Рішення № 9977143, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/17404.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вежа Фарм “Нова Аптека”

про стягнення 49037,57 грн.

                                                            Суддя                     Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Ганевська О. М. - представник по довіреності № 28 від 01.05.2010р.

Від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вежа Фарм “Нова Аптека” заборгованості за Договором купівлі-продажу № 8146 від 14.03.2008р. в сумі 49037,57 грн., в тому числі 44404,31 грн. - основного боргу та 4633,26 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010р. порушено провадження по справі № 53/174, розгляд справи призначено на 23.04.2010р. Також ухвалою суду від 12.04.2010р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 23.04.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 04.06.2010р.

В судовому засіданні 04.06.2010р. представник позивача уточнив суму пені, а саме позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4603,45 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позовних вимог, а саме зменшення розміру позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання 04.06.2010р. не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду від 19.04.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 12.04.2010р. та від 23.04.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.06.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.04.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № 8146 купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов’язується поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупцю (відповідач) лікарські засоби та інші товари медичного призначення протягом терміну дії Договору, а Покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

П. 7.1. Договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2008р., а в частині розрахунків –до повного виконання умов договору. В разі відсутності письмових заперечень сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору він вважається автоматично пролонгованим на один рік.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов спірного договору позивач за товарно-транспортними накладними: № 0039175 від 07.04.2009р., № 0023016 від 04.03.2009р., № 0023017 від 04.03.2009р., № 0023020 від 04.03.209р., № 0038620 від 07.04.2009р., № 0038919 від 07.04.2009р., № 0038619 від 07.04.2009р., № 0039176 від 07.04.2009р., № 0039177 від 07.04.2009р., № 0П042176 від 30.09.2008р., № 0017273 від 20.02.2009р., № 0017274 від 20.02.2009р., № 0017275 від 20.02.2009р., № 0017276 від 20.02.2009р., № 0017277 від 20.02.2009р., № 0017278 від 20.02.2009р., № 0017279 від 20.02.2009р., № 0081170 від 02.10.2008р., № 0081169 від 02.10.2008р., № 0081154 від 02.10.2008р., № 0081155 від 02.10.2008р., № 0081089 від 02.10.2008р., № 0081173 від 02.10.2008р., № 0114675 від 24.12.2008р., № 0114676 від 24.12.2008р., № 0082696 від 07.10.2008р., № 0082697 від 07.10.2008р., № 0П043673 від 07.10.2008р., № 0П043575 від 07.10.2008р., № 0082095 від 06.10.2008р., № 0082096 від 06.10.2008р., № 0082600 від 07.10.2008р., № 0082601 від 07.10.2008р., № 0082502 від 07.10.2008р., № 0082503 від 07.10.2008р., № 0082162 від 06.10.2008р., № 0082163 від 06.10.2008р., № 0080916 від 02.10.2008р., № 0080825 від 01.10.2008р., № 0080792 від 01.10.2008р., № 0080654 від 01.10.2008р., № 0080784 від 02.10.2008р., № 0080785 від 02.10.2008р., № 0П043192 від 03.10.2008р. продав відповідачу товар на загальну суму 46016,97 грн.

Відповідач по справі на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача видав Генеральну довіреність до Договору № 8146, в якій зазначив види штампів на отримання товару та перелік осіб, які мають право отримувати товарно-матеріальні цінності для відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з п. 6.3 Договору порядок оплати: покупець зобов’язаний перерахувати протягом 30 днів з моменту отримання рахунку фактури, на розрахунковий рахунок продавця суму, визначену в відповідній накладній, якщо строк не передбачений даною накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з товарно-транспортних накладних, сторони у справі додатково погоди строк оплати по кожній накладній, в яких вказали дату оплати по кожній товарно-транспортній накладній окремо.

Відповідач частково розрахувався за переданий йому товар, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з банківського рахунку позивача.

А також відповідач повернув позивачу частину поставленого товару, що вбачається з видаткової накладної (повернення) № ВФ-Нв-0000040 від 08.05.2008р.

Таким чином заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу № 8146 становить суму у розмірі 44404,31 грн.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо вчасної оплати за переданий товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 44404,31 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4603,45 грн. пені за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.

Як вбачається з пункту 8.2 Договору покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату поставленого товару він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 4603,45 грн. відповідно до пункту 8.2 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4603,45 грн.

          Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 508,53 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 9975 від 29.04.2009р. про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 49037,57 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 490,38 грн. виходячи з ціни позову 49037,57 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –508,53 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вежа Фарм “Нова Аптека” (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 3-Б, офіс 197, код ЄДРПОУ 35370779 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (08130, Київська обл., с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 4, код ЄДРПОУ 21643699) 44404 (сорок чотири тисячі чотириста чотири) грн. 31 коп. основного боргу, 4603 (чотири тисячі шістсот три) грн. 45 коп. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 490 (чотириста дев’яносто) грн. 08 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 86 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (08130, Київська обл., с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 4, код ЄДРПОУ 21643699) з Державного бюджету державне мито в сумі 18 (вісімнадцять) грн. 15 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 9975 від 29.04.2009р. Платіжне доручення № 9975 від 29.04.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/174.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.