Рішення № 9976490, 02.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.10 р.                     Справа № 22/101                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства „Себ-Фармація”, м.Київ, ЄДРПОУ 21577761

до відповідача, Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м.Дебальцеве Донецької області, ЄДРПОУ 01976393

про стягнення 8899,30 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Проценко Г.М. – директор,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „СЕБ-Фармація”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м.Дебальцеве Донецької області, про стягнення 8899,30 грн., у тому числі 8549,20 грн. основного боргу, 34,87 грн. пені, 34,87 грн. 3% річних, 76,93 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань щодо оплати поставленої продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно Приватного підприємства „СЕБ – Фармація”, видаткових накладних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 1, 49 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 224, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 536, 611, 612, 624, п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

На виконання ухвали суду 11.05.2010 року Позивач надав копії листа №206 від 15.03.2010 року з вимогою погасити суму заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 8549,20 грн., платіжних доручень з доказами часткової оплати поставленого товару, акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного та завіреного печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість Відповідача станом на 01.05.2010 року складає 585,00 грн.

Представник Відповідача в судовому засіданні оголосив заяву, у якій вказав, що дійсно поставка за накладними, які містяться в матеріалах справи, була здійснена відповідно усної домовленості, а не на умовах договору №150/03 від 05.11.2003 року. Також він зазначив, що поставлений товар Відповідачем оплачений у повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями. Позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат, 3% річних Відповідач визнав.

Крім того, останнім надано копії ліцензії, свідоцтва про державну реєстрацію Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача, платіжних доручень з доказами оплати суми боргу в повному обсязі.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши в судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних, що відповідає статті 181 Господарського кодексу України

Згідно видаткових накладних №11464 від 18.01.2010 року на суму 6505,87грн., №1465 від 18.01.2010 року на суму 4049,20грн. Позивач передав товар загальною вартістю 10555,07грн. Відповідачу. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками сторін на вказаних накладних.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Судом приймаються до уваги усні пояснення Позивача стосовно того, що посилання у видаткових накладних на договір 510/03+ від 05.11.2003 року є помилковим. Даний факт також підтвердив Відповідач у наданій в судовому засіданні 02.06.2010 року заяві, відповідно до якої поставка здійснена за усною домовленістю.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах позадоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

До матеріалів справи додано лист №206 від 15.03.2010 року, згідно з яким Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 8 549,20грн.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що вказаний лист є вимогою про оплату отриманого товару.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з позовної заяви, Відповідачем до порушення провадження по даній справі була здійснена часткова оплата за поставлений товар на суму 2005, 87 грн. Ії не було заявлено Позивачем до стягнення.

Пізніше, 19.04.2010 року Відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 5749,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №253 від 08.04.2010 року на суму 4049,20грн., №1124 від 07.04.2010 року на суму 1000,00грн., №1159 від 19.04.2010 року на суму 200,00грн., №1082 від 22.03.2010 року на суму 500,00грн. Ця сума була заявлена Позивачем до стягнення, однак, оскільки ії сплачено до подачі позову, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на Позивача.

Крім того, після порушення провадження по даній справі Відповідачем сплачено суму боргу у повному обсязі, припинивши у такий спосіб існування предмету спору в частині стягнення заборгованості за поставлений товар. Вказана сплата підтверджена документально, а саме платіжними дорученнями №369 від 05.05.2010 року на суму 585,00грн., №357 від 29.04.2010 року на суму 2015,00грн.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. №02-5/612.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 19.04.2010 року) заборгованість у розмірі 2800,00грн. не була погашена, судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат становить 76,93грн., 3% річних від суми загального боргу складає 34,87грн.

Як зазначалось вище, Відповідачем дані позовні вимоги визнано в повному обсязі. Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, в разі визнання Відповідачем позовних вимог, господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м.Дебальцеве Донецької області, на користь Приватного підприємства „СЕБ-Фармація”, м.Київ, 34,87грн. 3% річних, 76,93грн. інфляційних витрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” зазначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 вищеназваного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами поставка була здійснена відповідно усної домовленості, вимоги Позивача щодо стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства „СЕБ – Фармація”, м.Київ, до Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-Рент”, м.Дебальцеве Донецької області, про стягнення 8899,30грн., у тому числі 8549,20грн. основного боргу, 238,30грн. пені, 34,87грн. 3% річних, 76,93грн. інфляційних витрат задовольнити частково.

2.Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „СЕБ - Фармація”, м.Київ, до Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-Рент”, м.Дебальцеве Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 5749,20грн.

3.Припинити провадження в частині позовних вимог Приватного підприємства „СЕБ – Фармація”, м.Київ, до Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-Рент”, м.Дебальцеве Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 2800,00грн.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-Рент”, (84700. Донецька область, м.Дебальцеве, мкр-р Восточний, 3-А, р/р 26005016670001 в АТ „Брокбізнесбанк”, МФО 394578, ЄДРПОУ 01976393) на користь Приватного підприємства „СЕБ – Фармація” (02090, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 2, р/р 2600701284705 в „Укрексімбанк”, м. Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 21577761) 34,87 грн. 3% річних, 76,93 грн. інфляційних витрат.

5.Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „СЕБ – Фармація”, м.Київ, до Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-Рент”, м.Дебальцеве Донецької області, про стягненні пені у розмірі 238,30 грн.

6.Стягнути з Дочірнього підприємства „Аптека №64” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-Рент”, (84700. Донецька область, м.Дебальцеве, мкр-р Восточний, 3-А, р/р 26005016670001 в АТ „Брокбізнесбанк”, МФО 394578, ЄДРПОУ 01976393) на користь Приватного підприємства „СЕБ – Фармація” (02090, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 2, р/р 2600701284705 в „Укрексімбанк”, м. Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 21577761) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 33,37грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77,22грн.

7.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8.В судовому засіданні 02.06.2010р. оголошено повний текст рішення

9.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя