Рішення № 99773092, 20.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2791/21

Провадження № 2-др/643/27/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача-3: Сук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. Головного управління Національної поліції в Харківській області

2. Державної казначейської служби України

3. Харківської обласної прокуратури

про стягнення 50 000, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі – відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі – відповідач-2), Харківської обласної прокуратури (далі – відповідач-3) про стягнення 50 000, 00 грн. моральної шкоди.

Крім того, позивач просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.08.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову відмовлено; відповідно до статті 246, пункту 5 частини 7 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України призначено судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 19.08.2021 року, зобов`язано ОСОБА_1 протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати докази понесення судових витрат, заявлених до стягнення.

09.08.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої представник позивача просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16 500, 00 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву посилається на те, що розмір послуг адвоката в даній справі є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та зазначенням справи для сторони, що повністю відповідає ч. 4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України.

19.08.2021 року розгляд справи відкладено на 06.09.2021 року у зв`язку з неявкою відповідача-3.

06.09.2021 року розгляд справи відкладено на 20.09.2021 року у зв`язку з перебуванням судді Новіченко Н.В. у відпустці.

Позивач у судовому засіданні 20.09.2021 року підтримала подану заяву та просила суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 500, 00 грн.

Відповідач-1, у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до яких відповідач-1 просить суд заяву позивача залишити без задоволення, оскільки сума задоволених позовних вимог складає 5 000, 00 грн., тобто 10% від заявлених вимог, таким чином стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає 1 650, 00 грн. Однак, витрати на правничу допомогу не підтверджуються належними, достатніми , допустимими та достовірними доказами, враховуючи наступне:

- акт про приймання - передачі від 04.08.2021 правової допомоги № 1 до Договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.02.2021 не містить посилання на номер судової справи в межах якої адвокатом Боженко Г.В. надавалася правнича допомога;

- матеріали справи не містять чеків оплати наданої правничої допомоги.

Відповідач-2 у судове засідання 20.09.2021 року, проте в минулому судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, відповідач-3 також надав заперечення на клопотання позивача, відповідно до змісту якого просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи наступне:

- інформація, яка міститься в акті приймання-передачі правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг, не може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- позивачем не надано розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, а також документів, які підтверджують сплату ним послуг за договором про надання правової допомоги та не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

За таких обставин відповідач-3 вважає, що відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо фактично сплаченої суми гонорару, що має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, а саме платіжних доручень, що підтверджують оплату наданих послуг або копій виписок з банківського рахунку про надходження коштів за зазначеними платежами.

У судовому засіданні 20.09.2021 року відповідач-3 просив відмовити у задоволенні позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із вказаних вище підстав.

Розглянувши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 500, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 500, 00 грн. позивачем надано:

- Договір про надання адвокатом правової допомоги від 02.02.2021, укладений між позивачем та адвокатом Боженко Ганною Валеріївною;

- Додаток № 1 до Договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.02.2021;

- Акт приймання-передачі правової допомоги № 1 від 04.08.2021 до Договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.02.2021.

Відповідно до п. 1 Договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.02.2021, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат), клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту наступну правову допомогу: консультування, складання і підписання процесуальних та інших документів, захист і представництво інтересів клієнта в цивільних, адміністративних та кримінальних провадженнях, а саме підготовка документів, збирання доказів, складення позовної заяви у справі, пов`язаної зі стягненням моральної шкоди, заподіяної неналежним досудовим розслідуванням за заявою ОСОБА_1 , а також складення інших заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом даної справи, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції, у виконавчому провадженні, в правоохоронних органах, органах досудового розслідування, органах прокуратури, органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців, установах банків, податкових органах, пенсійних органах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, в усіх державних, недержавних установах, організаціях та підприємствах незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої приналежності.

Згідно з п. 3 Договору, умови оплати гонорару адвоката, припинення або розірвання Договору викладені в додатку № 1 до Договору, що є конфіденційним.

Пунктом 1 Додатку № 1 до Договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.02.2021, передбачено, що адвокат надає правову допомогу клієнтові на оплатні основі. Гонорар адвоката розраховується з врахуванням рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, які затверджені рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018 року, і сплачується в наступному порядку:

- ознайомлення із документами клієнта, вивчення судової практики та формування правової позиції для участі в судовому засіданні – 2 000, 00 грн. У разі зміни опонуючого стороною змісту позовних вимог (відзиву, заперечень тощо) за необхідності проводиться повторне вивчення судової практики та формування правової позиції, вартість кожного такого повторного аналізу складає 1 000, 00 грн.;

- складання процесуальних документів (заяв по суті справи, додаткових пояснень, клопотань тощо) – 500, 00 грн. за 1 сторінку;

- участь у судовому засіданні суду першої інстанції 500, 00 грн. за кожне засідання;

- участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції – 1 000, 00 грн.;

- складення апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу – 2 000, 00 грн.

Строк надання правової допомоги починається з моменту підписання Договору та закінчується належним виконанням завдання. Договір може бути припинено сторонами з дотриманням вимог цивільного законодавства, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правил адвокатської етики (п. 4 Додатку № 1 Договору від 02.02.2021).

Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі правової допомоги № 1 Додатку до Договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.02.2021, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Боженко Г.В. (адвокат), сторони узгодили, що адвокатом на момент складення акту надано наступну правову допомогу за Договором:

- ознайомлення із документами клієнта, вивчення судової практики та формування правової позиції для участі в судовому засіданні – 2 000, 00 грн.;

- складення процесуальних документів (позовна заява від 16.02.2021 – 10 ст., клопотання про прийняття письмових доказів від 15.03.2021 р. - 1 ст., клопотання про витребування доказів від 15.03.2021 – 1 ст., відповідь на відзиви від 18.04.2021 – 3 ст., клопотання про прийняття доказу від 14.07.2021 – 1 ст., додаткові пояснення щодо судової практики від 19.07.2021 – 3 ст., заява про додаткове рішення від 04.08.2021 – 4 ст.) – 11 500, 00 грн. (500 грн. 1 сторінка);

- участь у судових засіданнях (6 засідань) – 3 000, 00 грн. (одне засідання 500 грн.).

При цьому, суд зазначає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 500, 00 грн. перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, який викладений у позовній заяві (15 000, 00 грн.).

Згідно з ч. 4 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Передбачене частиною 4 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України поняття «істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку» є оціночним і залежить від конкретних обставин справи.

В даному випадку суд вважає, що перевищення суми витрат на професійну правничу допомогу, яке допустив позивач, не є істотним в розумінні частини 4 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки становить лише 1 500, 00 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 500, 00 грн. є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, однак з огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, пропорційно задоволеній частині позову підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 650, 00 грн.

Разом з цим, посилання позивача на положення ч. 9 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, суд вважає безпідставними та не приймає до уваги, оскільки позивачем не зазначено, які дії відповідачів у цій справі були необґрунтованими чи пов`язаними зі зловживанням правом, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у повному обсязі.

При цьому, враховуючи, що рішення підлягає виконанню шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України, судові витрати у справі також підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Харківського апеляційного суду від 24.06.2021 у справі № 638/6554/20.

Доводи відповідача-1 та відповідача-3 в частині того, що позивачем не надано доказів фактичної оплати виконаних адвокатом робіт суд вважає безпідставними, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц.

Посилання відповідача-3 на те, що позивачем не надано розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту наданих позивачем Договору з додатками та Акту приймання-передачі виконаних робіт від 04.08.2021 чітко вбачається обсяг виконаних адвокатом робіт та їх вартість.

При цьому, суд зазначає, що аналіз частини 2 статті 134 Цивільного процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Доводи відповідача-1 про те, що Акт приймання-передачі правової допомоги № 1 від 04.08.2021 не містить посилання на номер судової справи, в межах якої адвокатом надавалась правова допомога суд вважає безпідставними, оскільки перелік виконаних адвокатом робіт, який зазначеній в Акті № 1 від 04.08.2021 повністю підтверджується матеріалам справи № 643/2791/21.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 500, 00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп. у рахунок стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

6. Відповідачі:

Головне управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5).

Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6).

Харківська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 02910108, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4).

Повне рішення складено 21.09.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко