Рішення № 99760385, 15.09.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/2292/19

Провадження №2/654/42/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Данилевського М.А.

за участю секретаря Ярошинської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Гола Пристань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, суд -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Представник позивача позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору №014/18/1758 від 26.01.2007 року ПАТ «Райффайзен БанкАваль» було надано ОСОБА_1 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом: 19 000 дол.США строком до 26.01.2017 року зі сплатою 14,00% річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно договору та тарифів кредитора та всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

12 січня 2010 року між Банком та позичальником укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої, збільшили строк користування за кредитом на 120 місяців (остаточна дата погашення кредиту 26.01.2027) позичальника за Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 , умов кредитного договору було укладено договір поруки №014/18/1758 від 26.01.2007 року, згідно якого ОСОБА_2 на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед банком ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по сплаті будь-яких сум, що виникають з умов кредитного договору укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , в повному обсязі цих зобов`язань.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом у зв`язку з чим Банк був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості.

Відповідно до заочного рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.02.2016 року позовні вимоги Банку було задоволено в повному обсязі, а саме стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором №014/18/1758 від 26.01.2007 у розмірі 32590,67 грн.

Враховуючи те, що Позичальник не виконав рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.02.2016 та вимоги Банку щодо врегулювання Кредитної заборгованості, Банк звернувся до суду за захистом своїх прав, так як станом на 02.10.2018 заборгованість позичальника становить 19 192 дол. США 60 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 541 474 грн. 62 коп.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 26 січня 2007 р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Договір іпотек, посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Виходцевою Л.А., зареєстрований в реєстрі за номером 115.

Відповідно до умов Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме:

- земельна ділянка площею 0,248 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцям на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ХС №032339, виданого Новофедорівською сільською радою на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року за №1778, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010472101086. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

- на земельній ділянці передається в іпотеку, розташовані недобудовані господарчі споруди, які побудовані Іпотекодавцями на підставі рішення виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради №23 від 25.02.2005.

Враховуючи викладене, посилаючись на Закон України «Про іпотеку» позивач звернувся до суду з метою задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не відомі, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив, що 26 січня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/18/1758, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 19 000 доларів США 00 центів, а Позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 26.01.2017.

Для забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було уклалено Договір іпотеки б/н., 26.01.2007 посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Виходцевою Л.А., зареєстрований в реєстрі за номером 115.

Відповідно до умов Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме:

- земельна ділянка площею 0,248 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцям на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ХС №032339, виданого Новофедорівською сільською радою на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року за №1778, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010472101086. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

- на земельній ділянці передається в іпотеку, розташовані недобудовані господарчі споруди, які побудовані Іпотекодавцями на підставі рішення виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради №23 від 25.02.2005.

Як передбачено п.7.1 Договору іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання всіх або окремих зобов`язань, передбачених цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані у зв`язку з цим збитки. Розмір такого відшкодування визначатиметься у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 5.4 Договору Іпотеки за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку"; згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Як передбачено п. 5.1 Договору Іпотеки звернення стягнення на Предмет Іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет Іпотеки у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Іпотекодержатель зобов`язаний не менш ніж за 30 календарних днів для прийняття Предмету іпотеки у власність письмово повідомити Іпотекодавця про своє рішення. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом цього застереження у Договорі, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього пункту договору є безумовним.

Згідно п. 5.4. Договору Іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом продажу Іпотекодержателем Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Позичальником належним чином не виконувались обов`язки щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим Банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Голопританського районного суду Херсонської області від 16.02.2016 року по справі №654/3753/15-ц вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором №014/18/1758 від 26.01.2007 у розмірі 32590,67 грн.

В матеріалах справи відсутні відомості про звернення даного рішення до виконання.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 02.10.2018 заборгованість позичальника становить 19 192 дол. США 60 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 541 474 грн. 62 коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.4. вищезазначеного іпотечного договору визначено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; у безспірному поряду на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору-купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку"; або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.5, 5.5.1 договору іпотеки), яке передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

Щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі №14-38цс18 дійшла наступного правого висновку.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Таким чином, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки набутого в позасудовому порядку.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій третій особі за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів наявності перешкод здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі на підставі п. 7.5 Договору Іпотеки, вказаний спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя є виключно позасудовим, який сторони самостійно визначили у договорі, з урахуванням вимог ст. 328, 335, 392 ЦК України та статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» у задоволенні позову слід відмовити.

Також, кредит відповідачем отримувався у іноземній валюті, тому відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Враховуючи вищезазначене, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за його безпідставністю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У позові АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду або через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. А. Данилевський