Ухвала суду № 99765217, 21.09.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"21" вересня 2021 р. Справа № 363/5099/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Сергієнко А.О.,

прокурора Куцого В.В.,

захисника Ламах Т.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді питання щодо можливості призначення до судового розгляду обвинувального акту у кримінальному проваджені № 42014110150000026, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 березня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 340, частиною першою статті 366, КК України (у редакції Закону України № 222-VII від 18 квітня 2013 року),

ВСТАНОВИВ:

8 червня 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов вказаний обвинувальний акт.

На підставі статті 314 КПК України ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2021 року обвинувальний акт призначено у підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив про можливість призначення на підставі обвинувального акту судовий розгляд.

Захисник обвинуваченого поклався на розсуд суду, зазначивши про невідповідність обвинувального акту вимогам закону, оскільки у ньому не конкретизовано формулювання обвинувачення, відсутня шкода, не зазначено про потерпілих та інше.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Заслухавши думки учасників провадження, ознайомившись із обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42014110150000026, суд дійшов висновку про його повернення прокурору з таких підстав.

Як убачається із обвинувального акту, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у незаконному перешкоджанні організації та проведенні мітингів та демонстрації, вчиненому службовою особою, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 340 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились в службовому підробленні, тобто у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого документа, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 366 КК України (у редакції Закону України № 222-VII від 18.04.2013).

Так, формулюючи обвинувачення за статтею 340 КК України прокурором у вказаному кримінальному провадженні зазначено, що старший інспектор взводу № 3 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_1 , грубо ігноруючи конституційні права та свободи людини, відповідно до яких кожен має право на свободу, повагу до гідності, особисту недоторканність, свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, діючи умисно, з метою перешкоджання організації та проведенню мітингів і демонстрацій водіями учасників руху «Автомайдан», 30 грудня 2013 року та 1 січня 2014 року, будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, направленим на службове підроблення та незаконне перешкоджання організації та проведенню акцій протесту, усвідомлюючи протиправність своїх дій та на виконання явно злочинного наказу (вказівки) невстановленої особи, в межах своєї службової компетенції, склав за допомогою пишучого засобу рукописним способом та в окремих випадках за допомогою невстановленого досудовим розслідуванням електронного комп`ютерного пристрою, друкованими літерами надрукував, та на невстановленому досудовим розслідуванням пристрої для друку, роздрукував на стандартному аркуші паперу формату А4, білого кольору, завідомо неправдиві офіційні документи – рапорти щодо

ОСОБА_2 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_4 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_5 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_6 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_7 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_8 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_9 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_10 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_11 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_12 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_13 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 ;

ОСОБА_14 на ім`я начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 , про нібито невиконання 29 грудня 2013 року близько 12 годин

30 хвилин на 20 км, а в окремому випадку відносно ОСОБА_4 на 14 км автодороги Київ-Овруч в селі Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, які в подальшому надав та тим самим видав уповноваженим службовим особам ГУМВС України в місті Києві для подальшого відповідного реагування та складання протоколів про начебто вчинення водіями учасниками руху «Автомайдан» адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, санкція якого, передбачала позбавлення права керувати транспортним засобом строком від 3 до 6 місяців, що унеможливило б в подальшому участь водіями учасниками руху «Автомайдан» у проведенні мирних акцій протесту на відповідних транспортних засобах. Усвідомлюючи, що таким чином сприятиме залякуванню громадян щодо подальшої організації і проведення мітингів та демонстрацій на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України (Євромайдан) в місті Києві та інших регіонах України, розуміючи при цьому правові наслідки – початок провадження у справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення особи до відповідальності, передбаченої статтею 122-2 КУпАП, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців, та як наслідок створення перепон, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів у зв`язку з неможливістю використання транспортних засобів, довів свій прямий умисел до кінця та вчинив протиправні дії, направлені на незаконне перешкоджання організації та проведенню мітингів і демонстрації.

Згідно із пунктом 13 частини першої статті 3 КПК України обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень частини четвертої статті 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

Згідно зі статтею 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до положень, викладених у пункті 5 частини другої статті 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статі (частині статті) закону України.

При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 277, 291 КПК України обвинувачення має бути логічним і конкретним, виходячи з об`єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення. Зазначене відповідає пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 червня 1990 року, зі змінами та доповненнями.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно зі статті 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Так, відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Разом з тим, викладене в обвинувальному акті у кримінальному провадженні

№ 42014110150000026 обвинувачення, його формулювання та приведені фактичні обставини злочину, свідчать про те, що слідчим та прокурором проігноровані вказані вимоги закону, оскільки при кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 340 КК України взагалі не зазначено час, місце, вчинення даного кримінального правопорушення, а наведені обставини є неконкретизованими з огляду на об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого цією статтею, яка полягає у незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Крім того, прокурором не зазначено, у якій спосіб саме 30 грудня 2013 року та

1 січня 2014 року, старший інспектор взводу № 3 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_1 будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, направленим на службове підроблення та незаконне перешкоджання організації та проведенню акцій протесту, усвідомлюючи протиправність своїх дій вчинив незаконне перешкоджання організації та проведенні мітингів і демонстрації, які відбулись, як зазначено в обвинувальному акті, ще 29 грудня 2013 року.

З огляду на зазначене, при викладені в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення, слідчим та прокурором вищевказаних вимог не дотримано.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від

9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від

19 грудня 1989 року у справі «Камасінскін проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 пункт 52, рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії» №12969/94 пункт 58, рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» №42780/98 п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 пункт 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» пункту 3 статті 6 Конвенції (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 пункт 52, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 пункт 47).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам кримінальному процесуальному закону.

Керуючись статтею 314 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 42014110150000026, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 березня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 340, частиною першою статті 366, КК України

(у редакції Закону України № 222-VII від 18 квітня 2013 року) – повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.П. Лукач