Рішення № 9976558, 26.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.10 р.                     Справа № 26/21                               

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Попкова Д.О., Курило Г.Є.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агис – Сталь», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 32835840,

до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210602,

про стягнення 140 928грн. 80 коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засідання оголошувалась перерва з 08.09.2009р. до 24.09.2009р. та з 13.05.2010р. по 26.05.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агис - Сталь», м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 140928,80грн., в тому числі 126152,90 грн. основного боргу, 14775,90 грн. пені за несвоєчасне здійснення оплати.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки №15/322 від 18.02.2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії договору поставки №15/311 від 18.02.2008 року, додаткової угоди до нього, специфікації, видаткової накладної, податкової накладної.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

26.08.2009 року Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що товар отримано ним не у межах укладеного договору, а відповідно до усної угоди по видатковим накладним без узгодження умов та строків оплати. Крім того, останнім зазначено, що через непред’явлення вимоги Позивачем строк оплати для Відповідача не наступив.

Заявою №б/н від 28.08.2009 року Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог, заявив до стягнення суму боргу у розмірі 124152,90 грн. та змінив підставу позову, вказав, що Відкритому акціонерному товариству «Енергомашспецсталь» товар на загальну суму 124152,90 грн. відвантажувався за усною домовленістю.

Суд розглядає справу з урахуванням даної заяви, оскільки, згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог, та змінити підстави позову. Суд приймає таке зменшення та зміну підстави позову, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх – небудь охоронюваних законом інтересів.

Відповідач 08.09.2009 року через канцелярію суду надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що рахунок не може розглядатися в якості вимоги оплати, оскільки даний документ підписаний однією стороною, а не двома.

Представники сторін в судове засідання не з’явились.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За твердженнями сторін, в період дії договору поставки №15/322 від 18.02.2008р., укладеного між сторонами, в порядку частини 1 статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують права та обов’язки, у цих сторін виникли означені цивільні права та обов’язки.

З урахуванням змісту заяви про зміну предмету позову та відзиву на позов з доповненнями до нього, з огляду на відсутність спору сторін щодо позадоговірного характеру постачання товару, суд не розглядає договір №15/322 від 18.02.2008 року в якості доказу по даній справі.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив наступне.

Позивач в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару на загальну суму 124152,90грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000879 від 24.07.2008 року.

Зазначена видаткова накладна містить суть умов правочину поставки – найменування сторін, асортимент та вартість товару. Крім того, даний документи містить посилання на рахунок №с1000649 від 16.07.2008р, як на підставу здійснення постачання.

Повноваження особи, яка представляла Покупця, підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей від Продавця серії НБЙ №9089676/536 від 23.07.2008 року.

Дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить змісту видаткових накладних, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу ( статті 655-697ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та змісту видаткової накладної Позивач (Постачальник) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткова накладна, податкова накладна та рахунок є належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Покупця з належністю виконання Постачальником своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Вищезазначений товар Відповідачем не оплачений. Наведене є порушенням статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, викладених в статті 530 Цивільного кодексу України, боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен здійснити сплату боргу в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

За твердженням Позивача, для оплати товару Відповідачу був виставлений рахунок №с1000649 від 16.07.2008 року, який і є вимогою про оплату товару.

Однак, суд вважає, що даний документ не може вважатися вимогою про оплату товару, виходячи з наступного.

Наявний в матеріалах справи рахунок №с1000649 був виставлений 16.07.2008 року до дати фактичної передачі товару Відповідачу, яка відбулася 24.07.2008 року. Тому цей документ має іншу правову природу, ніж вимога про оплату. Він є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти. Цієї ж позиції дотримується і Верховний суд України. (Постанова Верховного суду України від 29 вересня 2009 року по справі №37/405).

Посилання Позивача на те, що в даному рахунку встановлено строк оплати поставленого товару не приймається судом до уваги, оскільки вказівка про дійсність цього документу протягом трьох банківських днів не є таким встановленням.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Втім, доказів надання Відповідачу вимоги про оплату поставленого товару суду не надано. Таким чином, згідно матеріалів справи у Відповідача не настав строк виконання зобов’язань.

          З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Аги - Сталь», м.Дніпропетровськ, до Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 124152,90 грн. відмовити.

2.У судовому засіданні 26.05.2010р. оголошено повний текст рішення.

3.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                               

Суддя Д.О.Попков

Суддя Г.Є. Курило