Рішення № 9976600, 07.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.10 р.                     Справа № 38/70                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Приватного підприємства “Електроексім” м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Машобладнання” м.Донецьк

про стягнення суми боргу у розмірі 67 481,62грн., 3% річних у розмірі 151,16грн., а всього 67632,78грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Носач Н.Ю. - за дов. б/н від 11.01.2010р.

від відповідача: Тригуб Є.Е. – директор за наказом №1 від 01.07.2009р.

Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство “Електроексім” м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Машобладнання” м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 67 481,62грн., 3% річних у розмірі 151,16грн., а всього 67632,78грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №2 від 24.12.2009р., платіжне доручення №7820 від 24.12.2009р., вимогу, невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

24.03.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/1577 від 22.03.2010р., з якого вбачається, що станом на 22.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Машобладнання” м.Донецьк значиться як юридична особа (ідентифікаційний код 36558976) розташоване за адресою: 83086, м.Донецьк, Ворошиловський р-н, пр.Лагутенка,1. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

21.04.2010р. позивач надав суду пояснення №44-юр від 20.04.2010р., в яких повідомив суду наступне.

24.12.2009р. між сторонами було укладений договір №2 від 24.12.2009р. на закупівлю необхідної продукції, обов’язковою умовою, якого було те, що поставка продукції здійснюється 25.12.2009р до 15-00год.

ПП “Електроексім” оплатив продукцію, на підставі рахунку ТОВ “Машобладнання” на суму 67481,62грн., однак, в обумовлені сторонами договору строки поставка продукції здійснена не була.

В подальшому, в ході проведеної інвентаризації на складі підприємства позивача була виявлена наявність електроізоляційних матеріалів стеклотексталита марки СТЭФ-1, що не відповідають вимогам стандартів: ДСТ 12652-74, ДСТ 25500-82, але будь-які документи на продукцію були відсутні.

Пунктом 2.3 договору №2 від 24.12.2009р. встановлено, що право власності на продукцію переходить покупцю після підписання накладної (акта прийому-передачі), після чого продукція вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем.

Крім того, п.2.4 договору встановлено, що постачальник зобов’язаний одночасно з продукцією надати покупцю наступні оригінали документів: рахунок, податкову накладну, накладну, сертифікат якості чи паспорт. У даному випадку, жодних з перерахованих документів не надані.

Таким чином, позивач вважає, що поставка за договором №2 від 24.12.2009р. не була здійснена.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідач 21.04.2010р. надав суду клопотання, яким просить суд викликати у судове засідання для надання пояснень посадових осіб ТОВ “РЗВА-електрік” м.Рівне та ТОВ “АПЦ “Гарант” м.Дніпропетровськ, оскільки на думку відповідача спірна продукція реалізована позивачем ТОВ “РЗВА-електрік” м.Рівне.

Також, відповідач у клопотанні просить суд зобов’язати позивача надати суду для ознайомлення оригінал акту інвентаризації на складі ПП “Електроексім”, розташованого за адресою: вул. Київська, 12, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область.

Клопотання судом розглянуте, але задоволене частково.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2010р. позивача зобов’язано надати суду оригінал акту інвентаризації на складі ПП “Електроексім”, розташованого за адресою: вул. Київська, 12, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область.

21.04.2010р. відповідач надав суду супровідний лист, в якому просить суд долучити до матеріалів справи пояснення, копію договору №2 від 24.12.2009р., специфікацію №1 до договору, письмове замовлення №2412-01 від 24.12.2009р.

Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Сторони 21.04.2010р. звернулися до суду з клопотанням, в якому просять суд продовжити строк вирішення спору на 1 місяць до 10.06.2010р., яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2010р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць, у порядку до вимог ст.69 ГПК України.

18.05.2010р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи акт інвентаризації від 22.02.2010р.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

31.05.2010р. відповідач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву та додані до нього документи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на підставі замовлення позивача №2412-01 (по факсу) від 23.12.2009р. відповідачем був складений договір №2 від 24.12.2009р., направлений на адресу позивача в електронному вигляді та виставлений рахунок №125 від 23.12.2009р. на загальну суму 117728,93грн.

24.12.2009р. на розрахунковий рахунок відповідача позивач перерахував 67481,62грн.

24.12.2009р. відповідач перерахував платіжним дорученням №235 суму у розмірі 64894,73грн. на розрахунковий рахунок постачальника ТОВ АПЦ “Гарант” м.Дніпропетровськ.

У зв’язку з неможливістю поставити товар 25.12.2009р., як вимагав позивач, поставка товару здійснювалась 25.12.2009р. ТОВ АПЦ “Гарант” м.Дніпропетровськ.

01.02.2010р. кур’єрською поштою від позивача було отримано перша вимога про повернення передплати, в якій стверджувалось про не отримання вантажу.

          Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

03.06.2010р. від позивача на адресу господарського суду надійшли уточнення до позовної заяви №45-юр від 01.06.2010р., в яких останній зазначив, що станом на 01.03.2010р. за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 67 481,62грн., у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача, з посиланням на ст.625 ЦК України, 3% річних у розмірі 151,16грн.

Уточнення до позовної заяви судом розглянуті та залучені до позовної заяви.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Машобладнання” м.Донецьк (за договором – постачальник, далі – відповідач) та Приватним підприємством “Електроексім” м.Дніпродзержинськ (за договором – покупець, далі – позивач) було укладено договір № 2 (далі – Договір), згідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти і оплатити відповідно з умовами договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки і умови поставки продукції зазначені у рахунках, виставлених постачальником.

Розділом 2 договору сторони визначили умови і строки поставки.

Сторони встановлюють, що право власності на продукцію переходить до покупця після підписання накладної (акта прийому-передачі), після чого продукція вважається поставленою постачальником і прийнятою покупцем (п.2.4).

Пунктом 2.4 договору сторони зазначили, що постачальник зобов’язаний одночасно з продукцією надати покупцю наступні оригінали документів: рахунок, податкову накладну, накладну, сертифікат якості або техпаспорт.

Розділом 3 договору сторони визначили ціну, суму і порядок розрахунків.

Так, загальна сума по договору складає 117728,93грн. Умови поставки: 100% передплата, відвантаження – транспортом постачальника.

Строк поставки: - поставка здійснюється з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 1 дня (п.3.1).

Розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на розрахунковий рахунок в національній валюті постачальника в строк, встановлений у виставлених рахунках (п.3.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2009р. Сплив строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мають місце під час дії договору (п.9.2 договору).

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що договір №2 від 24.12.2009р. укладений сторонами у спрощений спосіб, що не суперечить вимогам ст.181 ГК України.

На виконання умов договору №2 від 24.12.2009р. на підставі рахунку №125 від 23.12.2009р. виставленого відповідачем, позивачем була здійснена попередня оплата за товар у розмірі 67 481,62грн., що підтверджено платіжним дорученням №7820 від 24.12.2009р., яке міститься в матеріалах справи.

Вказана сума отримана відповідачем 24.12.2009р., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Відповідно до пункту 3.1 договору, умовою поставки є 100% передплата, відвантаження – транспортом постачальника. Строк поставки: - поставка здійснюється з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 1 дня.

29.01.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій пропонував останньому повернути попередню оплату у розмірі 67 481,62грн. згідно платіжного доручення №7820 від 24.12.2009р., у зв’язку з невиконанням умов договору №2 від 24.12.2009р. та не постачанням товару.

          Вказаний лист був отриманий відповідачем 01.02.2010р., що підтверджено підписом директора підприємства відповідача на кур’єрській накладній, що наявна в матеріалах справи.

          Оскільки сума попередньої оплати не повернута відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 67 481,62грн. та 3% річних у розмірі 151,16грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №2 від 24.12.2009р., рахунок №125 від 23.12.2009р., платіжне доручення №7820 від 24.12.2009р., вимогу, уточнення до позовної заяви №45-юр від 01.06.2010р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на пояснення від 20.04.2010р. №44-юр, відзив на позовну заяву, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини.

Дослідивши договір №2 від 24.12.2009р. суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору (п.3.1), умовою поставки є 100% передплата, відвантаження – транспортом постачальника. Строк поставки: - поставка здійснюється з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 1 дня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 67 481,62грн., що підтверджено платіжним дорученням №7820 від 24.12.2009р.

Відповідач, в порушення умов договору, зобов’язання щодо поставки товару не виконав.

Частиною другою ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою, якою вимагав повернути суму попередньої оплати, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору №2 від 24.12.2009р.

Відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.

Оскільки відповідач на вимогу позивача не здійснив повернення суми попередньої оплати, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 67 481,62грн. є обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача та посилання на той факт, що поставка товару за договором №2 від 24.12.2009р. була здійснена позивачу 25.12.2009р. ТОВ АПЦ “Гарант” м.Дніпропетровськ, за попередньою домовленістю відповідача з ТОВ АПЦ “Гарант” з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до умов договору (п.2.4) право власності на продукцію переходить до покупця після підписання накладної (акта прийому-передачі), після чого продукція вважається поставленою постачальником і прийнятою покупцем.

Відповідач в підтвердження своїх заперечень не надав суду належних доказів постачання товару позивачу, а отже не довів факт поставки.

Позивач з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнення з відповідача 3% річних у сумі 151,16грн.

Відповідно до п.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, в даному випадку є помилковим, оскільки нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватися в порядку ст. 536 ЦК України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача та відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 536, 625, 655, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства “Електроексім” м.Дніпродзержинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Машобладнання” м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 67 481,62грн., 3% річних у розмірі 151,16грн., а всього 67632,78грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Машобладнання” м.Донецьк (83086, м.Донецьк, пр.Лагутенко, 1, п/р 26001060362862 в Донецькому РУ „ПриватБанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 36558976) на користь Приватного підприємства “Електроексім” м.Дніпродзержинськ (51909, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Київська, 12, п/р 26007143779001 в Кіровському відділенні КБ „Приватбанк” м.Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 31958772) борг у розмірі 67 481,62грн., державне мито у сумі 674,81грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,47грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.06.2010року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя