Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 17/9919.05.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
До середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва
Простягнення 265899,34 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Півень Д.О. (за дов.)
Від відповідача Колесник А.П. (за дов.)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом до середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва про стягнення 265899,34 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630053 від 01.05.2003 р., а саме: 253218,53 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 10816,79 грн. інфляційних нарахувань та 1864,02 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.03.2010 р..
22.03.2010 р. судове засідання не відбулося, у зв’язку з хворобою судді Удалової О.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2010 р. розгляд справи було призначено на 14.04.2010 р..
14.04.2010 р. до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направлення повноважного представника та неможливістю надати докази по справі.
Відповідач у судове засідання своїх повноважних представників не направив, витребуваних судом документів не надав.
У зв’язку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 26.04.2010 р..
У вказаному засіданні відповідачем подано докази часткової оплати боргу.
Сторонами подано спільну заяву про продовження строку вирішення спору на підставі 69 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 р. розгляд справи відкладався на 19.05.2010 р.. Цією ж ухвалою суду за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги відхилив та вказав, що є юридичною особою комунальної форми власності та належить до сфери управління органів місцевого самоврядування міста Києва та їх виконавчих органів. Відповідач зазначив, що не є розпорядником бюджетних коштів, не має повноважень по вирішенню питань щодо бюджетних коштів, які повинні бути спрямовані на виконання та забезпечення рішень і розпоряджень вищезазначених владних органів. Решту заборгованості, яка складає 21523,46 грн., відповідач гарантував погасити при надходженні фінансуванні.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.05.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальною компанією) та середньою загальноосвітньою школою № 249 Управління освіти Деснянської районної у місті Києві адміністрації (абонентом) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630053 (далі –Договір).
Предметом вказаного Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором ( пункт 1.1. Договору).
Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна компанія зобов’язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору.
Пунктом 2.3.1 Договору абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією.
Згідно з пунктами 5.1. Договору та звертання-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку згідно договірних навантажень.
Згідно додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.
Пунктом 2 додатку 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Відповідно до пункту 3 додатку 4 до Договору відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив за період з 01.11.2008 р. по 01.02.2010 р. теплову енергію на загальну суму 455631,90 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та табуляграмами за вказаний період, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач частково погасив заборгованість в сумі 201780,59 грн., після чого залишилась заборгованість перед позивачем в розмірі 253218,53 грн.
Як встановлено судом, відповідач у лютому 2010 р. до подачі позову до суду (26.02.2010 р.) перерахував позивачеві за використану теплову енергію 93600,00 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію (7081,18 грн. –01.02.2010 р., 1700,00 грн. –04.02.2010 р., 6500,00 грн. –11.02.2010 р., 21355,88 грн. –25.02.2010 р., 56982,94 грн. –25.02.2010 р.).
Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 93600,00 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Крім того, платіжними дорученнями 09.03.2010 р. № 110 в сумі 3958,89 грн., від 09.03.2010 р. № 112 в сумі 2341,48 грн., від 09.03.2010 р. № 111 в сумі 45199,63 грн., від 08.04.2010 р. № 114 в сумі 50000,00 грн., від 22.04.2010 р. № 171 в сумі 34500,00 грн. (під час розгляду справи в суді), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 136000,00 грн.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням того, що відповідач після подання позову самостійно перерахував кошти в сумі 136000,00 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 136000,00 грн. за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інших доказів погашення заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію відповідачем не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором за поставлену теплову енергію в сумі 23618,53 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 23618, 53грн грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 1864,02 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 10816,79 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання. Позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 10816,79 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Посилання відповідача на те, що останній не є розпорядником бюджетних коштів та не має повноважень по вирішенню питань щодо бюджетних коштів, які повинні бути спрямовані на виконання і забезпечення рішень і розпоряджень вищезазначених владних органів не приймаються судом.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору у нього виникли безумовні зобов’язання виконання умов договору та оплати теплової енергії у гарячій воді, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов’язань у зв’язку з відсутністю фінансування.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача –в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за використану теплову енергію в сумі 93600,00 грн.; на відповідача –в іншій частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва (02222, м. Київ, вул. Беретті Вікентія, будинок 7, рахунок 35410001001488 у ГУ ДКУ у місті Києві, МФО 820019) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 23618 (двадцять три тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 53 коп. боргу, 1864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн. 02 коп. трьох процентів річних, 10816 (десять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 79 коп. інфляційних збитків, 1722 (одну тисячу сімсот двадцять дві) 99 коп. витрат по оплаті державного мита, 152 (сто п’ятдесят дві) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 136000,00 грн. грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 08.06.2010 р.
Судове рішення № 9976874, Господарський суд м. Києва було прийнято 19.05.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 17/99. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: