Ухвала суду № 99759464, 21.09.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/23384/21

Провадження №1-кп/127/867/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Бережного С.В.,

сторони захисту: адвоката Прицюка В.А., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та другою статті 185 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2020 за № 12020020010000071,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту. Крім того, заявив клопотання про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності. Зауважив, що ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків. Крім того, звернув увагу суду, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування перебував у розшуку та був затриманий на виконання ухвали суду, а тому, перебуваючи на волі, останній може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник обвинуваченого – адвокат Прицюк Д.Є. – щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечував, проте вважав, що правові підстави для продовження строку застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору, закриття кримінального провадження, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

В судовому засіданні встановлено, що клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою вручене стороні захисту відповідно до зазначених вище вимог кримінально-процесуального закону.

Суд враховує, що згідно з наданими суду матеріалами строк утримання обвинуваченого під вартою спливає 23.09.2021. Отже стороною обвинувачення не дотримані вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо строку звернення з відповідним клопотанням до суду. Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту не заперечували проти розгляду клопотання прокурора, не погоджуючись з доводами останнього, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Також суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними. Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши доводам сторін кримінального провадження відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує таке.

З наданих суду стороною обвинувачення документів випливає, що на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області 27.07.2021 ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 185 КК та слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області своєю ухвалою від 28.07.2021 застосував до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23.09.2021, одночасно визначивши ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 47580 грн.

Суд, окрім наведеного вище, враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як на підставу для продовження строку дії застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор послався на ту обставину, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 був оголошений у розшук у зв`язку з ухиленням від слідства. На підтвердження зазначеної обставини сторона обвинувачення надала суду протокол затримання, зі змісту якого випливає, що ОСОБА_1 був затриманий на виконання ухвали суду.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт існування ризику, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може ухилятись від суду.

Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинення ряду кримінальних правопорушень проти власності. Судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не розпочате. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, визначених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Вирішуючи питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 обмежений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує, Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік», яким зокрема встановлені розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 липня 2021 року дорівнює 2379 гривень. Отже, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 47580 гривень.

У разі внесення застави ОСОБА_1 має бути звільнений з-під варти з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та другою статті 185 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2020 за № 12020020010000071, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 24 вересня 2021 року о 15.00 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 21 вересня 2021 року до 23.59 год. 19 листопада 2021 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 47580 (сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.

Обвинувачений (заставодавець) має право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.

У разі внесення застави звільнити ОСОБА_1 з-під варти та покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Якщо ОСОБА_1 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: