Рішення № 9976366, 07.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.10 р.                     Справа № 17/60пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Колективного підприємства «Ясинуватський ВРП НВД-1», м. Ясинувата,

до відповідача: Ясинуватської міської ради, м. Ясинувата,

про: визнання права на розміщення малої архітектурної форми - торгівельного кіоску, визнання права на укладення договору особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розташування торгівельного кіоску та зобов’язання виконати певні дії.

за участю представників сторін

від позивача: Литвиненко С.О. - керівник, Карабут А.Л. - довіреність

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Ясинуватський ВРП НВД-1», звернулася до Ясинуватської міської ради з позовом про визнання за позивачем права на розміщення малої архітектурної форми – торгівельного кіоску на земельній ділянці по вул. Некрасова в м. Ясинувата; визнання за позивачем права на укладення договору особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розташування торгівельного кіоску по вул. Некрасова в м. Ясинувата; зобов'язання Відповідача розглянути питання щодо розміщення торгівельного кіоску та укладання договору особистого строкового сервітуту.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем на порушення «Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», затвердженого Постановою КМ України від 26.08.2009 року № 982 (далі – «Порядок») своєчасно не розглянуто звернення позивача про надання дозволу на розміщення належної позивачу малої архітектурної форми – торгівельного кіоску на земельній ділянці по вул. Некрасова у м. Ясинувата.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що таке звернення позивача було розглянуто сесією Ясинуватської міської ради 28.12.2009р., рішенням № 57/1108 якої у наданні згоди на розміщення зазначеного об’єкту було відмовлено.

Розгляд справи був закінчений 25.05.2010р. Для підготовки повного тесту рішення у засіданні оголошувалась перерва до 1330 07.06.2010р..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача господарський суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.05.2001 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки по вулиці Некрасова в м. Ясинувата, зареєстрований у Ясинуватському міському відділі земельних ресурсів 24.05.2005 року за № 23/01-48 строком на три роки (п. 2.2. Договору) для розміщення торгівельного кіоску (п. 2.1. Договору).

24.05.2004 року строк Договору оренди скінчився. На теперішній час торгівельний кіоск знаходиться на зазначеній земельній ділянці. позивач, продовж всього періоду користування землею, сумлінно та в повному обсязі здійснює оплату за користування земельною ділянкою, згідно умов Договору.

14.10.2009 року позивач з метою відповідного оформлення правовідносин, існуючих між сторонами, листом № 328 (з додатками),користуючись нормами Порядку, надав відповідачу всі необхідні документи, що передбачені вищевказаним Порядком, для оформлення дозволу на право розміщення торгівельного кіоску по вул. Некрасова.

Листом № 02-9-2660-2 від 09.11.2009 року Виконавчий комітет Ясинуватської міської ради в особі першого заступника міського голови з питань дії виконавчих органів ради повідомив, що для винесення на розгляд сесії міської ради питання щодо розміщення торгівельного кіоску, необхідно надати схему прив'язки малої архітектурної форми, якої бракує згідно переліку документів що додаються до Заяви про розміщення малої архітектурної форми.

01.12.2009 року позивач Листом № 405 на ім’я першого заступника міського голови з питань дії виконавчих органів ради надав необхідну схему прив'язки малої архітектурної форми по вулиці Некрасова в м. Ясинувата.

З дати отримання вищезазначеної схеми (02.12.2009р.), тобто продовж більш ніж двох місяців позивач чекав прийняття рішення щодо розміщення торгівельного кіоску та подальшого оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, але ані рішення, ані відповіді не отримав.

Згідно підпункту 4 п.2 Порядку, стаціонарною малою архітектурною формою вважається тимчасова одноповерхова споруда, соціально-культурного, побутового торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 м2, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту. Торгівельний кіоск позивача має зварний металевий каркас габаритами 3100 х 2070, Н = 2800, встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, тобто, згідно норм вищезазначеного Порядку є стаціонарною малою архітектурною формою.

Згідно п. 5 Порядку для провадження підприємницької діяльності» для вирішення питання щодо розміщення малої архітектурної форми суб'єкт господарювання надає до міськради відповідну заяву, а у разі коли мала архітектурна форма розміщується понад три роки на земельній ділянці комунальної чи державної форми власності, строк дії договору оренди якої закінчився, проте орендна плата за землю вноситься своєчасно і в повному обсязі, що є в нашому випадку, до заяви додатково додається виключний перелік документів: копія договору оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився, довідка ДПА про відсутність заборгованості з орендної плати, схема прив'язки малої архітектурної форми.

Усі необхідні документи позивач надав відповідачу в повному обсязі.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

За ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відносить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України передбачає, що орган місцевого самоврядування має право розпоряджатися землями територіальних громад, передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 10 вищевказаної Порядку, міська рада протягом місяця після реєстрації документів приймає рішення щодо розміщення малої архітектурної форми та/або укладання договору особистого строкового сервітуту.

Частиною 2 п.10 Порядку передбачено, що в разі коли рішення щодо розміщення малої архітектурної форми не прийняте протягом місяця після подання суб'єктом господарювання всіх необхідних документів, вважається, що розміщення малої архітектурної форми дозволяється за принципом «мовчазної згоди».

Пунктом 13 Порядку зазначено, що для стаціонарної малої архітектурної форми строк її розміщення становить більш як три роки.

Зважаючи на те, що строк договору оренди землі, укладений між сторонами закінчився, та не був продовжений або поновлений належним до діючого законодавства чином, тобто – у позивача відсутнє право на земельну ділянку, розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності має провадиться шляхом укладення договору особистого строкового сервітуту, що підтверджується як нормами Порядку, так і висновком Державного комітету України із земельних ресурсів (лист № 21165/17/4-09 від 01.12.2009 року «Щодо укладення договору особистого строкового сервітуту»).

Особисті сервітути – це обмежені речові права, які уповноважують конкретну особу на безпосереднє користування чужим майном і в такий спосіб задовольняють певні її потреби. Згідно п.1 ст.401 Цивільного кодексу України, вони встановлються в тому разі, коли потреби цієї особи «не можуть бути задоволені іншим способом». У випадку позивача, розташування торгівельного кіоску є неможливим без оформлення права користування земельною ділянкою, на якій він розташований.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що умови договору особистого строкового сервітуту визначаються міськрадою, розмір плати за таким договором не може перевищувати розмір орендної плати для даної земельної ділянки. Строк розміщення стаціонарної малої архітектурної форми, згідно п. 13 вищезазначеного Порядку, становить більш як три роки, тобто і строк договору особистого строкового сервітуту має складати більш як три роки.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Також п.7 Порядку обов’язок вирішення питання щодо розміщення малої архітектурної форми покладений на міську раду, а п.12 цього ж Порядку визначає, що в десяти денний строк після прийняття відповідного рішення щодо розміщення малої архітектурної форми у разі відсутності у суб'єкта господарювання державного акту на право власності на земельну ділянку чи на право постійного користування або договору оренди такої земельної ділянки – міська рада повинна укласти договір особистого строкового сервітуту.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, позивач мав право згідно ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України ініціювати судове провадження.

Порушення прав і законних інтересів позивача полягає у тому, що відповідач проігнорував право позивача на розташування торгівельного кіоску шляхом не прийняття відповідного рішення щодо можливості його розташування та не укладанням з Позивачем відповідного договору особистого строкового сервітуту з умовами, згідно чинного законодавства України – тобто бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Однак, виходячи з приписів ч. 2 п.10 Порядку, суд вважає, що за принципом мовчазної згоди розміщення малої архітектурної форми позивачу дозволено. Відтак вимоги позивача в частині спонукання відповідача розглянути питання щодо розміщення торгівельного кіоску є безпідставними, адже це питання фактично слід вважати розглянутим.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачене, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Стаття 20 Господарського кодексу України регламентує, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності та відсутності прав та іншими засадами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Крім того п.1.1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок, тобто спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам.

На підставі вищезазначених норм процесуального законодавства, рекомендацій Вищого господарського суду України, враховуючи обставини справи даний спір є підвідомчій господарському суду.

Виходячи з вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що звернення позивача було нібито розглянуто сесією Ясинуватської міської ради 28.12.2009р., рішенням № 57/1108 якої у наданні згоди на розміщення зазначеного об’єкту було відмовлено. У якості доказ цього суду надана копія такого рішення (а.с. 87 – 89), підписаного Є.В. Іщенко-Гіллером, який, за документом, є Ясинуватським міським головою.

Проте, як випливає з Рішення Ясинуватської міської ради № 53/1173 від 20.10.2009р. позивачем (а.с. 100) повноваження Є.В. Іщенко-Гіллера як міського голови цим рішенням були припинені. Існування такого рішення підтверджується змістом ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009р. у справі 2а-4062/09 (а.с. 117-118). Тобто, Є.В. Іщенко-Гіллера на час підписання рішенням № 57/1108, якщо таке насправді було прийнято, не був Ясинуватським міським головою.

Виходячи з наданого позивачем витягу з офіційного сайту Ясинуватської міської ради (а.с. 103-104) 28.12.2009р сесія Ради дійсно відбулася, але рішень про надання чи про відмову у наданні згоди на розміщення малих архітектурних форм радою не приймалося.

З метою об’єктивного дослідження усіх обставин справи та – з’ясування чи дійсно сесією Ясинуватської міської ради 28.12.2009р. розглядалося питання про надання чи про відмову у наданні згоди на розміщення малих архітектурних форм та чи приймалося з цього приводу будь-яке рішення суд неодноразово ухвалами вимагав від відповідача надати оригінали протоколу засідання сесії від 28.12.2009р. та Рішення № 57/1108, адже за ч. 3 ст. 36 ГПК України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Нехтуючи вимогою суду відповідач оригіналів згаданих документів суду не надав, заперечення позивача про те, що питання стосовно відведення земельних ділянок сесією Ясинуватської міської ради 28.12.2009р. не розглядалося – не спростував. Хоча з приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона заперечуючи ті чи інші обставини повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Відтак, позов в частині вимог про визнання за позивачем права на розміщення малої архітектурної форми – торгівельного кіоску на земельній ділянці по вул. Некрасова в м. Ясинувата; визнання за позивачем права на укладення договору особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розташування торгівельного кіоску по вул. Некрасова в м. Ясинувата та зобов'язання Відповідача розглянути питання щодо укладання договору особистого строкового сервітуту. є обґрунтованим.

В іншій частині вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягає:

Судові витрати розподіляються між сторонами наступним чином: 50% - на позивача, 50% - на відповідача.

З огляду на зазначене керуючись ст. 43, 33, 34 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за Колективним підприємством «Ясинуватський ВРП НВД-1», право на розміщення малої архітектурної форми – торгівельного кіоску на земельній ділянці по вул. Некрасова у м. Ясинувата.

Визнати за Колективним підприємством «Ясинуватський ВРП НВД-1» право на укладення договору особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розташування малої архітектурної форми – торгівельного кіоску по вул. Некрасова в м. Ясинувата.

Зобов'язати Ясинуватську міську раду (86000, Донецька область, м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 147, ЄДРПОУ 34866701, рахунок № 31511931600097 в УДК м. Ясинувата, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016) розглянути питання щодо укладання з Колективним підприємством «Ясинуватський ВРП НВД-1» (86000, Донецька область, м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 182а, ЄДРПОУ 01101915, рахунок № 2600102150076 в ПАТКБ «Правекс-Банк», м. Київ, МФО 321983) договору особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розташування малої архітектурної форми – торгівельного кіоску по вул. Некрасова в м. Ясинувата.

Стягнути з Ясинуватської міської ради (86000, Донецька область, м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 147, ЄДРПОУ 34866701, рахунок № 31511931600097 в УДК м. Ясинувата, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016) на користь Колективного підприємства «Ясинуватський ВРП НВД-1» (86000, Донецька область, м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 182а, ЄДРПОУ 01101915, рахунок № 2600102150076 в ПАТКБ «Правекс-Банк», м. Київ, МФО 321983) на відшкодування витрат по сплаченому держмиту – 42,50 грн.; на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118,00 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити

Суддя