Рішення № 9977217, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/13004.06.10 За позовом Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Велта»

до Відкритого акціонерного товариства Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Ольга»

про стягнення 17883,90 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Качалов В.А представник по довіреності №03/09 від 12.05.2009р.

від відповідача: Чала І.М.- представник по довіреності від 11.03.2010р.

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта»шкоди в порядку регресу в сумі 17293,18 грн., витрат на автотоварознавче дослідження в розмірі 275,00 грн. та пені в розмірі 315,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виплатив страхове відшкодування по Договору добровільного страхування у звязку з чим набув право регресної вимоги до відповідача, а відповідач на звернення позивача про відшкодування регресної вимоги не відповів, суму страхового відшкодування не виплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010р. порушено провадження по справі № 53/130, розгляд справи призначено на 26.04.2010р. та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ «Ольга».

В судовому засіданні 26.04.2010р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наданий позивачем рахунок-фактура не є підтверджуючим документом про ремонт пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП. Також відповідач вказав, що калькуляція не відповідає протоколу огляду автомобіля. Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат за проведення автотоварознавчої експертизи, оскільки позивач не запросив для проведення експертизи відповідача.

В судовому засіданні 26.04.2010р., відповідно до статті 77 господарського процесуального кодексу, оголошено перерву в розгляді справи до 04.06.2010р.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивач по справі подав додаткові пояснення по суті спору та зазначив, що відповідач в силу норм Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен був за своєю власною ініціативою направити аварійного комісара або експерта на місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитку. Також позивач зазначив, що кваліфікація експерта, який надав висновок автотоварознавчої експертизи підтверджена свідоцтвом та посвідченням.

В судовому засіданні 04.06.2010р. представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача шкоди в порядку регресу в сумі 17293,18 грн., витрат на автотоварознавче дослідження в розмірі 275,00 грн. та пені в розмірі 1114,89 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні 04.06.2010р. заперечив на позов.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, третя особа в судове засідання 04.06.2010р. не зявилася, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надала, вимоги ухвал суду не виконала.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.04.2010р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2009р. о 14:30 год. водій ОСОБА_4 керував автомобілем ГАЗ 3302 1014 державний знак НОМЕР_1, по пров. Студентському в м. Харкові, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпеці даного маневру, не звернувся за допомогою інших осіб, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Фольцваген Гольф Плюс», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

Відповідно до Постанови Київського районного суду м. Харкова № 307326/09/10 від 20.11.2009р. було вставлено, що водій ОСОБА_4 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_4 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_4 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «Фольцваген Гольф Плюс», державний номерний знак НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 108 від 19.06.2009р. Одним із страхових випадків за договором є «дорожньо-транспортна пригода. (надалі - ДТП»).

Згідно зі Звітом № 294/2009 від 18.11.2009р. про оцінку автомобіля «Фольцваген Гольф Плюс», державний номерний знак НОМЕР_2, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольцваген Гольф Плюс», державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті його пошкодження складає 21509,49 грн.

На підставі заяви страхувальника № 1474 від 17.11.2009р. про виплату страхового відшкодування позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 17293,18 грн., що підтверджується страховим актом № 109 ТР від 23.11.2009р.

Позивач перерахував страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 17293,18 грн., що підтверджується належним чином завіреної копією видаткового ордеру від 24.11.2009р.

Представник відповідача зазначив, що наданий позивачем рахунок-фактура не є підтверджуючим документом про ремонт пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП. Також відповідач вказав, що калькуляція не відповідає протоколу огляду автомобіля, а тому наданий звіт № 294/2009 від 18.11.2009р. про оцінку автомобіля «Фольцваген Гольф Плюс», державний номерний знак НОМЕР_2 не відповідає дійсності.

Визначення розміру збитку, заподіяного автомобілю «Фольцваген Гольф Плюс», державний номерний знак НОМЕР_2 зі сторони Позивача було доручено спеціалісту-автотоварознавцю ТБ «РАДАР», кваліфікація якого на виконання такої діяльності підтверджена кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № 614 від 01.11.2003р. та посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача. А тому наведені Відповідачем зауваження до Звіту не приймаються судом, зважаючи на те, що такі зауваження можуть робити особи, кваліфікація яких відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», щодо рецензування звіту про оцінку майна.

Факт здійснення відновлювального ремонту автомобіля «Фольцваген Гольф Плюс», державний номерний знак НОМЕР_2 на СТО офіційного дилера підтверджується листом ТОВ «Автодом Харків»від 28.04.2010р.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з довідки за фактом дорожньо-транспортної пригоди Відділу Державтоінспекції м. Харкова автомобіль ГАЗ 3302 1014 державний знак НОМЕР_1 належить ВАТ «Ольга».

Додатковою угодою від 08.11.2007р. до Договору оренди автомобілів № 13 від 01.01.2007р. автомобіль ГАЗ 3302 1014 державний знак НОМЕР_1 було передано ПФ «Віка».

Строк дії Додаткової угоди від 08.11.2007р. до Договору оренди автомобілів № 13 від 01.01.2007р. до 12.10.2017р.

Передача автомобіля автомобіль ГАЗ 3302 1014 державний знак НОМЕР_1 ПФ «Віка»також підтверджується актом приймання-передачі автомобіля від 08.11.2007р.

Відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля № 839906 від 28.10.2009р. на час коли трапилося ДТП автомобілем ГАЗ 3302 1014 державний знак НОМЕР_1 керував ОСОБА_4

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, винуватця ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5947075 від 03.10.2009р., то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У звязку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 108 від 19.06.2009р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_6 (власник пошкодженого автомобіля) має до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані ОСОБА_4 збитки згідно укладеного договору обовязкового страхування.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою, а саме із заявою № 2552 від 25.12.2009р. На підтвердження направлення заяви заявою № 2552 від 25.12.2009р. з додатками та отримання вказаної заяви відповідачем позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.12.2009р.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виплатив страхувальнику суму в розмірі 17293,18 грн. А також позивачем було оплачено вартість проведеного автотоварознавчого дослідження в сумі 275,00 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 1432 від 13.11.2009р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що заперечує проти задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат за проведення авто товарознавчої експертизи, оскільки позивач не запросив для проведення експертизи відповідача.

Відповідно до статті 34 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи. Проте відповідач не виконав встановлені в п. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимоги, а тому потерпіла сторона самостійно обрала експерта та було проведено експертизу та оцінку пошкодженого майна. Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У відповідності до ст. 29 названого Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5947075 від 03.10.2009р. ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить суму в розмірі 25500,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди відповідачем у розмірі 17568,18 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту у сумі 17293,18 грн. та 275,00 грн. вартості проведення автотоварознавчої експертизи, є підставними, обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1114,89 грн. пені.

Позивач, як підставу нарахування пені зазначає п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У відповідності до п. 37.2 ст. 37 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання в строк, встановлений договором та законодавством не виконав, а тому за прострочення термінів сплати страхового відшкодування, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за 113 днів прострочення в сумі 1114,89 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Велта»(61002, м. Харків, вул. Сумська, 46; код ЄДРПОУ 23465084) 17568 (сімнадцять тисяч пятсот шістдесят вісім) грн. 18 коп. шкоди в порядку регресу, 1114 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 89 коп. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 83 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяГрєхова О.А.