодо не сплати авторської винагороди (роялті) за період жовтень 2008 р. –жовтень 2009 р. та п. 2.5.3 Договору щодо ненадання відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом для підписання заповненого акту із зазначенням інформації про доходи, одержані з того виду діяльності відповідача за первісним позовом, у процесі якого відбувається публічне сповіщення творів вважаються судом доведеним, а тому є підставами для нарахування відповідачу штрафу, передбаченого п. 2.6 Договору.

Проте, суд вважає, що позивач не вірно тлумачить зміст п. 2.6 Договору, з огляду на що фактично нараховує штраф за вищевказані два види порушення (п.п. 2.5.1, 2.5.3 Договору) за 12 місяців (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), в яких відбулися такі порушення: 12 (кількість місяців, в яких відбулися порушення) х 2 (кількість порушень в місяць) = 24000,00 грн.

В той же час, зі змісту п. 2.6 Договору вбачається, що передбачена ним штрафна санкція застосовується за порушення Користувачем визначених в ньому пунктів 2.5.1, 2.5.2, 2.5.3 Договору (т.т. три види порушень, а отже, можливе застосування штрафу у розмірі 1000,00 грн. за кожний вид вказаного порушення), проте даний пункт Договору не містить відповідних зазначень про щомісячне застосування штрафної санкції за порушення Користувачем пунктів 2.5.1, 2.5.2, 2.5.3 Договору.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 24000,00 грн. за порушення відповідачем за первісним позовом п.п. 2.5.1, 2.5.3 Договору підлягають задоволенню лише частково у сумі 2000,00 грн. за два види порушень (п.п. 2.5.1, 2.5.3 Договору) з урахуванням узгодженого сторонами змісту п. 2.6 Договору.

В іншій частині вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення штрафу у сумі 22000,00 грн. (24000,00 грн. –2000,00 грн.. = 22000,00 грн.) належить відмовити з огляду на зміст п. 2.6 Договору.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Відповідно до положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

А тому, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині зменшення ним на 2000,00 грн. вимог щодо стягнення штрафу., відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 655,41 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 173,83 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 60, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Радіо Кохання" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 24/1, ідентифікаційний код 31451403, п/р 26004160063 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805), а у разі відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 33239342, п/р 2600502008173 в ВАТ «Кредобанк», м. Київ, МФО 321897) 58500,00 грн. (п»ятдесят вісім тисяч п»ятсот гривень 00 коп.) основного боргу, 5041,39 грн. (п»ять тисяч сорок одну гривню 39 коп.) пені, 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) штрафу, 655,41 грн. (шістсот п»ятдесят п»ять гривень 41 коп.) державного мита та 173,83 грн. (сто сімдесят три гривні 83 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4.          В іншій частині первісного позову відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 08.06.2010 р.