Рішення № 9976944, 18.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/13018.05.10 За позовом          Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»;

Про                    стягнення 225044,49 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Акусова О.М., представник, довіреність №265 від 11.03.2010 р.;

Від відповідача:           не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 р. порушено провадження у справі №18/130, справа призначена слуханням на 22.04.2010 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 22.04.2010 р. до 18.05.2010 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 22.04.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму несплаченої страхової премії у розмірі 225044,49 грн., 2250,44 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У ході судового вирішення спору позивачем до господарського суду була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 245174,78 грн. (222068,44 грн. основного боргу + 23106,34 грн. інфляційних втрат), 35506,66 грн. пені, 5090,25 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2858,25 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», повноважних представників у судові засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.01.2007 р. між сторонами укладений генеральний договір добровільного страхування транспортних засобів №191001/431000107, за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання по страхуванню майнових інтересів відповідача, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами та додатковим обладнанням, встановленим на транспортних засобах, зазначених в додаткових угодах до договору та страхових сертифікатах, що є невід’ємними частинами договору.

На виконання пункту 1.3. та 19.5. договору між позивачем та відповідачем було укладено 350 страхових сертифікатів до договору по страхуванню транспортних засобів, які додані до матеріалів справи.

Відповідно до п. 10.2.1. договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити страхові платежі (внески) відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.4. договору страхова премія сплачується щомісячно, рівними частинами у розмірі 1/12 від страхової премії по окремому автомобілю до 12 числа, починаючи з місяця, наступного за місяцем прийняття автомобіля на страхування, згідно з графіками, що визначені відповідними додатковими угодами до договору.

Згідно з п. 7.3. та п. 7.4. договору строк дії договору щодо кожного окремого сертифікату поділений на 12 періодів страхування, граничні дати періоду та загальний строк дії страхового сертифікату містяться в самих сертифікатах.

Відповідачем було порушено умови генерального договору добровільного страхування, а саме, сплачені страхові платежі у розмірі меншому, ніж передбачено страховими сертифікатами; чергові страхові платежі за частиною страхових сертифікатів сплачені не були. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 222068,44 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нарахована позивачем пеня у розмірі 35560,66 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного нижче:

—частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

—відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

—пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки;

—враховуючи ту обставину, що у генеральному договорі №191001/431000107 добровільного страхування транспортних засобів, укладеному між сторонами 12.01.2007р., не передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за прострочення сплати страхових платежів (внесків), позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 245174,78 грн. (222068,44 грн. основного боргу + 23106,34 грн. інфляційних втрат) та 5090,25 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(інд. 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(інд. 01601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 2003353) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 245174 (двісті сорок п’ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 78 коп., 5090 (п’ять тисяч дев’яносто) грн. 25 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 2502 (дві тисячі п’ятсот дві) грн. 68 коп. витрат по сплаті держмита та 206 (двісті шість) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко