Ухвала суду № 99761004, 17.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

17 вересня 2021 року м. Київ № 640/20134/21

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнче об`єднання "Ромсат"

про стягнення штрафних санкцій у сумі 51 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ромсат", в якому просить: стягнути штраф в сумі 51 000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі суду.

Через відділ документального обігу контролю та забезпечення розгялду звернень громадян (канцелярія) від позивача надійшло клопотання про продовження строку виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 в частині оплати судового збору або відстрочення оплати судового збору, вмотивована відсутністю коштів на банківському рахунку КЕКВ 2800.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Одночасно статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, наведеними правовими нормами Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.

Суд зауважує, що позивач не є суб`єктом, визначеним статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення названого Суду від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 27).

Одночасно у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання процедури відстрочення оплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заява позивача задоволенню не підлягає.

Щодо заяви позивача в частині продовження строку усунення недоліків позову або відстрочення оплати судового збору, суд зауважує, що позивачем не надано суду жодного доказу можливості сплати судовий збір у визначений судом строк в майбутньому.

З урахуванням наведеного вище, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк в майбутньому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про продовження строку усунення недоліків позову.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись статтями 160, 161, пунктом 1 частини 4 статті 169, частиною 8 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути.

2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур