Рішення № 9976993, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/16427.05.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН РРС Україна»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг сістемз»;

Про                    стягнення 50870,78 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Коваленко С.П., представник, довіреність б/н від 10.03.2010 р.;

Від відповідача:           не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 48497,58 грн. (33036,50 грн. основного боргу + 15461,08 грн. інфляційних втрат), 2373,20 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 508,71 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

До матеріалів позову позивачем додана заява про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на грошові кошти відповідача у сумі 50870,78 грн., що знаходяться на поточних рахунках останнього.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг сістемз», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

05.06.2007 р. між сторонами укладений договір №5/06 поставки продукції, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити обладнання, вказане в специфікації (додаток №1), яка є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2. договору загальна сума договору становить 97573,00 грн.

Згідно з п. 3.1. договору відповідач здійснює попередню оплату у розмірі 30% від загальної суми договору на рахунок позивача протягом семи банківських днів після підписання договору; інші 70% сплачуються не пізніше 26.11.2007 р.

Специфікацією (додатком №1 до договору) визначений перелік обладнання, що повинно бути поставлене позивачем на користь відповідача.

На виконання умов договору позивач поставив на користь відповідача обладнання на суму 97573,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000481 від 05.07.2007 р.

Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреністю останнього серії ЯНФ №003747 від 05.07.2007 р.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором:

—21.05.2007 р. відповідач на користь позивача в порядку попередньої оплати обладнання перерахував 48786,50 грн., що підтверджується випискою банківської установи за 21.05.2007 р.;

—після поставки обладнання на користь відповідача останнім на користь позивача було перераховано 15750,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи від 03.10.2007 р.

Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 33036,50 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За прострочку виконання зобов'язань позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 48497,58 грн. (33036,50 грн. основного боргу + 15461,08 грн. інфляційних втрат) та 2373,20 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заява позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову не підлягає задоволенню, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеної заяви.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг сістемз»(інд. 01015, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 10, корп. 15, код ЄДРПОУ 31607688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН РРС Україна»(юридична адреса: інд. 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41; поштова адреса: інд. 04053, м. Київ, а/с 61; код ЄДРПОУ 34927105) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 48497 (сорок вісім тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 58 коп., 2373 (дві тисячі триста сімдесят три) грн. 20 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 508 (п’ятсот вісім) грн. 71 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко